КУЛЯСТІ АМФОРИ З ВОЛИНІ

Поблизу Острога на Рівненщині місцеві археологи знайшли поховання племен культури кулястих амфор. Датоване воно першою половиною ІІІ тисячоліття до н.е. Науковці припускають, що жителі Західної Волині є нащадками мегалітичної культури. Звідки ж узялися ці давні племена на цій території? На думку завідувача відділу Острозького державного історико-культурного заповідника Олександра Позіховського, вони проживали на землях сучасної Німеччини, Бельгії, Польщі, Чехії та Словаччини. На Західну Волинь, Поділля та Лівобережжя Дніпра представники культури кулястих амфор прийшли з Північної Європи у ІІІ тисячолітті до нашої ери, вони займалися скотарством і рільництвом, мали характерний обряд поховання — споруджували кам’яні гробниці, своєрідні родинні усипальниці. Туди, крім покійників, клали посуд, кістяні знаряддя праці, кремнієві сокири, прикраси з бурштину.
Давня пам’ятка також зроблена у стилі цих племен: бокові стіни зведено з пісковику, а віко, тобто плити перекриття, з розколотого вапняку. На жаль, поховання не збереглося в первісному вигляді. У 60-х роках минулого століття, коли тут прокладали високовольтну лінію електропередач, робітники, копаючи яму для стовпа, частину гробниці зруйнували. Тоді вони нікого не повідомили про незвичну знахідку.
Про нинішню науковці довідалися випадково. Місцевий землевласник орав поле в урочищі на західній околиці Острога. Лемеші плуга вивернули на поверхню шматки каміння та рештки незвичного глиняного посуду. Звістка швидко облетіла місто. Зацікавившись знахідкою, працівники заповідника вирішили дослідити ту ділянку землі.
Отож, у кам’яній гробниці було поховано щонайменше чотирьох людей. Поряд лежало шість орнаментованих амфор, кістяне шило. А у спеціальній ямі — кістки тварин, бо, ховаючи своїх одноплемінників, неодмінно клали в усипальниці жертовну їжу. Цікаво, що всі кістки ніг, ребер та щелеп посортовано у ряди. Це матеріал для палеозоологів.
Назва «культура кулястих амфор» походить від форми посуду. Вона прижилася з кінця ХІХ століття в європейській археологічній літературі. Далекі предки волинян ліпили кулясті або циліндричні горщики, амфори з високою чи низькою шийкою. На тулубі неодмінно розміщували два або чотири вуха, через які пронизували мотузку. Таку амфору можна було носити на далекі відстані. Як правило, цей посуд оздоблювали різноманітним орнаментом, що вражає і нині досконалістю. 

Володимир ІСАЄВ
м. Острог Рівненської області