За фасадами вичепурених будиночків на Андріївському узвозі, який порівнюють із Монмартром, доживають віку у дворах занедбані доми. Тут переважно розміщені майстерні художників. В одній із них, де працює Леонід Гопанчук, я недавно побувала. Інтер’єр майстерень — особлива тема, тут можна зустріти речі не менш цікаві, ніж самі полотна. Кохається в них і пан Леонід.

Нині кожна ґрунтовна праця зі стародавньої історії України або Європи містить посилання на відкриття археолога Вікентія Хвойки.

Цікава публікація з’явилась нещодавно в російській щоденній суспільно-політичній газеті «Жизнь» (№ 100, 6.05.2006). Вона має заголовок «АМЕРИЦІ МОЖНА» й заслуговує бути зацитованою повністю:

Минулої п’ятниці в центрі Києва стріляли в прокурора міста Борисполя Кузовкіна. Деякі видання написали, що гумову кулю випустив у ногу правоохоронця водій Андрія Ющенка. Міліція цю версію спростувала. При цьому прес-служба самого Президента поводилася вкрай засекречено, не коментуючи ситуацію по суті — де був Андрій Ющенко в той лихий вечір п’ятниці. Дивно поводився в цій історії і сам Кузовкін. Усю першу половину дня він ховався від журналістів, породжуючи все нові й нові версії замість того, щоб один раз спростувати причетність Андрія Ющенка. Зате після обіду Кузовкін став брати мобільний телефон.

Розмова про антиукраїнське шкідництво актуальна завжди, але особливо на сучасному етапі державотворення, яке повинно опиратися на міцні культурно-історичні фундаменти, бо тільки очистивши їх від мулу, можна звести світлу будівлю майбутнього. Адже кожне суспільне явище потрібно розглядати через сув’язь минулого, сучасного і майбутнього. Це визнають усі дослідники незалежно від світоглядних орієнтацій. Тільки коли здорове коріння, може бути міцний стовбур і зазеленіє крона. Цієї істини ще ніхто не спростував.

«Клубна справа» і пивний скандал в парламенті, контроль над Національним депозитарієм і, судячи з усього, — над ринком цінних паперів — це ті теми, яких не обійти в розповіді про Віру Ульянченко і її соратників.