«МОРАЛЬ» І «ПРАВДА» ЧЕРНОВЕЦЬКОГО

МАУП напередодні виборів Президента України у жовтні 2004 року видала книгу Георгія Щокіна «За кого ж голосувати». Ця книга була передрукована «Українською газетою плюс» та іншими періодичними виданнями. Окремий розділ книги був присвячений українським олігархам, переважно єврейського походження, у тому числі Л.Черновецькому. Матеріал, який мав об’єктивний характер і друкувався іншими засобами інформації, зокрема Інтернет, «великому моралістові» не сподобався і він звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до МАУП і Щокіна Г.В. про захист честі (?!), гідності (?!) та ділової репутації.
Що ж не сподобалося Леонідові Михайловичу у публікації? Наведемо уривок повністю:
«… олігархи, за словниками іншомовних слів, є представниками невеликої групи експлуататорів, яка здійснює політичне та економічне панування і називається тому олігархією (тобто владою не багатьох багатіїв). Тому хоч би до якої політичної сили зараховував себе перед виборцями той чи інший олігарх, його експлуататорська сутність стосовно співвітчизників від цього не змінюється. До цієї не дуже поважної в кожному народі категорії осіб аналітики зараховують таких членів «Нашої України»: П.Порошенка, Є.Червоненка, Л.Черновецького, Д.Жванію та деяких інших дрібніших… Ще одним відомим олігархом, який недавно приєднався до «Нашої України», є Л.Черновецький — нардеп, почесний президент Правекс-банку (входить у десятку найбільших комерційних банків України). Черновецький, як і його «однопартійці» Порошенко і Червоненко, весь час блукав коридорами влади: три роки був позаштатним радником Кучми, членом Вищої економічної ради при тому ж Кучмі, потім створив якусь чудернацьку партію «За красиву Україну», згодом ще одну і врешті очолив Християнсько-ліберальну партію. Як повідомляли ЗМІ, до входження Черновецького у фракцію «Наша Україна» доклав руку Порошенко. Але, незважаючи на це, Черновецький самовисунувся (який вдалий термін!) на президента всієї України, а не тільки «нашої». Черновецький, який видає себе за «великого мораліста», відомий тим, що вів сутяжну судову боротьбу з мером Києва О.Омельченком, що, на думку інтернет-видання «Рух-Прес», є суто політичним замовленням Суркіс -Медведчука та Кучми (згадаймо, як нахабно вели брудну виборчу кампанію Суркіса за те, щоб нарешті вмоститися йому в крісло мера української столиці). Можливо, саме за неспроможність виконати це замовлення Суркіс, за зізнанням самого Черновецького в прес-клубі агентства УНІАН, «з-за плечей депутатів з СДПУ(о) вдарив мене двічі по обличчю», а потім «втік з парламенту». Така вона культура парламентських стосунків серед єврейських нардепів (до речі, і єврей Червоненко неодноразово помічений в організації парламентських бійок, як і його колега та одноплемінник Бродський). За свою політичну кар’єру Черновецький перебував у лавах провладної фракції НДП і не менш провладної групи «Регіони України», що вочевидь, надало Правекс-банку можливість обслуговувати цілу низку державних установ і підприємств, чиє керівництво було причетним або до держбюджету, або до діяльності парламенту. Відома і любов Черновецького, цього «вболівальника» за долі безпритульних і бідних, до суперрозкішних авто, якими він полюбляє керувати сам. Так, сидячи за кермом мерседеса, як повідомляло інтернет-видання «Обком», Черновецький 2 листопада 2003 р. на смерть збив 20-річного хлопця з Полтавської області, але його досі не покарано. За повідомленням того ж таки інтернет-видання, 15 квітня 2003 р. «Мерседес-600», який належить концерну «Правекс», теж на смерть забив на дорозі 11-річного хлопчика, а потім зник з місця злочину. Кажуть, що в цьому «мерсі» їхала дружина Черновецького — Аліна Айвазова. Однак і цю справу в міліції «зам’яли», посилаючись на тиск «дуже впливових людей, які можуть помститися». Аліну Айвазову (віце-президента Правекс-банку) пов’язують також з могутньою сектантською структурою, яка називається «Боже посольство» і яку вважають аналогічною до сумнозвісного «Білого братства», оскільки використовує в своїй діяльності, за твердженням інтернет-видань, принципи зомбування прихожан, що, певна річ, відображається на обсязі їхніх грошових внесків (до речі, ці внески перераховують на рахунок тому ж таки Правекс-банку)».
У своєму позові Черновецький зазначив, що автор статті не тільки порушив його права, принизив та зганьбив його честь, людську гідність, а також ділову репутацію як народного обранця та як лідера Християнсько-Ліберальної партії (до речі маловідомої і вельми малочисельної) та разом з тим (увага!) принизив у його особі честь і гідність усіх парламентарів нашої держави. Тут порядні парламентарії повинні були б подати позови уже до самого Леоніда Черновецького, оскільки, напевне, більша їх частина не хотіла б мати нічого спільного з таким, з дозволу сказати, «шкуродралом», розкольником і аморалістом. Як доказ своєї значущості Черновецький повідомив, що народ України утретє зробив вибір щодо нього, обравши своїм представником у Верховній Раді. Тут він явно дав маху, оскільки не народ України його обрав, а тільки невелика частинка усього народу, яку він «улещував» перед виборами продуктовими наборами, як кажуть, сумнівної якості.
Слід зазначити, що Черновецький поперемінно замінив за час розгляду справи шістьох своїх адвокатів. У той час як Академію і Щокіна Г.В. представляв один — єдиний, але високопрофесійний адвокат Валентин Зубчевський.
Відчуваючи, що справа йде до програшу, Черновецький змінює свої позовні вимоги. Він уже не вважає інформацію неправдивою і недостовірною, а просить суд визнати, що ця інформація ображає його.
Тобто Черновецький фактично зізнався сам у тому, що він є «олігархом», «представником невеликої групи експлуататорів», «творцем чудернацької партії «За красиву Україну», фактичним вбивцею 12-річного хлопчика і т.д. і т.п.
Голосіївський районний суд рішенням 14 квітня 2005 року у задоволенні позову Черновецькому Л.М. відмовив у повному обсязі.
У своєму рішенні суд, зокрема, зазначив, що, згідно ст. 34 Конституції України, проголошено право кожного на свободу думки і слова, на вільне виявлення своїх поглядів і переконань, про що Черновецький в пориві «справедливого» гніву, мабуть, забув.
Київський міський апеляційний суд, куди Черновецький звернувся зі скаргою, залишив рішення Голосіївського районного суду в силі, відмовивши в задоволенні апеляційної скарги, оскільки рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування немає.
Думаємо, що виборці, які «по простоті душевній» голосували за новітнього розкольника, антимораліста і просто нечесну людину, знявши рожеві окуляри, прозріють і дадуть йому належну оцінку. Оскільки електорат Черновецького складають, в основному, бабусі і дідусі, безумовно шановані, але все ж таки м’якосердечні люди, які сприймають за чисту монету його улесливість і пустопорожні обіцянки, то його політичний шлях, як і КПУ, за яку теж голосують переважно пенсіонери, заздалегідь визначений, ясний і однозначний — у забуття. 

Прес-служба МАУП