Нині інший час: уже не зброю нам треба збирати докупи, а свідомість. Власне, цю мету й переслідувало унікальне зібрання українців, що відбулося минулої суботи в «Українському домі». Зранку поспішали туди люди в національних костюмах — про одяг подбали організатори заходу. І мудро вчинили: адже національні сорочки також слугують ідеї братнього єднання…
З ранку і до вечора тут звучали унікальні доповіді, які підносять дух, розширюють світогляд, розвінчують міфи про меншовартість народу.
Так, Василь Триліс говорив про значення народного звичаю як способу врятуватися від глобалізації. Письменник з Коростенщини Миколай Брецун-Ходак прочитав не доповідь, а зіграв цілу моновиставу, в якій образно виклав історію рідного краю. Директор музею «Прадавня Аратта» Микола Поліщук зазначив, що землі, на яких ми живемо, не постраждали від потопу, отже, вони — під Божою охороною…
Письменник Володимир Бєлінський спростовував хронологічні псевдодати, які нав’язали нам вороги. Історик Сергій Кот розгорнув невідомі сторінки українсько-британської історії, зупинившись, зокрема на аналізові маловідомої статті британського журналіста «Україна — найбільша проблема Європи». Лікар і мислитель Олександр Філатович проголосив, що фундаментом нової України має стати міцна духовна основа. Дослідник Едуард Добжанський розказав залові, чому в нас не стало справжніх свят, які єднають людей в народ, а лишилися псевдодати…
Доповідачі говорили проникливо, переконливо, парадоксально. На тому тлі не можна було не відчути гордості, що народився на прекрасній землі, серед шляхетного, духовно піднесеного люду.
Тож вийшло так, як бажали організатори заходу, озвучивши те своє бажання на листівках-запрошеннях словами Г. Сковороди:
«Не шкодуй руки і вдар кресалом
І викрешеш вогонь у себе вдома
І не ходитимеш по
сусідніх хатах
вклонятися і просити:
Позич мені вогню»
Від викресаного українцями символічного вогню було аж жарко.
Віктор ФЕДОСЕНКО,
Тетяна ОЛІЙНИК