ХТО АВТОР ПІСНІ «ЧОМ, ЧОМ, ЗЕМЛЕ МОЯ»

Багато пісень, які вважають народними, насправді мають авторів. Імена деяких із них зумисне замовчувалися за радянських часів, як, приміром, «Журавлі» Богдана Лепкого, затаврованого націоналістом, зрадником. А долю інших спіткало забуття, як «Гандзю» Дениса Бонковського або ж «Чом, чом, земле моя». Її вперше заспівав Дмитро Гнатюк: пісня зачарувала слухачів чудовою мелодією і словами, сповненими щирої любові до свого краю. Авторство слів її належить галицькій учительці, письменниці Костянтині Малицькій, відомій під псевдонімом Віра Лебедова. Їй присвятила свою повість «Шоломи у сонці» Катря Гриневичівна. Як зізналася вона, якраз слова пісні «Тут, тут батьки твої пролили кров свою» були отою першою спонукою узятися за перо і написати «Шоломи у сонці». Пісня надихнула також львівського графіка Івана Крислача на створення оригінального диптиху «Чом, чом, земле моя».
Костянтина Малицька була однією з тих національно свідомих педагогів, які боролися за демократизацію шкіл на західноукраїнських землях наприкінці ХІХ-початку ХХ століть. Вона працювала в різних педагогічних товариствах — «Просвіта», «Рідна школа», «Крайове товариство охорони дітей і опіки над молоддю», була директором дівочої школи імені Т. Шевченка, редактором єдиного на той час українського дитячого журналу «Дзвінок».
Народилася Костянтина Іванівна 30 травня 1872 року в селі Кропивник теперішнього Калуського району Івано-Франківської області. Здобувши професію педагога, вчителювала в народних школах невеликих міст. Викладаючи в дівочій школі Галича, організувала читальню, однак ця ініціатива не сподобалася місцевому священику-москвофілу, і шкільні власті перевели Малицьку до міста Б’єч у Західній Галичині. З допомогою шкільного інспектора О. Поповича їй вдається отримати посаду в народній школі Лужан біля Чернівців.
На цей час на Буковині згуртовується колектив учителів, які, відчуваючи гостру несправедливість шкільної політики австро-угорського уряду, вирішили заснувати свій незалежний журнал. Ним став часопис «Промінь», який виходив у Вашківцях протягом 1904-1907 років: він об’єднав освітян у боротьбі за свої національні та соціальні права. До нього, крім К. Малицької, входила також відома в ті часи письменниця Євгенія Ярошинська. На сторінках «Променя» було опубліковано багато педагогічних статей та художніх творів Костянтини Іванівни. Його авторами стали І. Франко, О. Маковей, Н. Кобринська, Я. Веселовський. Крім актуальних проблем шкільництва в Галичині та Буковині, журнал вміщував важливі матеріали із Закарпаття, Наддніпрянської України, Америки.
Активну участь брала К. Малицька в учительських вічах, що відбулися у Львові в 1904 році. Головна увага на них була звернена на жахливе становище педагогів, необхідність створення організації, яка б об’єднала вчителів. На одному з таких зібрань був Іван Франко, якого дуже тепло зустріли освітяни.
У 1908 році Головна управа «Руського товариства педагогічного» запропонувала К. Малицькій посаду вчительки у Львівській семикласній дівочій школі імені Т. Шевченка. Тут вона викладала рідну мову, природознавство, педагогіку, геометрію, фізику, завідувала шкільною бібліотекою. Майже всі значні події, що відбувалися протягом 30-літньої праці Костянтини Іванівни, знайшли відголос в її віршах, драматичних сценках. Багато творів письменниці були дуже популярні серед шкільної молоді, а така пісня як «Чом, чом, земле моя» стала народною.
Як член крайового виконавчого комітету вчительства Галичини К. Малицька підтримала вимоги 116 українських студентів, що в 1907 році оголосили голодування, протестуючи проти заборони української мови. Навесні 1918 року
К. Малицьку заслали в Приангарський край. 1919 року вона потрапила до Красноярська, де стала першою вчителькою української школи імені І. Котляревського. Після п’ятирічного перебування в Сибіру Костянтина Іванівна повернулася до Львова, де знову почала працювати в школі імені Тараса Шевченка. Водночас вона захоплюється кооперативним рухом, створює крамниці для фінансової допомоги освітянам, працює в психотехнічній секції, яка запровадила в школах тестування, анкетування. У 1934 році були підготовлені понад 500 тестів для визначення в учнів ступеня концентрації уваги, абстрактного мислення, зорової та вербальної пам’яті, вміння орієнтуватися в просторі. Костянтина Іванівна обстоювала необхідність перебудови шкільництва, її непокоїла проблема відірваності змісту навчання від життя.
У 1937 році прогресивна західноукраїнська громадськість відзначила 45-річчя освітньої діяльності К. Малицької, цієї воістину народної вчительки українських дітей. А з 1939 року вона працювала старшим бібліографом Наукової бібліотеки імені В. Стефаника, укладала універсальний покажчик дитячої літератури, роботу над яким обірвала смерть.
Пам’ятником К. Малицькій стала чудова пісня «Чом, чом, земле моя». І хотілося б, щоб артисти, виконуючи цю мелодію, яка так органічно вписалася в музичну культуру України, оголошували ім’я галицької вчительки-патріотки. 

Галина ПАНКЕВИЧ
м. Дрогобич Львівської області