ТАРИФНА ВАКХАНАЛІЯ

Таких заплутаних схем плати за енергоносії, яку пропонує нині Кабінет Міністрів ще не було за діяльності жодного з попередніх урядів незалежної України. Здається, що й самі чиновники чітко не уявляють собі механізму диференціації тарифів на газ для населення. За словами прем’єр-міністра, уряд має намір відмовитися від дотування багатих споживачів газу. «Це те, про що неодноразово говорив Президент України — багаті повинні поділитися з бідними. Час уже починати», — пафосно заявив Юрій Єхануров на прес-конференції.
Принцип пропонується простий: чим більше споживаєш газу, тим більше платиш. А як його втілити в життя, коли в квартирах та будинках переважної більшості наших громадян не встановлені газові лічильники і тільки розглядається питання про їхнє встановлення коштом газопостачальних компаній, коли не відомо, скільки блакитного палива потрібно для малозабезпечених верств населення?
Важко навіть уявити, яка тарифна вакханалія почнеться після різкого підвищення цін на енергоносії в липні нинішнього року (між іншим, теж не останнього) та запровадження принципу диференційованої оплати. Не кажу вже про спритників з числа багатіїв, які вмить знайдуть не один спосіб приховати справжню кількість спожитого газу та використаної електроенергії.
Ну, а поки що з 1 травня ціни на електроенергію підвищені: для населення, яке проживає в містах, з 15,6 до 19,5 копійок за 1кВт/год, для населення, яке проживає в сільській місцевості — з 14,4 до 18 коп. Для людей, будинки яких обладнані електроплитами, ціну електроенергії підвищено з 12 до 15 коп. за 1 кВт/год. Тарифи на газ для населення підвищені з 17,5 до 22 коп. за кубічний метр за наявності газового лічильника із 19 до 24 коп. за відсутності такого лічильника. З першого липня населення сплачуватиме за спожитий газ майже вдвічі більше.
Ясна річ, усі ми добре розуміємо, що підвищення вартості енергоносіїв тягне за собою підвищення тарифів на споживання цієї енергії. Але ж робити це треба цивілізовано і прозоро, а не так званим шоковим методом через недолугість влади, що вже багато років спостерігає, як занепадає житлово-комунальна сфера та лише базікає про її реформування.
За словами заступника міністра будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Григорія Семчука, його відомство нарешті розробило план реорганізації галузі, який базується, так би мовити, на трьох китах: запровадження договірних відносин у веденні житлово-комунального господарства, подальша його демонополізація та створення конкурентного середовища. Однак це лише, як кажуть, дорожна карта, а коли вона втілюватиметься в життя, невідомо, хоч ще в березні нинішнього року на нараді в Президента України йшлося про прискорення реформування житлово-комунальної галузі. Тепер у чиновників з’явилася нова причина для виправдання своєї бездіяльності — підвищення ціни на природний газ.
Справді, Росія стала продавати Україні газ вдвічі дорожче, але ж на потреби населення (як твердить прем’єр-міністр) іде природний газ вітчизняного видобування. Чому ж і на нього шалено зростає ціна? Чіткої офіційної відповіді на це запитання немає. Як не можуть пояснити урядовці й підвищення ціни на електроенергію, якої в Україні виробляється більше, ніж потрібно. Чимало гідроелектростанцій працюють вхолосту, скидаючи в річки мільйони кубометрів невикористаної води. Тож, про яку прозорість і справедливість тарифів може йти мова?
Григорій Семчук стверджує, що попередній рівень тарифів на житлово-комунальні послуги тільки на 80-87 відсотків покривав витрати на них. І водночас не заперечує, що нерідко на комунальних підприємствах панує безгосподарність, багато недоліків є й в роботі жеків. Отже, за всі негаразди діяльності влади в комунальній сфері чомусь повинні розплачуватися наші громадяни.
Як повідомив високий посадовець, після підвищення тарифів із 1 липня цього року населення має відшкодовувати 70 відсотків вартості комунальних послуг. Решта (30%) буде перекладатися на другу групу споживачів — промислові підприємства. За однокімнатну квартиру власникові доведеться сплачувати замість 74 гривень. (в середньому по Україні) 130 гривень, за двокімнатну — замість 140 гривень — 245, за трикімнатну — замість 182 гривень — 319.
Щоправда, зміниться й порядок надання субсидій на оплату житла для малозабезпечених верств населення. Директор департаменту державного соціального захисту населення Міністерства праці та соціальної політики України Віталій Мужчинін повідомив журналістам, що сім’ї, які витрачатимуть на оплату житлово-комунальних послуг понад 20 відсотків свого середньомісячного доходу, отримають субсидії. Більш соціально вразливі люди серед пенсіонерів та інвалідів взагалі сплачуватимуть за квартиру 15 відсотків від половини середнього прожиткового мінімуму, який сьогодні становить 465 гривень. Малозабезпечена сім’я, яка отримає субсидію, платитиме за однокімнатну квартиру приблизно 26 гривень, а за трикімнатну — 64 гривні.
Крім малозабезпечених людей, є ще й пільгова категорія населення (таких близько 7,5 мільйона осіб). Тому для витрат на субсидії та пільги потрібно додатково 1 мільярд 600 тисяч гривень бюджетних коштів, які уряд терміново шукає. Проте, якщо ціни на енергоносії змінюватимуться щоквартально український бюджет цього не витримає.
Слід зауважити, що за існуючого законодавства затвердження розміру комунальних тарифів є прерогативою органів місцевого самоврядування, тому що підприємства комунального господарства перебувають у власності територіальних громад. Уряд в особі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства тільки розробляє, так би мовити, правила гри, нормативну базу, яка лягає в основу формування тарифної політики. Але сподіватися на те, що місцева влада зможе якось коригувати комунальні тарифи в бік зменшення, марно. Адже сьогодні з місцевих бюджетів територіальна влада має право виділити на благоустрій та потреби житлово-комунального господарства лише 3-7 відсотків коштів (колись було 30%), а окремі населені пункти і цього не мають. Тому, як завжди, основний тягар, пов’язаний із зростанням цін на енергоносії, ляже на плечі рядових українських трударів.