ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ ГЛИНА!

Терапевтичній дії кремнезему (основному хімічному компоненту глини) належить грандіозне майбутнє.
Луї ПАСТЕР, 1878 р.

Часто, аби позбутися тяжкої хвороби людина готова навіть хату продати — такі дорогі ліки пропонує сучасна медицина… Та раптом стрінеться їй на шляху той, хто підкаже, чим саме з природних дарів можна зцілитися. На ліки ті часто не витрачають ні копійки, бо вони — дари Божі, а хвороба йде геть…
До таких природних лікарських засобів належить і цілюща глина. Шкода, що про це у нас в Україні знають поодинокі люди. На щастя, те знання вони, мов скарб, передають іншим.
КОЗАКИ ДОВГО ЖИЛИ, БО СВОБОДУ ЛЮБИЛИ
…Для Руслана Назаревича в тяжкі голодні роки прабабуся Варвара ставила на стіл керамічний горщик, наповнений білою глиною. Ним хлопча вгамовувало голод. Жила ця велика родина, нащадки славного козацького роду Мистюків, в Пологівському районі Запорізької області. Неподалік від великого родовища білої глини.
Мистюки з діда-прадіда добре знали ціну глині. Їхні нащадки й нині переказують з покоління в покоління легенду про козака-характерника на прізвисько Глиноїд. Прізвисько говорить саме за себе… Цей славний козак все знав про цілющу силу глини і щедро ділився тими знаннями зі своїми браттями-козаками. Так, він був цілителем: прямо на полі бою перев’язував поранених воїнів. Глина, як відомо, чудовий перев’язувальний засіб, оскільки має цілющі бактерицидні властивості.
— Від бабусі Варвари я дізнався, що наш рід володіє лікувальним Спасом, — розповідає Руслан Назаревич. — Мені нескладно було підрахувати, що належу до глиноцілителів у сьомому поколінні.
До речі, всі предки пана Руслана були довгожителями. Вже згаданий козак Глинюк (Глиноїд) прожив 110 років, дідусь прабабці Варвари — 128 літ. Сама ж бабця Варвара топтала ряст аж 119 років. Саме завдячуючи її довгому життю й чудовій пам’яті мій співрозмовник так добре знає свій рід. До речі, перша відомість про їхнього прапрапращура сягає 1595 року: козак на прізвисько Масло на чайці брав штурмом турецьку фортецю Очаків…
Слухаючи оповіді про свій давній рід, про міцних, мов дуби, пращурів-козаків, які жили понад сто років, Руслан Назаревич дійшов висновку, що і в Україні є місцевості, де мешкають довгожителі. Отож не варто думати, що потенційно українці нездатні на тривале й продуктивне життя. Цей феномен ще зовсім не вивчений.
То чим, найперше, пояснити феномен довгожительства українських козаків? Гадаю, що на перше місце слід поставити психологічну якість — велику потребу в свободі, без якої козак свого життя не мислив… Козаки були внутрішньо вільними людьми.
Щодо решти чинників довгожительства, то дуже цікавими видаються відомості про побут козацьких родин, про які розповідає Руслан Назаревич.
— Голову моя прабабця Варвара завжди мила глиною, маску на обличчя накладала з глини, зуби чистила глиною, купалася в глиняній ванні. Систематично вона їла глину, але перед тим обов’язково її просіювала, потім освячувала. Мій прадід для гоління завжди використовував глину. Засобом для гігієни в їхній родині теж була лише глина. До речі, й прали постійно лише глиною. Не від бідності, а від розуміння, що глина — бактерицидна. Ця звичка прижилася ще з козацьких часів — сорочка, випрана в глиняній воді (її не полоскали) чудово захищає від мікробів, а ще й лікує, бо шкіра постійно вбирає цілющі макро- і мікроелементи глини.
До речі, мій співрозмовник так само, як колись його прабабця, і нині пере одяг у глині, зуби чистить глиною, голиться глиною (замість мильного крему), вживає глину всередину, купається в глиняній ванні, волосся миє глиною і спить влітку на глині (шар землі знімається) на дачі.
Цікавим є й інший факт з побуту козаків. Виявляється, їхні нащадки вміли не просто відпочивати, а й оздоровлюватись.
Руслан Назаревич знайшов у дворі своєї прабабці шалаш із довгих живих гілок малини, зв’язаних зверху в пучок — така собі міні-піраміда. Виявляється, її викопав ще прадід. Внизу ями, глибиною півметра, була глина, яку покривали цілющим зіллям. В спекотний день там можна було чудово відпочити. Цілюща пірамідальна будова шалаша та ще й контакт з глиною давали надзвичайний ефект: в такий спосіб підсилювалося біополе, а, отже, зникали різні хвороби, врівноважувався душевний і тілесний стан.
БІЛЬШЕ ДВОХ ТИЖНІВ КОЗАК
НЕ ХВОРІВ…
Ідея ями-шалаша в цивільний побут козаків перекочувала ще з поля бою. Виявляється, наші пращури володіли надзвичайним методом реанімації тяжко поранених. І відбувався він в таких от куренях, на дні яких була глина.
— От рубонули козака на всьому скаку, — переповідає оповіді своєї прабабусі Руслан Назаревич. — Струменить кров, тіло в декількох місцях поломане. А зверху ще й коні по ньому пронеслися… «Суповий набір», не козак… Та браття не полишають надії на його одужання. Викопують яму, стелять в неї цілющі трави, по горло засипають козака глиною, зверху поливають свяченою водою чи розведеною в ній настоянкою калгану. Далі зводять курінь у вигляді тригранної піраміди.
…За добу ставало зрозумілим: виживе козак чи ні. Якщо не судилося продовжити свої дні, то так у тій ямі його й хоронили.
Та у більшості випадків, навіть за найскладніших поранень, браві козаки-запорожці виживали. Чим пояснити феномен масових випадків «воскресіння» козаків? Руслан Назаревич каже, що їх зцілювала саме глина. Кремній, що міститься в ній у великій кількості, має здатність збиратися в місцях переломів та ран, і в такий спосіб відновлює організм до первозданного стану.
Глиняною водою козакам промивали рани, в тім числі і гангренозні (ця вода має бактерицидні властивості). Потім в глину додавали пороху, перев’язували. Жодних ампутацій! До речі, під час Другої світової війни глину також використовували як бактерицидний перев’язувальний матеріал.
На всі випадки бойового походу у козаків були виважені методи зцілення. От, наприклад, переходячи взимку Дніпро, провалився козак під лід. Щоб не виникло запалення легень, не гаючи часу козакові наливали кварту самогону, всипавши туди ложку димного пороху. Потім хворого загортали у вовчу шкіру і клали на глиняну піч на цілу добу. Зверху засипали насінням льону. На ранок козак вже здоровесенький.
Навіщо в самогон сипали порох? Та тому, що до його складу входить сірка й селітра, які нейтралізують бактерії.
Коли ж смертельна ворожа стріла влучала в тіло, козак також знав, як можна врятуватися: він її витягував, слиною розмішував глину, яку завжди в невеликій кількості носив при собі, змазував рану, присипав порохом, зав’язував. Через три дні ця тяжка рана (інколи стріла була отруєною) заживала на ньому, мов на собаці. До речі, хворий козак, у якого працювали руки, ніколи не сидів просто так — він або курок точив, або порох пересипав…
На реабілітацію після тяжких хвороб зазвичай йшло приблизно два тижні. Порівняйте «досягнення» сучасної медицини: якщо травма дуже тяжка, людина відновлюється нині значно довше…
ЗНОВУ ПОРЯТУВАЛА ГЛИНА!
Гадаєте, Руслан Назаревич став потомственним глиноцілителем, бо з юних літ слухав захоплюючі розповіді про дивовижні випадки зцілення глиною? Так, але лише частково.
В дивовижні властивості природного мінералу цей чоловік повірив після того, як глина вдруге (вперше — врятувала від голоду в дитячі роки) повернула його до життя.
Трапилось так, що під час служби в армії він захворів на хронічний пієлонефрит (запалення нирки). Його комісували й перевели на інвалідність. Декілька місяців безуспішно лікувався в знаменитого уролога професора М. Вовсі у Москві. Результат — нульовий. Тоді згадалася рідна прабабця Варвара: інтуїція підказувала, що порятунку треба шукати саме у неї. Приїхав. Прабабця застосувала комплексне глинолікування: компреси й глиняний порошок для внутрішнього вживання. На теплу піч клали шар пластичної зеленої глини завтовшки 2 см, зверху покривали її капустяним листям або лопухом (для посилення іонного обміну). На цей «компрес» хворого клали двічі на день на 30 хвилин, також він випивав 20 г білої глини у вигляді порошку за 30 хвилин до їди.
П’ятнадцяти днів вистачило, щоб хвороба відступила. Потім прабабця Варвара порадила на півтора місяці поїхати на так зване «кавунове» лікування в Середню Азію. Хвороби як не було!
Довгі роки Руслан Назаревич працював в геологорозвідувальних партіях, займався медичною геологією, об’їздив увесь колишній Радянський Союз, досліджуючи поклади глин і порід, що містять кремній.
В 1990 році на нього чекало чергове випробування тією ж хворобою, що й замолоду. Цього разу лікарі наполегливо радили видалити хвору нирку. Він не погодився на операцію. А пішов за порадою до відомого болгарського глиноцілителя Івана Йотова, який працював тоді у Києві. Той буквально примусив свого пацієнта повірити в зцілення.
З дитинства знайомі ліки знову сотворили диво: діяльність нирки відновилася.
З того часу пан Руслан почав свою активну цілительську практику, підсумував відомості й свої спостереження щодо цих природних ліків і написав книжку «Цілюща глина — перші ліки Землі». Нині разом з колишнім головним лікарем Ялтинського санаторію «Ай-Петрі» пише монографію про глину. Руслана Назаревича обирають на посаду головного спеціаліста з глинолікування й медичної радіоєстезії Київського інституту екології людини, він стає професором народної медицини з глинолікування.
ГЛИНА ПРЯМО
З КАР’ЄРУ
НЕ ПІДХОДИТЬ ДЛЯ ВНУТРІШНЬОГО ВЖИВАННЯ
Уже стільки років минуло після Чорнобильської аварії, та сьогодні в Україні мало хто знає, що наслідки тієї біди були б незрівнянно меншими, якби людям було відомо, що біла глина виводить окиси важких металів. Крім того, цей мінерал очищає клітини від канцерогенів, шлаків. Солі металів, що входять до складу глини, вирівнюють внутрішньоклітинний обмін речовин і руйнують бактерії.
Група російських вчених Сибірського відділення Академії наук Н. Воронков та І. Кузнецов і американський професор Шерман дослідили, що більшість смертей трапляється через дефіцит кремнію. Це призводить до таких захворювань, як анемія, атеросклероз, інфаркти, інсульти, туберкульоз, рак, діабет, камені в печінці і нирках тощо. Так от, аналізуючи дослідження американських і російських вчених, українець Руслан Назаревич нагадує, що головний хімічний компонент білої глини — кремнезем.
До речі, кремній має властивість «приклеювати» до себе віруси, хвороботворні мікроорганізми, не властиві людині. До їхнього числа належать віруси грипу, поліартриту, гепатиту, ревматизму, дисбактеріозу, кандидів та інші мікроорганізми.
Руслан Назаревич також стверджує, що глина загострює почуття, підвищує духовність, оскільки її склад дуже схожий з хімічним складом органів і тканин людини. Неспроста в книзі Іова зазначається, що першу людину Бог створив саме з глини…
Та де брати цей мінерал тим, хто захоче самостійно пересвідчитися в його цілющій силі?
Для внутрішнього вживання варто використовувати лише білу глину, дозволену фармкомітетом. В домашніх умовах практично неможливо білу глину повністю очистити від дрібнозернистого піску.
Цей лікувальний засіб продають в українських аптеках. Хто всерйоз зацікавиться цілющою глиною, той знайде її.
І насамкінець. Нашим сучасникам бажано знати, що в умовах негативного впливу зовнішнього середовища на організм людини саме глина завдяки своїм багатофункціональним властивостям є чи не єдиним природним препаратом, здатним берегти здоров’я. 

Тетяна ОЛІЙНИК