«Етнічний українець» мовчав доки йому або сіоністський терпець увірвався, або закінчилися гроші, «чесно» зароблені під час його «важкої і виснажливої» посольської роботи, і він не пішов підтанцьовувати до відомого казнокрада – фашизоїдного юдея (за визначенням Е.Ходоса) В.Рабиновича. В результаті їх співпраці народилася стаття «МАУПівська пошесть», яку розмістили в малоповажній газеті «CN – Столичные новости».
Не обтяжуючи себе будь-якими доказами і аргументами, колишній «дипломат» намагається своїм сіонізованим за зразком «а ля Рабинович» мозком дати оцінку національно-свідомим українським вченим – патріотам, які насмілилися правдиво висвітлити ті ганебні процеси, які відбуваються в українській політиці, економіці і її культурному житті.
Їх чесні і правдиві виступи він називає «юдофобськими дописами», «смородом середньовічної інквізиції».
Дивує, як президент Л.Кравчук міг призначити його послом у велику європейсько-азійську країну. Мабуть, тільки з єдиною метою налякати північного сусіда. Скажемо чесно – йому це вдалося у повній мірі. А той факт, що і сам Леонід Макарович невдовзі опинився в сіонізованому медведчуківсько-суркісівському болоті під назвою СДПУ(о) багато що говорить про його справжню «національну свідомість» і «патріотизм». Виходить, який піп, такий і його прихід.
Не будемо переповідати брудні, наклепницькі висловлювання Крижанівського проти МАУП і авторів численних публікацій у виданнях Академії.
Мабуть, довгий час довелося Крижанівському спілкуватися з рабиновичами, кацманами і їм подібними, щоб набратися такої огидної термінології. Навряд чи українець, яким себе вважає Крижанівський, при всій своїй незгоді з правдивими, гіркими, але чесними і об’єктивними публікаціями в МАУПівській пресі, міг опуститися до рівня каналізаційних нечистот, щоб розмістити свою «українську думку» в антиукраїнській, аморальній газеті. В цій публікації вся його суть.
Суддя Печерського районного суду Києва І. Отрош була відверто перелякана, коли їй доручили розгляд справи за позовом МАУП до ДП «Столичні новини» і В. Крижанівського. Цей переляк не минав у неї під час всіх семи засідань, протягом яких відбувався судовий процес. Масла у вогонь додало повідомлення представниці ДП «Столичні новини» такої собі М.Швець, яку Рабинович використовує у своїх брудних процесах, про те, що Крижанівський є вітчимом одного із «любих друзів» президента Олександра Третякова (хоча насправді це не так, кажуть, що дійсний вітчим О.Третякова Вадим Антонович Крижанівський дуже порядна і, на відміну від пасинка, національно-свідома людина). Суддю геть «доконало» повідомлення представників відповідачів про те, що МАУП подала до Генеральної прокуратури України заяву про притягнення Ющенка до кримінальної відповідальності. Спересердя суддя навіть не закінчила фразу: «Ну якщо вони вже і на нашого Президента…?» На жаль, вона не уточнила на якого «нашого», тому що багато хто із українців вважає його не нашим, українським, а їхнім не українським президентом.
Не надавши будь-яких об’єктивних обґрунтувань, суддя І. Отрош винесла рішення про відмову у позові, розцінивши висловлювання Крижанівського як оціночні судження, хоча кожній неупередженій людині зрозуміло, що наведені «філологічні шедеври» не є оціночними, оскільки не містять оціночних слів, а є суцільним наклепом і образою добропорядних людей і організації. Можна було б сказати про суддю І. Отрош багато різних оціночних суджень, які справді «прикрасили» б її особисто і недостойне чесної людини і професійного юриста рішення, але сприймемо реально те, що відбулося: у людини стався великий переляк. Суддя їй Бог і Апеляційний суд, до якого звернуться позивачі, оскільки ні за якими критеріями рішення не відповідає закону.
Поведінка судді і представниці ДП «Столичні новини» наводять на думку про певну домовленість між ними стосовно цієї справи.
Можна було б навести ще багато оціночних суджень щодо Рабиновича і Крижанівського, але обмежимося висловленими, враховуючи що один з них вже давно перебуває на смітнику історії, а другий – за крок від нього.
Антинаклепницька ліга