Не кожен може прослідкувати свій родовід до п’ятого коліна, а родина Юрія Миколайовича це зробила. Юрій Мануйлович народився в 1929 році в місті Суми в сім’ї журналіста Миколи Мануйловича. Його рід належить до старовинного глухівського старшинського роду козацьких гетьманів Мануйловичів. Документи, фотоархів, цінна бібліотека, де є книги з дарчими надписами видатних особистостей, історичні картини, портрети предків, козацька шабля, рукописи батька, красномовно розкривають цілі епохи гетьманської династії. Так, маєток Мануйловичів у Глухові був даний Богданом Хмельницьким, у якого Михайло Мануйлович був радником. Нещодавно Юрія Миколайовича запросило керівництво міста і запропонувало йому повернути родове помешкання. Але Юрій Миколайович віддав його під музей гетьманства, у якому створюється експозиція родоводу гетьманів Мануйловичів.Виставка розкрила надзвичайну живописну обдарованість автора, а його останній цикл творів, присвячений українській фольклорній тематиці, розширив творчий діапазон митця. Дизайнер за фахом Ю. Мануйлович майже все своє життя присвятив цій професії, завданням якої було прикрашати житлове середовище людей. Ось і зараз, Юрій Миколайович розробив проект оригінальних курортних забудов. Він мріє, що його рідний край зможе приймати туристів не гірше, ніж за кордоном, бо є чим пишатись славетній Сумщині.
Юрій Миколайович належить до тієї когорти українських митців, які продовжують традиції реалістичного напрямку живопису. Він опанував різноманітні техніки живопису. В його творах відчувається палке захоплення українськими краєвидами рідної Сумщини. При нагоді Юрій Миколайович буває на батьківщині: у Новгород-Сіверській та Глухівській землі. Хоч там вже давно ніхто з рідних не проживає, але голос предків, як висловлюється сам художник, знову і знову кличе його в рідні краї. Бо саме там бере початок родинне коріння славетної династії українських гетьманів Мануйловичів.
Потяг до малювання передався Юрію Мануйловичу від діда Василя, який вчився разом з передвижниками. Часто у батьків бували художники. Тут влаштовувались мистецькі вечори, читались вірші під акомпанемент піаніно, яке і досі прикрашає гостинну кімнату. Виховання у шляхетному середовищі дало благословенні плоди. Все своє життя Ю.Мануйлович присвятив мистецтву, слідкує за сучасними виставками, вболіває за стан українського мистецтва.
На історичних полотнах творче уявлення художника переносить нас в древній Глухів. В роботах цього циклу найбільше відчувається голос предків. Колишня гетьманська столиця з самобутніми храмовими побудовами передана художником у стриманих кольорах з майже документальною точністю. У полотнах «Глухів. Спасо-Преображенська церква», «Дорога на Виригино», «Новгород-Сіверський. Миколаївська церква» переданий особливий духовний стан. Художник намагається привнести особливу теплоту, свою причетність до подій у кожну картину.
У пейзажах відчувається романтичний настрій, зачарованість побаченими краєвидами («Київські задвірки», «Києво-Печерська лавра весною»).
В серіях народних свят, художник прагне передати відвертість дійства, радісний стан подій, які відбувались під час гульбищ. Тут палітра набуває поліхромності, більш прозора, барвиста, малюнок підкреслює ритміку танців, колядок, ігор. Кожен рух набуває особливої значимості («Свято Івана Купала», «Скоморохи», «Колядки»).
Приємно, що талант батька передався донечці — Олександрі, яка, незважаючи на юний вік, вже здобуває призові місця на тематичних конкурсах міжнародного рівня.
Валентина ЄФРЕМОВА (РОМЕНСЬКА)