«НОВА ПРОЗА»: МІФИ І РЕАЛЬНІСТЬ

Щоразу, беручи до рук перо, письменник з величезною надією, а, може, вже і без надії сподівається, що скептичні настрої читача поступляться вірі у невідворотне майбутнє. Проте, замість цього усе впевненішим і закоренілим видається Гегелеве спостереження з приводу написання нехай і газетної статті — цей, здавалося б, метафізичний і всепоглинаючий процес, він порівнює з жуванням соломи. Що ж, правда хоч і очі коле, але точніше годі й вигадати. Та проте…

Недавно побачив світ перший том (до друку готується вже другий) Луцького альманаху сучасної української літератури «Нова проза», заснований у лютому цього року. Виключно україномовне видання поки що планується друкувати щокварталу, надалі — щомісяця. А з наступного року також і за передплатою. У перспективі при альманасі має з’явитися заохочувальна премія. Засновник — приватна фірма «Смарагд». На 196 сторінках альманаху накладом у 300 примірників розмістилися твори дев’ятьох авторів: Олеся Барліга, Артема Захарченка, Євгена Ковальчука-Ожго, Надії Коровянської, Анастасії Паш-Богоїд, Тетяни Савченко, Станіслава Самосенка, Юрія Сичука та Юлії Франк. Вони представляють Запоріжжя, Київ, Чернігів та Луцьк. На сторінках, що складають майже половину видання, вміщені літературні «страви» від головного редактора — переможця молодіжного конкурсу «Гранослов» (2002) у номінації проза, лауреата Міжнародної премії імені Олеся Гончара, члена НСПУ — Юрія Сичука. Зміст альманаху доповнюють короткі біографічні дані про авторів. «До авторів і читачів» звертається на двох сторінках лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка В’ячеслав Медвідь. А у рубриці «На завершення» головним редактором подаються деякі цікавинки з історії народження видання — (майже фейлетон) «До історії альманаху».
П’ятого червня в Національній Спілці письменників України відбулася презентація «Нової прози». До ведучих В’ячеслава Мороза та Юрія Сичука згодом приєднався лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, голова Національної Спілки письменників України, народний депутат України Володимир Яворівський. Розмова видалася вимушено-приглушеною. А в залі сиділи поодинокі автори та слухачі…
Наскільки безперспективною була ця зустріч — відповідь на це запитання дасть власне альманах. Головними проблемами, що заважають вільному творчому диханню молодих літераторів, було визначено: брак творів, грошей, складнощі з розповсюдженням і рекламою та відсутність об’єктивної критики. Література, як зазначалося на вечорі, набуває дедалі приватного характеру, ненормативна лексика не лише безбожно вкорінюється, а й є важливим елементом кітчевої культури. Виникає питання доцільності літературних конкурсів, адже після них переможці транспонуються зі стану невизначеності у стан творчої законсервованості. А тоді вже здорові мистецькі амбіції уражаються інтелектуальним самоз’їданням. Звичайно, потенційні друкарі віддають перевагу літературним олімпійцям минулого, які витримали випробування Словом. Та молодь не згодна чекати… Вона вперто шукає нових форм самовираження на папері. Так, він, як мовиться, все стерпить. Але ж змісту нового — де взяти? І чи варто робити стратегічної важливості помилку — намагатися підскубати українську ментальність під «загальноприйняту» європейську чи світову?..
А тепер — слово головному редакторові.
— Пане Юрію, які умови відбору творів до Вашого альманаху?
— По-перше, це, переважно, мають бути твори молодих авторів, але, напевно, залучатимемо митців старшого віку також. По-друге, оскільки ми намагаємося підняти рівень сучасного красного письменства, спонукаючи авторів до розвитку та появи нових напрямків, стилів, жанрів, тому твори мають бути, передусім, інтелектуальними, насиченими глибокими ідеями. Ми друкуємо, фактично, всіх авторів, які надсилають нам свої твори. Також ми приймаємо твори і вдруге — після врахування авторами запропонованих нами зауважень. Весь цей процес абсолютно безкоштовний, а автори надрукованих творів неодмінно отримають по кілька авторських примірників.
— Якою Ви бачите перспективу розвитку літературної хвилі в Україні?
— Хоча й стверджують, що існує 2-3 основні незмінні теми, які усіляко обігруються письменниками, та, проте, необхідна поява нових тем, нової творчої сили, і альманах це доводить.
— Чи можете визначити головне питання, що його нині ставить перед читачем проза?
— Їх повинно бути багато, а проте — чи буде завтра українська мова?
—Найголовніші недоліки письменницької молоді?
— Наслідування. А знайти щось своє, зрозуміло, дуже важко. Стосовно жіночої прози — кожен твір видається продовженням «Польових досліджень…» Оксани Забужко…
— Ваші вимоги до літературних критиків?
— Вони повинні бути обізнанішими за письменників, вникати, бачити, розуміти в їхніх творах більше, ніж самі автори підсвідомо туди вклали.
— Якою мірою митець має бути в опозиції до влади?
— Кожен автор завжди визначає це сам, проте, вважаю, що творчість і опозиційність — поняття не дуже співмірні. Я, наприклад, знаюся на політичних ідеях, але моя опозиційність — захист української мови.
— Ваше визначення національної ідеї?
— Українська мова, батьківщина, можливість молитися українському Богові… 

Людмила ГУРЕНКО