КОЛИ ЕЛЛОЧКА ВДАВИТЬСЯ ГАЛУШКОЮ

Наша газета вже зверталася до теми творення меморіалів якщо не сумнівного характеру, то принаймні таких, без яких ми могли б у теперішній скруті і обійтися. Про це, зокрема, йшлося в минулорічних публікаціях «Пам’ятник місцевому самодурству» (№ 48) та «Ото булькнуло б!..» (№ 46), у яких ми розповідали про маніакальне прагнення чиновників на місцях «увічнити» період свого перебування при владі спорудженням пам’ятних знаків у вигляді то свині на постаменті (м. Ромен), то огірочка (м. Ніжин), то ще якоїсь химери.
І ось місцевому меморіалотворенню дано новий виток розвитку. Нещодавно, практично одночасно, в урочистій атмосфері та з усіма почестями було відкрито одразу два пам’ятники: у Харкові — персонажеві «Дванадцяти стільців» Еллочці-Людожерці, а в Полтаві — знаменитій тамтешній галушці.
Чим прислужилася столиці Слобожанщини вигадана Ільфом та Петровим викінчена обивателька Еллочка, словниковий запас якої становив чотири десятки слів?
Відповідь на це запитання, очевидно, знає колишній міський голова Харкова господін Шумілкін — той самий «голова», що протягнув через сесію міськради постанову про другу (фактично — першу) офіційну мову в регіоні. Мабуть же, і новообраний мер Харкова господін Добкін теж усвідомлює видатне місце Людожерки в духовному житті слобожанців.
Показовим є місце розташування бронзової (вагою 300 кілограмів) скульптури «гламурної дами» — саме біля кафе з дуже українською назвою «Ріо» на вулиці Петровського. По сусідству з іншим «героєм» роману-бендеріади — «гігантом думки й батьком російської демократії» ще царської закваски Васисуалієм Лоханкіним. Як мовиться — солодка парочка!
Але на цьому власник «Ріо» не збирається зупинятися. Отож невдовзі до цієї парочки долучиться мадам Грицацуєва — і теж у бронзі, якої для наступної скульптури знадобиться значно більше. Але для забаганок багатіїв перешкод немає!
А що ж полтавці? О, вони проти інтернаціоналістів з недалекого Харкова — щирі патріоти! Вони не увічнюють героїв чужоземної літератури в пам’ятниках і меморіалах. Полтавці вірні духові й традиціям рідного народу. Ото й відгепали за кілька десятків кроків від знаменитої садиби Івана Петровича Котляревського величезний полумисок з галушками. Щоправда — з гранітної брили, а не з металу: скромність прикрашає колишніх комуністів!
Ідеться конкретно про автора галушкової ідеї — старого й нового мера Полтави Анатолія Кукобу. Це в його державницько-мудрій голові народився задум не баченого досі на українських теренах пам’ятника. Зауважмо: не корінному полтавцеві Симону Петлюрі, не будь-якому іншому борцеві за нашу незалежність, плодами якої так щедро користується колишній номенклатурник Кукоба, а — галушці. На більше полтавці не заслужили.
І це, незважаючи на протести широкої громадськості та обіцянки віце-прем’єра В’ячеслав Кириленка «вивчити питання й розібратися». Ніхто не вивчав і не розбирався! То й не дивно, що «помаранчева влада» на Полтавщині вибори фактично програла. І заслужено!

Антін ПІДЛІСНИЙ