Сирія однією з перших арабських країн 28 грудня 1991 р. визнала державну незалежність України.
Для пересічного читача сучасна Сирія з легендарною столицею Дамаском, напевно, асоціюється передусім з дамаською крицею, шаблями з якої хвацькі козаки на льоту перерубували шовкові хустинки. Однак нинішня Сирія, разом з Іраном та іншими сусідами, залишається тією реальною силою, яка наразі не дозволяє Ізраїлю безперешкодно порядкувати на арабському Близькому Сході, а американським глобалізаторам — остаточно встановити новий
«щасливий» режим у мусульманському світі.Нині Сирія посідає друге місце на Близькому Сході й Перській затоці за обсягом товарообігу з Україною, а Україна є найбільшим експортером для Сирії серед країн колишнього соціалістичного табору. Тут з 2003 року успішно працює двостороння Ділова рада, що проводить численні бізнес-форуми й круглі столи. У них беруть участь провідні бізнесмени, президенти торгово-промислових палат та урядовці. Не є дивиною для Сирії делегації розмаїтих українських комуністів та соціалістів. Але часи помалу змінюються. Після Х з’їзду Партії арабського соціалістичного відродження (ПАСВ, або арабською — БААС) Сирія обирає модель
«соціально-орієнтованої ринкової економіки» з лібералізацією фінансового ринку та зовнішньої торгівлі, створенням арабської зони вільної торгівлі тощо. Тому, очевидно, керівництво сирійської партії БААС запросило делегацію Української Консервативної партії на чолі з Г.Щокіним відвідати країну. Нещодавно делегація повернулася з Сирії.У перший день перебування делегацію зустрічали в обкомі партії БААС міста Кунейтра, що на кордоні з Ізраїлем, звідти можна було побачити сторожові вежі на досі окупованих ізраїльськими військами Голанських висотах. А в самому місті, яке після жорстоких боїв було відбито у ворога в 70-х роках минулого століття, дотепер збереглися квартали, які дуже нагадують руїни Сталінграда. Тільки цей
«Сталінград», чи останній форпост на межі між арабським світом та Ізраїлем, усе ще існує, і невідомо коли може вибухнути черговим воєнним конфліктом. Про це, як і про шляхи врегулювання арабсько-ізраїльського конфлікту, що в нашу епоху є перманентним джерелом напруження в усьому світі, розповідали керівники міста й прикордонного регіону. По завершенні переговорів лідер українських консерваторів Г.Щокін на пам’ять про перебування в Кунейтрі посадив оливкове дерево в Саду миру, де свого часу посадили саджанці керівники багатьох держав і видатні політичні діячі з багатьох країн.Потім на прикордонні відвідали другий за кількістю відвідувачів після Єрусалимських святинь монастир православного патріарха імені Божої Матері
«Сайдная», де є сайднайська ікона Божої Матері — одна з чотирьох ікон, написаних, за переказом, святим апостолом і євангелістом Лукою, а також бібліотека, в якій зберігаються старовинні манускрипти. Українська делегація мала півторагодинну бесіду з ігуменею монастиря, яка оповіла, що Сайднайська обитель є найбільшим діючим жіночим монастирем на Близькому Сході. У ньому живуть близько сотні монахинь та послушниць, працює притулок зі школою, де вчаться сорок дівчаток-сиріт. Цікаво, що засновано монастир 547 року, коли імператор Юстиніан проходив з військом через Сирію під час війни з персами і зупинився у пустелі неподалік Дамаска. Спека виморила людей та коней, й імператор сам подався шукати воду. Несподівано перед ним з’явилася газель, яку він кинувся переслідувати і вже поклав стрілу на тятиву свого лука, коли звідкись з’явився стовп сяйва, олениця перетворилася на жінку в білому одягу і мовила: «Ти не уб’єш мене, Юстиніане, а збудуєш на цьому місці церкву і монастир». За переказом Пресвята Богородиця ще раз являлася Юстиніану, щоб підказати план, за яким мав бути збудований монастир. Першою його настоятелькою стала рідна сестра Юстиніана, яка й започаткувала монастир Божої Матері на межовому обрії християнського світу. А завершився день відвіданням сусіднього монастиря імені святої Фекли, однієї з перших мучениць, які загинули за віру, з ігуменею якого також поспілкувалися, зокрема про проблеми православ’я в Україні.Наступного дня відбулися двогодинні переговори із заступником генерального секретаря партії БААС Абдулою Аль-Ахмаром, під час яких обговорювалася ситуація на Близькому Сході та Сирії, розвиток міжнародного співробітництва та співпраці з УКП, а також було підписано угоду про співпрацю між Партією арабського соціалістичного відродження та Українською Консервативною партією на 2007–2009 роки. Сирійському лідерові було вручено диплом почесного доктора Міжнародної Кадрової Академії, а Георгія Щокіна нагородили золотою відзнакою партії БААС. Сторони домовилися працювати в напрямі зміцнення дружби й співробітництва між Україною та Сирією, обміну досвідом та делегаціями, участі в міжнародних та регіональних конференціях тощо. Того ж дня відбувся урочистий обід на честь української делегації від імені заступника генерального секретаря партії БААС, де були присутні міністр інформації Сирії Мухсен Біляль, редактор центральної сирійської газети
«Аль-Баас» та інші високопосадовці.Цей день було також присвячено переговорам з питань розвитку співробітництва в галузі освіти. Відбулася зустріч з президентом одного з найдавніших в арабському світі Дамаського університету, професором Ваелем Муаллою, під час якої обговорювалося багато питань: створення філій МАУП на базі Дамаського університету та філії Дамаського університету на базі МАУП, відкриття курсів української мови в Дамаску, українсько-сирійського культурного та освітянського центру в МАУП, українсько-сирійського молодіжного бізнес-центру, налагодження зв’язку через Телеуніверситет МАУП з політичним факультетом Дамаського університету, програми обміну студентами, випускниками й докторами, організація центрів молодіжного туризму в МАУП і Дамаському університеті, проходження практики студентів МАУП у Дамаску та сирійських студентів у Києві та багато інших цікавих проектів, які у близькому майбутньому повинні бути оформлені відповідною угодою про співпрацю між МАУП та Дамаським університетом.
Українська делегація вручила орден
«За розвиток науки та освіти» колишньому міністрові оборони Сирії, видатному публіцистові, авторові відомої книги «Маца Сіону» генерал-лейтенанту Мустафі Тлассу, котрий свого часу командував сирійськими військами, що були введені до Лівану, завдяки чому ця країна уникла цілковитої ізраїльської окупації, як багатостраждальна земля Палестини.А вранці знову переговори в парткомі Дамаського університету, зустріч із заступником міністра закордонних справ доктором Файсалом Мекдадом, з яким предметно обговорювалась участь УКП в пошуках шляхів врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту, та переговори з міністром освіти Сирії, доктором Гійясом Баракатом, під час якої українській стороні було повідомлено, що дипломи МАУП визнаються в Сирії і намічено шляхи подальшого розвитку співробітництва. А далі урочистий обід для делегації УКП від імені легендарного генерал-лейтенанта Мустафи Тласса, на який зійшлася численна когорта військових, генералів і полковників, що провели своє життя в арабо-ізраїльських війнах і конфліктах, а також колишніх міністрів, прем’єрів та урядовців, кожен з яких міг би розповісти багато цікавого про перипетії сирійської революції на, здавалось би, найменш схильних до революційності близькосхідних теренах, де дивовижним чином переплелися минуле і сучасне, біблійні перекази й перекази з Корану, в які Україні також, можливо, випаде вписати своїх кілька незабутніх, сповнених поваги до цієї землі та її людей, а головне — спрямованих у майбутнє рядків.
Оксана Терпак