ПРО МУЗЕЇ ПРОСТО НЕБА

Архип Данилюк все своє свідоме життя присвятив дослідженню матеріальної та духовної культури українського народу, зокрема, такого важливого її розділу як народна архітектура. Під час багаторічних наукових експедицій та відряджень, організованих Львівським музеєм-скансеном та іншими музеями України, автор книжки неодноразово сам очолював ці експедиції або безпосередньо брав в них участь. Він обійшов багато сіл України, опитав тисячі людей старшого покоління і зібрав неоціненний матеріал про пам’ятки народного будівництва та побуту, а також про духовну культуру українців.
Книжка складається із тринадцяти невеликих розділів. В ній автор значну увагу приділяє проблемам збереження архітектурно-побутової спадщини українського народу та її значення для утвердження культурної самобутності нашого народу.
Автор книжки «Українські скансени» в доступній формі розповідає про різні способи збереження пам’яток народної архітектури. Коли пам’яткам на їх первісному місцю загрожує руйнування, чи з якихось причин вони підлягають знесенню, тоді музеї під відкритим небом є єдиним способом зберегти дорогоцінні народні надбання.
В своїй книжці А.Данилюк зупиняється на зародженні ідеї створення музеїв просто неба ще з ХVІІІ століття, а потім і на історії створення вищезгаданих музеїв в Європі і в Україні. Автор також говорить про загальні принципи організації музеїв. Дослідник доводить, що музей народної архітектури та побуту — це складна багато профільна структура. У його створенні беруть участь люди різних професій, а саме: архітектори та етнографи, будівельники та реставратори, історики та археологи, мистецтвознавці тощо.
Книжка також знайомить читича з окремими музеями-скансенами, які знаходяться на території нашої держави, а також з принципами забудови її експозиції. Найбільшим в Україні є музей під відкритим небом у Києві, він належить до національних музеїв і представляє матеріальну і духовну культуру всієї України. Там сформовані різні локальні етнографічні зони, а саме: Середня Наддніпрянщина, Полтавщина, Слобожанщина, Полісся, Поділля, Карпати, нижнє Подністров’я і Південь. Вони представлені в музеї окремими мікроселами. Наприклад, поліське мікросело представлене рубленими хатами з рубленими стінами та такими архаїчними елементами як волокові вікна, гряди, давнє дворище на кілька хат із господарськими будівлями.
Із знанням справи автор розповідає   про будівництво музею народної архітектури та побуту у Львові, розташованого у мальовничому парку — Шевченківському гаю. Архип Данилюк із любов’ю та глибоким знанням справи описує про визначні історико-культурні надбання в цьому музеї. Народна архітектура тут представлена переважно селянськими садибами, промисловими та культовими спорудами. Далі дослідник веде нас до унікального комплексу Переяславського заповідника. Це єдиний в Україні музей, який мовою комплексно зібраних рухомих і нерухомих пам’яток історії культури та народного побуту показує поступовий розвиток національної культури, наукових, технічних та мистецьких досягнень нашого народу від древності до сьогодення. Великі заслуги в організації цього музею має невтомний ентузіазт музейної справи Михайло Сікорський. Все своє життя він продукував ідеї та запалював інших на збирання матеріальної і духовної спадщини українського народу. Прочитуючи книжку ми далі переносимось до Ужгородського музею просто неба та наймолодшого з музеїв такого типу — музею на околиці Чернівців. В них зібрані цінні пам’ятки архітектури та побуту Закарпаття та Буковини.
Автор досліджує кількість зібраних в музеях просто неба неповторних пам’яток етнографії, мистецтва та предметів домашнього вжитку. Серед них цінні колекції вишитих рушників у Переяславі-Хмельницькому, в музеї у Львові — рідкісна колекція рукописів та стародруків, колекція гуцульських кахлів, комплектів печей, понад 200 музичних інструментів.
Автор книжки досліджує також архітектурно-етнографічні музеї в інших державах, де проживають українці, зокрема музеї Польщі, Чехії, Словаччини, Румунії, Канади тощо.
Автор дає методичні поради щодо створення музеїв-скансенів, де обов’язково повинні бути глибокі наукові розробки і зібраний польовий матеріал. В праці порушуються проблеми реставрації пам’яток народного будівництва. Болить душа в автора за те, що вже при незалежній Україні не приділяється належної уваги культурі загалом і музеям зокрема. Музеї просто неба потребують особливої уваги і догляду. Адже через недостатнє фінансування не можна вчасно відреставрувати об’єкти, особливо покрівлі і ми назавжди можемо втратити ці народні скарби.
Книжка написана доступною для широкого кола читачів мовою. Книжка буде корисною для людей, які цікавляться народною архітектурою, а також потрібною для учнів, студентів, вчителів, викладачів вузів.
АННА ЯКИМОВИЧ,
заввідділом етнографії Музею народної архітектури та побуту у Львові