
Ще були сподівання на успіхи наших саночників. Тут нас спіткали найбільші прикрощі. Не тільки у вигляді відсутності призових місць, а й травм, яких зазнали під час спусків наші спортсмени. Спочатку вилетіла з траси й відмовилася від подальших змагань наша найбільша надія у цьому виді спорту Наталя Якушенко. Потім з траси до шпиталю потрапив Роман Язвинський, який перекинувся у змаганні двійок разом з Олегом Жеребинським.
Найбільшого успіху серед наших саночників досягла Лілія Лудан, яка за підсумками двох заїздів посіла шосте місце. З її інтерв’ю після виступу офіційному сайту НОК України можна дізнатися про причини невдач та травм українських олімпійців у санному спорті:
— У Солт-Лейк-сіті я була шостою і сьогодні теж, — говорить Лілія Лудан. — Тоді надзвичайно раділа шостому місцю, а тут розраховувала на вищий результат. Я слабко стартую, намагаюся потім надолужити згаяне на трасі та на фініші.
— Невже п’ятірка лідерів така непереможна?
— Я б сказала, не п’ятірка, а трійка. Німкені дуже сильні. У них є свої відмінні траси. В Україні таких жодної нема.

— У чому складність траси в Чезана Паріоль?
— Вона технічно недосконала. Дуже жорсткий лід. Ми були до цього не готові. Після Кубка світу і тижня тренувань у Франції, де все було гаразд, на цій трасі пішли юзи. Сани просто боком ідуть.
— А що не вийшло у Вашої подруги Наталі Якушенко, яка не змогла завершити заїзд у перший день змагань?
— Вважаю, що вона «нe потрапила в сани». Наталя жодного тренування нормально не проїхала. Аби успішно виступати на цій трасі, необхідно довго кататися. Крім того, вона вибухова, швидка, а зайвий поспіх у роботі тут не допоможе.
— Ви не боялися впасти?
— Про це ніколи не думають. Інакше немає сенсу їхати. Мені варто лише робити те, що я знаю і вмію.