Після п’яти турів команда Олександра Заварова набрала 11 очок, і наразі перебуває третьою в турнірній таблиці. Попереду лише «Динамо» з «Шахтарем». Варто пригадати, що в попередньому чемпіонаті «Арсенал» балансував на небезпечній межі «зони вильоту» з вищої ліги й завершив турнір на 12-му місці. Цьогорічний успіх столичних канонірів особливо вражає з огляду на ставлення до команди нинішнього київського градоначальника Леоніда Черновецького, який вирішив припинити фінансування муніципальної команди. Про сьогоднішні перипетії «Арсеналу» розповів в інтерв’ю газеті «Сегодня» головний тренер команди Олександр Заваров. Нинішній вдалий старт своїх підопічних він не вважає несподіванкою.
— Усі говорять про несподіванку... Так яка несподіванка? Це клас гравців, що, упевнений, буде зростати. В «Арсеналу» була звичка — озиратися на нижню частину турнірної таблиці. Ми її викорінили.
— Іноді і при гарних гравцях результату немає.
— У мене взаємини з хлопцями гарні, дружні. Головна моя заслуга в тому, що я з ними по-людськи заговорив.
— А що ж буде з «Арсеналом»?
— Недавно я довідався, що ми прибуткова команда. Заплатити преміальні за третє місце, виходить, грошей немає, а на податок із прибутку — є.
— Жодна з перемог у цьому сезоні фінансово не заохочена?
— Заощаджують. Ми летимо в Дніпропетровськ на гру вночі, щоб не вечеряти в готелі. Назад їдемо потягом. Дубль узагалі нікому не потрібний — я зі своєї кишені плачу, щоб йому було, де тренуватися. Куди йдуть гроші, що виділяються з бюджету, незрозуміло.
— Свого часу в Швейцарії ви разом з Білановим вивели команду-аутсайдера в єврокубки. Очевидно, той досвід допомагає зараз?
— Звичайно. У «Вілі», до речі, міська влада також не хотіла, щоб у клубі були українці. Але тут ми начебто вдома. Якщо ви відмовляєтеся від клубу, так відмовляйтеся. Так — ні. Наші муніципали не мають відношення до футболу, проте знають, хто скільки коштує. Бо ж від продажу Окодуви не відмовилися. Особисто я був проти, але його продали без мене.
— За скільки?
— Колишньому начальнику Валерію Борисову я сказав: «Окодуву не чіпайте. Якщо будете продавати, він коштує три мільйони». «Дніпро» пропонував за мільйон сімсот купити – ні! Три мільйони! Складно сказати, за скільки він насправді перейшов у «Шахтар», хоча, думаю, за ту суму, що я назвав. Знаю, що в клуб повинні були надійти п’ятсот тисяч, але і їх немає. Мені брешуть, що на борги пішли. Старі борги як були, так і залишилися. Швидше б усе це закінчилося...
— Закінчилося чим?
— Нехай прийде нормальна людина з грошима, яка б розігнала усю цю «шайку-лейку». Щоб ми знали, що є хазяїн. Якщо буде новий тренерський штаб, немає питань. Мені хлопців шкода. Повіривши обіцянкам керівників, я їх «зірвав» з місць. У кожного було по дві-три пропозиції. Тепер мені соромно їм в очі дивитися.
— З іншого боку, успішною грою під вашим керівництвом футболісти роблять собі ім’я, набивають ціну.
— Так, незважаючи на всі проблеми, футболісти залишаються мотивованими. Гравців, до речі, у мене не так і багато. Через що мерії якось не по собі ставало, коли я запрошував у команду нового футболіста. Що ж, от у мене через травму вибув Джакобія, так нехай Черновецький виходить грати.
— Гравці ще не задумувалися про зміну клуба?
— Ще зарано. Але я вже знаю двох, яких у нас не буде, якщо ми зараз не зреагуємо. Команди, що стабільно перебувають в п’ятірці-шістці, уже поклали на них око. Причому я їм сам порадив цих хлопців. Люди, принаймні, підуть у нормальні клуби.
— Самі не шкодуєте, що недавно відмовилися від пропозиції «Зеніта»?
— Я був серед трьох кандидатів. Якби відразу виїхав у Пітер, був би тренером. Але я не шкодую. Від роботи зі своїми хлопцями я отримую задоволення.
— Усі говорять про несподіванку... Так яка несподіванка? Це клас гравців, що, упевнений, буде зростати. В «Арсеналу» була звичка — озиратися на нижню частину турнірної таблиці. Ми її викорінили.
— Іноді і при гарних гравцях результату немає.
— У мене взаємини з хлопцями гарні, дружні. Головна моя заслуга в тому, що я з ними по-людськи заговорив.
— А що ж буде з «Арсеналом»?
— Недавно я довідався, що ми прибуткова команда. Заплатити преміальні за третє місце, виходить, грошей немає, а на податок із прибутку — є.
— Жодна з перемог у цьому сезоні фінансово не заохочена?
— Заощаджують. Ми летимо в Дніпропетровськ на гру вночі, щоб не вечеряти в готелі. Назад їдемо потягом. Дубль узагалі нікому не потрібний — я зі своєї кишені плачу, щоб йому було, де тренуватися. Куди йдуть гроші, що виділяються з бюджету, незрозуміло.
— Свого часу в Швейцарії ви разом з Білановим вивели команду-аутсайдера в єврокубки. Очевидно, той досвід допомагає зараз?
— Звичайно. У «Вілі», до речі, міська влада також не хотіла, щоб у клубі були українці. Але тут ми начебто вдома. Якщо ви відмовляєтеся від клубу, так відмовляйтеся. Так — ні. Наші муніципали не мають відношення до футболу, проте знають, хто скільки коштує. Бо ж від продажу Окодуви не відмовилися. Особисто я був проти, але його продали без мене.
— За скільки?
— Колишньому начальнику Валерію Борисову я сказав: «Окодуву не чіпайте. Якщо будете продавати, він коштує три мільйони». «Дніпро» пропонував за мільйон сімсот купити – ні! Три мільйони! Складно сказати, за скільки він насправді перейшов у «Шахтар», хоча, думаю, за ту суму, що я назвав. Знаю, що в клуб повинні були надійти п’ятсот тисяч, але і їх немає. Мені брешуть, що на борги пішли. Старі борги як були, так і залишилися. Швидше б усе це закінчилося...
— Закінчилося чим?
— Нехай прийде нормальна людина з грошима, яка б розігнала усю цю «шайку-лейку». Щоб ми знали, що є хазяїн. Якщо буде новий тренерський штаб, немає питань. Мені хлопців шкода. Повіривши обіцянкам керівників, я їх «зірвав» з місць. У кожного було по дві-три пропозиції. Тепер мені соромно їм в очі дивитися.
— З іншого боку, успішною грою під вашим керівництвом футболісти роблять собі ім’я, набивають ціну.
— Так, незважаючи на всі проблеми, футболісти залишаються мотивованими. Гравців, до речі, у мене не так і багато. Через що мерії якось не по собі ставало, коли я запрошував у команду нового футболіста. Що ж, от у мене через травму вибув Джакобія, так нехай Черновецький виходить грати.
— Гравці ще не задумувалися про зміну клуба?
— Ще зарано. Але я вже знаю двох, яких у нас не буде, якщо ми зараз не зреагуємо. Команди, що стабільно перебувають в п’ятірці-шістці, уже поклали на них око. Причому я їм сам порадив цих хлопців. Люди, принаймні, підуть у нормальні клуби.
— Самі не шкодуєте, що недавно відмовилися від пропозиції «Зеніта»?
— Я був серед трьох кандидатів. Якби відразу виїхав у Пітер, був би тренером. Але я не шкодую. Від роботи зі своїми хлопцями я отримую задоволення.