У СІМ’Ї МІНІСТРА МВС – ЧУЖА МАШИНА?

«Конверти», «тіньові схеми», «відкати»... Це не заважає Луценку вже зараз «приміряти» під себе прем’єрське крісло, не звертаючи уваги на «обмови» недоброзичливців. Тим часом брехня починається з малого. Виявляється, ще в часи «боротьби із злочинним режимом» Юрій Віталійович з меркантильних інтересів умудрявся обходити Закон. Як, втім, і нині.
Чим ближче до виборів, тим сильніше напруження в публічних заявах членів уряду про моральність і чесність нової влади. Оду «чистим рукам», які «нічого не вкрали», хором і окремо виспівують практично всі міністри. Особливо досяг успіху в публічному стриптизі власної «прозорості» міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. І навіть заповнив на себе і членів своєї сім’ї декларацію про доходи. Цей папір стерпів і скромний опис рухомо-нерухомого майна першого «термінатора» за всю історію МВС і Кабінету Міністрів України.
Акції був доданий яскраво виражений пропагандистський характер. Вона, за задумом ініціатора, повинна була символізувати початок революційного процесу очищення української міліції, яка загрузла в кумовстві й корупції. Своїм прикладом громадянин Луценко закликав зробити те саме і своїм підлеглим, які не очистилися. Стурбовані сплеском публічного майнового вуаеризму міністра, ми вважали своїм громадянським обов’язком допомогти Юрієві Віталійовичу морально очиститися. І нагадати деякі моменти з його біографії, про які він посоромився розповісти з трибун Верховної Ради і Колегії МВС.
Перед вами – два документи. Перший – свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу OIC № 615452.
Документ, виданий Одеським МРЕВ-1 (печатка № 3) Управління ДАІ МВС України в Одеській області, засвідчує: мешканка Одеси Гаврилова Світлана Анатоліївна 5 лютого 2004 року стала власником нового автомобіля – MAZDA-6 сірого кольору, номер шасі (кузова) – JMZGG12F241215375; держномер 81379 ОК. Охочі перевірити цю інформацію можуть звернутися до Світлани Анатоліївни особисто: власниця автомобіля проживає в м. Одесі за адресою: вул. Сегедська, буд. 5, корп. «Б», кв. 77.
Другий документ свідчить про те, що громадянка Гаврилова С.В. була власником престижного авто 2004-го року випуску зовсім недовго – менше одного світлового дня. Бо 5 лютого 2004 року престижна іномарка стала власністю іншої громадянки – Луценко Ірини Степанівни. На той момент – дружини народного депутата України Луценка Юрія Віталійовича, а рік потому – дружини міністра внутрішніх справ.
Тимчасовий реєстраційний талон № 233117 (виданий 5 лютого 2004 року) на ім’я Ірини Луценко, виданий все тим же співробітником одеського МРЕВ-1, до цього часу засвідчує право власності дружини міністра на сіру MAZDA-6 (седан) з робочим об’ємом двигуна 1999 сантиметрів кубічних. І тим же номерним знаком 813-79 ОК, виданим одеситці Гавриловій С.В.
Що являє собою придбана дружиною міністра в 2004-му році машина, чудово розповідає рецензія, присвячена цій автомобільній новинці, на одному із спеціалізованих сайтів: «Філософія дизайну Mazda-6 охарактеризована висловом «Emotion In Motion» («Емоції в русі»). Навряд чи можна дослівно передати ейфорію руху, динамізм форм і нескінченне радісне відчуття від кермування автомобілем. Так виглядають автомобілі майбутнього. Mazda 6 перейняла від попередника яскраву індивідуальну зовнішність і унікальне поєднання спортивного стилю з класичним строгим кроєм. Від Mazda МХ 5 нова «шістка» отримала безкомпромісний заряд швидкості. Два легендарні автомобілі віддали все краще для народження нової легенди, нової ери в світовому автомобілебудуванні. На наших очах народжується культовий автомобіль нового сторіччя.»
Технічні характеристики MAZDA-6 мовою фактів і цифр:
автомобіль забезпечений новим унікальним двигуном MZR, розробленим компанією Mazda (1.8, 2.0, 2.3 л);
потужність двигуна, кінських сил – 141; тип – бензиновий;
об’єм двигуна, літрів – 2,0;
максимальна швидкість – 208 км/год;
витрата палива, міський цикл – 11,8 л/100 км.
І ще про приємне: «Комплектація «шістки» різко виділяє її на тлі однокласників. У базовому оснащенні клімат-контроль, шість подушок безпеки, передні електросклопідйомники і інші атрибути комфорту. І ще один ефектний штрих — трирічна, на 100 тис. км, заводська гарантія. Втім, в марнотратстві фірму не запідозриш. Адже, як показує досвід експлуатації декількох поколінь її автомобілів, «вкатати» Мазду до заміни чого-небудь серйозного і дорогого за такий пробіг практично неможливо. До того ж Mazda 6 — одна з двох відомих на нашому ринку моделей D-класу чисто японської збірки».
«Mazda 6 – це як атлет в прекрасно пошитому костюмі спортивного крою. Mazda 6 дозволить Вам відчути силу, динамізм, ейфорію, коли керуватимете автомобілем. (Том Матано, керівник дизайнерського відділу Mazda).
І останнє – ціна цієї моделі (кузов седан) в базовій стандартній комплектації на той момент перевищувала 23 000 доларів. А з урахуванням додаткових опцій вартість цієї моделі могла бути збільшена ще на 15 000 доларів.
Отже, два роки тому подружжя Луценків стало власником престижного автомобіля новітньої моделі, який щойно зійшов з японського конвеєра. Облишимо делікатне для багатьох політиків питання, як у народного депутата-опозиціонера з щомісячною зарплатою приблизно 2500 гривень (неповні 500 доларів), який утримує двох неповнолітніх дітей, змогла накопичитися сума, що перевищує 23 000 доларів. Не ставитимемо і риторичні питання, чому новий автомобіль депутатська сім’я вирішила купувати не в київському спеціалізованому автосалоні, а в приморському місті Одесі. Звернемося до деталей.
Як ретельний законодавець, законопослушний громадянин і майбутній міністр МВС Ю. Луценко не міг не звернути уваги на деяку дивність – наявність постійного свідоцтва про реєстрацію автомобіля, виданого ДАІ його колишній господині. Порушуючи всі існуючі правила, цей документ був вручений власниці «Мазди» менше ніж через добу після розмитнення ввезеного в Україну нового автомобіля. Тим часом, за існуючими правилами, постійне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видається власникові тільки після трьох місяців з дня покупки машини. А до цього часу вручається тимчасовий реєстраційний талон.
Така висока оперативність в «паспортизації» транспортного засобу в одеських повсякденних реаліях пояснюється просто: незаконною підприємницькою діяльністю. Практика така: якісь бізнесмени налагодили канал завезення до портовогово міста Одеси новісіньких іномарок. Тут їх розмитнили на «офіційних» господарів — як правило, на тих, хто має пільги («афганці», «чорнобильці» і т.д.).
В результаті нехитрої махінації утворюється солідна економія на сплаті в дохід держави держмита. Така економія тільки на одному автомобілі досягає тисяч доларів. Потім легалізований злочинним чином транспортний засіб перепродується новому – вже реальному, а не фіктивному – власникові. У результаті задоволені всі! У програші виявляється тільки держава – і ми з вами, «маленькі українці». Тобто ті, кого так самовіддано захищає Луценко.
Вітчизняна кримінальна практика знає безліч прикладів подібних видів збагачення «чорних автодилерів». Коли на «чорнобильців» або на вісімдесятилітніх ветеранів оформлялися десятки престижних іномарок. Про що багато «власників» згодом дізнавалися від міліції. Потім заводилися резонансні кримінальні справи потерпілою стороною. Справжні організатори шахрайських схем, як правило, розчинялися в безвісті. Дідусям-чорнобильцям загрожувала доля боржників держави (формально їм належало сплачувати різницю між вже сплаченою сумою митного збору і реальним, згідно із законом, її розміром). А справжній власник автомобіля, що свідомо йде на обман держави, через недосконалість законодавства, зображав з себе добросовісного покупця, який нібито не знав і не відав про «брудну» таємницю операцій.
У нашому випадку дружина чоловіка, колишнього опозиціонера і нинішнього міністра внутрішніх справ, здійснила чітко сплановану акцію по мінімізації сімейних витрат при придбанні автомобіля. Протизаконну суть якої Ірина Луценко (як і її чоловік) не могла не знати. «Караючи» бюджет рідної держави, законодавчу владу якої представляв в той момент в парламенті її чоловік, Ірина Луценко навряд чи діяла таємно від чоловіка. Можна припустити, що махінацію «по-одеськи» подружжя Луценків скрупульозно і ретельно обговорювала на сімейній раді в проданій згодом квартирі на бульварі Л. Українки, перш ніж ухвалити остаточне рішення з такого делікатного питання.
Фактично громадяни України І.С. Луценко і Ю.В. Луценко порушили букву Закону. І дух Закону – теж. Не нами помічено: не важливо, що ти робиш, важливо, як ти це робиш. Випадок з «Маздою» характеризує її власників як обачних громадян, які схильні до порушень Закону. Мало того, які чудово усвідомлюють свою повну юридичну безкарність при здійсненні даної провини.
В процесі придбання автомобіля міркування морально-етичного характеру, а також соціальної відповідальності, сім’я Луценків, звичайно ж, не брала до уваги. Залишається із сумом відзначити: така психологія переважної більшості професіоналів злочинного світу. Що і відрізняє досвідчених злочинців від доброчесних громадян.
Можливо, призначаючи на один з ключових постів в системі української влади саме Юрія Луценка, його соратники керувалися не тільки високими «тарано-стінобійними» рисами молодого і «амбітного» політика, але й «чистотою» цієї людини, а також «бездоганністю» його репутації як громадянина і політика.
Питання: чи покарає сьогодні «прозорий термінатор» винного в перевищенні своїх службових повноважень співробітника одеського МРЕВ-1, що відважно проштампував в лютому 2004 року печаткою № 3 автодокументи майбутньої першої леді МВС? Чи він вже підвищений в чині і посаді за вправність і розуміння передреволюційної ситуації?
І ще: чи усвідомлює Луценко якусь двозначність свого і дружини становища, коли «недооформленим» (із порушеннями Закону) автомобілем, зареєстрованим на громадянку Гаврилову С.А., керує дружина «такого» міністра? Мабуть, перша думка, яка прийде в голови колегам Юрія Віталійовича: новому міністрові є що приховувати? А як же взятий курс на викорінення корупції і злочинності?
«Юрій Луценко своїм найважливішим завданням вважає боротьбу з корупцією, деполітизування, декриміналізацію органів внутрішніх справ і має намір добитися результатів у виконанні цих завдань за два місяці». Про це він заявив на засіданні в МВС 7 лютого 2005 року, на якому Президент Віктор Ющенко представив керівному складу міністерства нового міністра.
Як бачимо, минуло два роки, але дружина міністра автомобіль, що належить їй, на себе не перереєструвала. Можливо, причина такої затримки криється не тільки в непоказному характері операції з купівлі-продажу автомобіля, але і в тих обставинах, які цю операцію супроводжували.
Та все ж жевріє надія, що під куполом Верховної Ради, в численних блоках і партіях засідають не тільки демагоги, але й фахівці, здатні дати відповіді на питання про правовий і моральний бік описаного вище факту.
І вже зовсім немає ніякої надії, що на цю «приватну витівку» відреагує Президент. Адже й на гірше гарант Конституції закривав очі. 

Лідія ВЕРШНЯК
(from-ua.com)