Пролетіла, вдарила в спину, а вирвала нирку, шматок печінки, частину кишечника, – і нема творчої, здорової, ерудованої 56-річної, у розквіті сил людини. Жаль. Це трагедія, незважаючи на те, що був покійний політичним збоченцем, заради перемоги не церемонився у виборі засобів, грався у сепаратизм, як кажуть, не завжди був у ладах із законом. Від беззаконня і загинув. Терпець Божий увірвався.
«У края могилы» Е. Ходоса – це прогноз чи вирок?
Гадаю, що це все-таки медичний висновок, щось на зразок: «Поранення не сумісне з життям». І де Євген Кушнарьов після такого висновку лікарів? Але є питання, чому він у вівторок був не на роботі, а на полюванні, яке офіційно закрите ще 31 грудня, за три тижні до вбивства. А живи за законом – був би живий. І навіть коли б Євгена Петровича посадили так років на 8-10 за бурхливі успіхи під час виборчої кампанії, – був би живий. Ухилився від суду людського, не обійшов суду Божого.
І другий злочин. Убивця мимохіть скоїв значно більше злочинів. По-перше, не поставив карабін на запобіжник.
По-друге, на полювання ходять не з карабінами, а з рушницями. Хто дав право (раз) і карабін (два). У якому законі це право зазначено?
По-третє, де, за яких обставин убивця Кушнарьова дістав набій калібру 7,62 іноземного виробництва, свинцева куля якого при зіткненні навіть із дрібною кісточкою перетворюється в картечину, змінює напрямок і гуляє, де хоче. Бачите, постріл в спину, а розбита нирка, печінка, кишечник. Навіть на звіра спрямовувати таку кулю – злочин. А був би звичайний дробовик, навіть заряджений картечиною, Євген Петрович жили б і далі, служили б віддано українському народові: картечина, щонайбільше, застряла б у лопатці чи іншій кістці. Отож, хоч постріл і не зумисний, але він був зумовлений трьома злочинами власника мисливського господарства. Його не засудять: надто багато він знає, і багатьох. Хтось же давав йому іноземні набої, зареєстрував бойовий карабін у міліції і т.д.
Убивство Кушнарьова – дзеркало ігнорування законів. Хто насправді мав би відповісти за це вбивство?
- В. Ющенко, який не посадив Кушнарьова на нари, що безперечно, врятувало б йому життя.
- Ю. Луценко і В. Цушко: пост здав – пост прийняв, які фактично дозволяють високопосадовцям:
а) прогулювати робочі дні;
б) займатися браконьєрством, оскільки полювання було заборонено (за обома міністрами-соціалістами стоїть О. Мороз);
в) користуватися недозволеною зброєю і набоями (тут винуватцем є обезголовлена СБУ). - Партія регіонів, серед членів якої відсутня елементарна дисципліна, за порушення якої вимагають або вибачитися, як Калашникова, з чим рішуче не погоджується навіть Анна Герман – найкокетливіша членкиня Партії регіонів, або злочинів не помічають за дуже популярним у партії правилом: «Хоч і злочинець, але свій».
- В. Янукович, який з невідомих причин міцно тримає не тільки в партії людей, які творять злочини, а навіть в Уряді, як віце-прем’єр Д. Табачник. Його б годилось відправити на полювання в Ізюмське мисливське господарство… прив’язувати дичину, щоб високе регіональне начальство різко не гальмувало автомобілів і не спричиняло самопострілів. А можливо, надати їм замість авто гелікоптери, щоб гасали, як за Полярним колом гасають за вовками.
- Комуністичний режим, який сформував тип секретаря райкому, обкому – князьків місцевого масштабу, яким все дозволялося. Ті ж функціонери, ті ж аморальні норми.Кажуть у народі: «Не тільки той злодій, що крав, а й той, що драбину тримав». Як розкрадали державні архіви – Д. Табачник «драбину тримав», а чи крав і сам – мав би з’ясувати суд. Але беззаконня – воно і в Центральній Африці беззаконня.
Що ж, безхребетний український суд, але є ще Божий суд, який правічно вчинені злочини карає. І справедливо. Він допоможе і від краю могили відійти, і в могилу не впасти народові українському, про що застерігає Е. Ходос.
Щодень все більше переконуюсь, що голосувати на наступних виборах треба буде проти всіх: і проти Ющенка, і проти Мороза, і проти Симоненка, і проти Януковича, і проти Тимошенко, – і проти їхніх по-суті антиукраїнських партій. А ті, що рвалися в парламент за чужі гроші, щоб збиткуватися над українським народом – заєдисти, об’єднані, тяжко прогресивні, зелені, красиві, нові – всі величають себе не інакше, як «МИ», хоча без роду, без племені, без імені, без мови, історії, культури, моралі, совісті і будь-якої свідомості.
«О, роде суєтний, проклятий, коли видохнеш» (Т. Шевченко), або поїдеш на «регіональне полювання» в ізюмське мисливське господарство.
Убивство Кушнарьова – це дзеркало, в якому влада має побачити себе в усій антилюдській, протизаконній, аморальній красі. Видивляйтеся, милуйтеся своєю нікчемністю, дріб’язковістю, бездарністю, малокультурністю, пихатістю. Такі ви є, що б про себе не думали і як би не величалися. «Мало великим себе уявляти, треба великим буть!» А, видно, не дано. Тримайте залишене покійним дзеркало, вдивляйтеся і думайте.