Сьогодні нам кажуть, що чиновникам треба платити багато, аби вони чесно працювали (не були корумпованими). Але, як відомо, чесність і добросовісність у виконанні своїх обов’язків безпосередньо залежить від міри відповідальності, а вже потім від справедливої винагороди за сумлінну працю. Поки що бачимо тільки безвідповідальність та відсутність законів, керуючись якими можна було б оцінювати роботу як виконавчої влади, так і судової.
Коли «великі комбінатори» в Кабміні зменшили з 376 до 306 гривень середню зарплату по Україні за 2000 рік як базову для обчислення пенсій, то «трюк» удався, бо під час виборів за три місяці до початку 2005 року вони зробили тимчасову добавку малозабезпеченим пенсіонерам. Тимчасову, тому що в бюджеті на 2005 рік її не було передбачено. Це помітили деякі «помаранчеві» депутати і навіть спробували оскаржити в суді. Але коли прийшли до влади, то чомусь забули довести справу до кінця.
Другий «трюк» закладений у статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», де передбачено «індексацію та перерахунок пенсій при збільшенні (не менше 20 відсотків) середньої зарплати працівників, зайнятих у галузях економіки України», тобто це для тих, хто створював матеріальні блага в минулі роки. У 2005 році для них провели індексацію на величину К=0,055, що збільшило пенсію на 5-6 відсотків. До цього списку входять усі ветерани та інваліди війни. А молодшим, які вийшли на пенсію в 2005 році, проводять нарахування за базовим рівнем середньої зарплати по Україні за 2004 рік у розмірі 524 гривні. Тому їхня пенсія вища на 71 відсоток від пенсії тих, кому зробили перерахунок до «пенсійної реформи». А тим, хто вийшов на пенсію в 2006 році, проводять нарахування за базовим рівнем середньої зарплати по Україні за 2005 рік у розмірі 735 гривень, і їхня пенсія стає в два рази більшою порівняно з тими, хто вийшов на пенсію у 2004 році за однакових зарплат та страхового стажу роботи.
Отож пенсія нараховується прямо пропорційно до росту середньої зарплати в Україні, а індексація її виходить у десять разів нижчою від величини росту цієї зарплати, тому й створюється така диспропорція між старшими і молодшими пенсіонерами. Це було зроблено спеціально з розрахунку, що народ не розбереться, і можна й надалі вішати йому «локшину» на вуха, аби знову потрапити до парламенту. Ухвалили новий, «гуманний» закон «Про дітей війни», яким можна буде щось доплачувати, зекономивши на тих же дітях війни, які вийшли на пенсію раніше і є ветеранами або інвалідами війни. Останнім проіндексували пенсію, тобто зменшили її в декілька разів, а «додали» як дітям війни в десять разів менше. Такому шулерству міг би позаздрити сам Остап Бендер.
Махінаціям з індексацією звичайних трудових пенсій відкриває правове поле стаття 42 вищезгаданого закону, де вказано: «Розмір та порядок підвищення пенсії визначаються в межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України». Але ж це не стосується державних службовців, депутатів, і тих, хто їм прислуговує. Цим категоріям підвищують пенсії та зарплати одразу в кілька разів і в межах бюджету, але за рахунок зниження пенсій тим людям, які створювали матеріальні цінності і є ветеранами війни, праці або інвалідами війни. Хотілося б знати, коли нарешті настане справедливість? Коли припиниться знущання над нами? Коли проводитиметься належна індексація пенсій – прямо пропорційно до росту середньої зарплати по Україні?
М. ТОМІЩАК, голова ветеранів України міста Дрогобича
Л. ЛЕГКИЙ, голова ради старійшин міста Дрогобича
Листи такого змісту ветерани Дрогобича надіслали Президенту України, Голові Верховної Ради, Прем’єр-міністру. Автори, безумовно, мають рацію – такої схеми пенсійного забезпечення, яка нині існує в Україні, немає в жодній країні світу (навіть африканській). Свавілля і цинічність влади безмежні. За існування поки що солідарної пенсійної системи законотворці й урядовці примудрилися забезпечити себе пенсіями, які у 20-50 разів перевищують мінімальну трудову пенсію. У країнах Західної Європи, де вже давно введено накопичувальну пенсійну систему та діють недержавні пенсійні фонди, таке співвідношення становить лише 1:10.
Отож, не маючи жодних економічних підстав, всупереч законам логіки, Верховна Рада «напекла» понад 20 пенсійних законів, які забезпечують усім державним службовцям (чиновникам), депутатам, науковцям керівного складу, журналістам державних та комунальних періодичних видань, радіо і телебачення непомірно великі розміри пенсій (80-90 відсотків від зарплат, плюс усілякі надбавки та одноразові виплати). Ці величезні суми виплачуються не лише з Пенсійного фонду, а й з держбюджету. Тобто без згоди мільйонів трудівників влада забирає в них немалу частину пенсійних внесків і частину податкових коштів та спрямовує їх на виплату завищених пенсій працівникам своїх структур.
Міністр праці та соціальної політики запевняє громадськість, що державних пенсіонерів небагато, лише кілька тисяч. Насправді їх вже сьогодні десятки тисяч, а з кожним роком буде все більше і більше. Легко уявити цю «нечисленну» армію: чиновники обласних, міських та районних держадміністрацій, СБУ, усіх міністерств і державних комітетів, депутати, працівники апаратів Адміністрації Президента України, Кабінету міністрів, Верховної Ради, Пенсійного фонду та його управлінь на місцях, придворні журналісти.
Протестів, скарг звичайних пенсіонерів щодо несправедливості нинішнього пенсійного забезпечення, відповідних доказів економістів, опублікованих в пресі, ні законотворці, ні урядовці й сам «народний» Президент України ніби не чують, не бачать. Залишається тільки єдиний спосіб впливу на владу – вимагати від неї забезпечення кожній людині її законних прав. Не зловживати терпінням народу, яке врешті-решт може урватися. Отим 12 мільйонам обкрадених пенсіонерів вже давно на часі організувати всеукраїнську акцію протесту, вийти на вулиці міст усім, хто ще тримається на ногах, а біля Верховної Ради зібратися в кількості не менше 100 тисяч осіб і зажадати від народних депутатів негайного скасування дискримінаційних пенсійних законів, встановлення єдиного порядку обчислення трудових пенсій для всіх громадян за винятком інвалідів, ветеранів війни, тих, хто працював у важких, шкідливих умовах, і людей, що мають особливі заслуги перед Україною.