Ми не погоджуємося з президентською тезою про те, що тоталітарний комуністичний режим не мав національної ознаки, оскільки наступним кроком буде заперечення і національної ознаки його мільйонних жертв. Кожна людина зазвичай народжується в певній родині й етнокультурному середовищі, які накладають свій відбиток на все подальше життя. Інколи в такому середовищі виникають людиноненависницькі ідеології, які й призводять згодом до геноцидів. Тому всебічно вивчати носіїв загрозливих ідеологій тоталітаризму необхідно не тільки для розуміння минулого, а й для виживання сучасного людства.
ГЛОБАЛЬНІ ПРОВОКАЦІЇ
Сьогодні сіоністи та інші єврейсько-расистські сили, які прагнуть божевільної мети — підкорити світ, розробляють різноманітні технології щодо її наближення. Розробили, наприклад, широковідому концепцію «зіткнення цивілізацій», згідно з якою християнський і мусульманський світ обов’язково повинні зійтися у смертельному двобої. Юдаїзм при цьому не згадується, що опосередковано й вказує на справжнє джерело таких концепцій. Розробивши цю антилюдську теорію, єврейські расисти використовують захоплені ними США та НАТО для її реалізації. Спочатку штучно роздмухали міжконфесійний та міжетнічний конфлікт у Косові, що призвело до бомбардувань і швидкого знищення Югославії, потім у Чечні та Афганістані, згодом в Іраку. Тепер намагаються зіткнути католицько-протестантські країни Європи із шиїтським Іраном і поглядають на український Крим, де штучно утримується протистояння між ісламською та християнською громадами. Це, до речі, може бути вже третьою спробою розбудови в Криму єврейської автономії (попередні були у 20-х і 40-х роках XX ст.), або єврейсько-татарської під егідою Туреччини, де сіоністське засилля стає дедалі відчутнішим.
Зрозуміло, що реалізація таких планів не потрібна ані справжнім християнам, ані справжнім мусульманам. Тому релігійні ієрархії обох конфесій активно інфільтруються нині юдейськими агентами впливу, в тому числі через євреїв, які прийняли християнство чи іслам. Вдалося навіть втягнути в гучний скандал главу римо-католицької церкви з його провокативними антиісламськими висловлюваннями. Все це — видимі фрагменти загального плану зіткнення і подальшого знищення великих цивілізацій мусульманства і християнства. В цих умовах люди доброї волі повинні не лише викривати названі сатанинські плани, а й діяти проти їх втілення. Наприклад, МАУП і УКП, як ви знаєте, разом з іншими організаціями проводить кілька років поспіль всесвітні конференції «Діалог цивілізацій», де розглядаються найгостріші проблеми сучасного світу та можливі шляхи їх розв’язання.
Ми беремо участь у таких міжнародних зустрічах і в мусульманських країнах, а також в Україні з мусульманською громадою. Така робота спрямована на перешкоджання втіленню загрозливих сіоністських планів щодо збройного зіткнення християнського та мусульманського світів. У річищі цієї вкрай важливої роботи відбулося нещодавно і підписання міжпартійної угоди між УКП та БААС (Партією арабського соціалістичного відродження), яка має свої представництва в багатьох арабо-мусульманських країнах і є правлячою партією Сирії упродовж 45 років. Зміцнення міжпартійних, міжконфесійних, міжетнічних та міжкультурних зв’язків сприятиме подальшому діалогу, розвитку доброзичливих стосунків і взаємовигідної співпраці, що дедалі унеможливлюватиме виникнення штучно створених конфліктів. Ми всі повинні зробити все, що від нас залежить, аби не стати об’єктом сіоністських та інших єврейсько-расистських маніпуляцій, що прагнуть широкомасштабного конфлікту між країнами мусульманського та християнського світів.
ПОДВІЙНІ ПІДХОДИ
Здавалося б, що міжнародна діяльність МАУП та УКП, яка спрямована на збереження миру та розвінчання людиноненависницьких ідеологій, повинна підтримуватися українською владою, оскільки головним завданням державної влади є збереження і розвиток власного народу. Але насправді все відбувається навпаки — МАУП та УКП піддаються з боку президентської влади постійному цькуванню, переслідуванню, репресіям. Так відбувалося за часів потужно сіонізованого режиму Кучми, так відбувається і зараз під керівництвом вкрай юдаїзованого Ющенка. Але, як на мене, то Ющенко страшніший за Кучму, бо останній не маніпулював національно-патріотичними ідеями і його ворожість була для багатьох очевидною. Ющенко ж говорить про свою любов до українців і оточує себе неукраїнцями, говорить про українські голодомори і тут же поєднує їх з єврейським голокостом, але при цьому стверджує, що більшовицький тоталітарний режим не мав жодних національних ознак. Таке твердження, з огляду на величезну кількість оприлюднених історичних фактів про єврейсько-більшовицький режим, є відвертим блюзнірством, свідомим намаганням відвести законні звинувачення від справжніх злочинців, підлою зрадою високої пам’яті мільйонів загиблих співвітчизників.
Визнання історичних фактів про злочини — не прояв кровожерності чи помсти, це природне право людей — знати поіменно всіх своїх катів і те, що абсолютну більшість керівників більшовизму становили етнічні євреї, не є провиною українців. Але правду про жахливі наслідки встановлення тоталітарної єврейської етнократії люди повинні знати, бо те саме відбувається і в нинішній Україні, де щорічно кількість населення зменшується на півмільйона співгромадян. Дуже правильно говорить президент В.Ющенко, коли закликає Російську Федерацію визнати Український Голодомор геноцидом. Це обов’язково треба робити, оскільки РФ проголосила себе правонаступницею єврейсько-більшовицької імперії під назвою «СРСР», але таким самим правонаступником цих злочинів є і сіоністський Ізраїль, який примудрився отримувати мільярдні компенсації від Німеччини, яку розбив саме СРСР. Ізраїль був створений лише після Другої світової війни, в 1948 році, але компенсації отримує саме він, а не Україна і Білорусь, які найбільше постраждали від німецько-фашистського режиму, як перед цим — від єврейсько-більшовицького. До того ж нині є загальновідомим факт тривалого співробітництва нацистів із сіоністами, як відомо і те, що вся верхівка гітлерівської Німеччини або мала єврейське походження, або перебувала з євреями в родинних стосунках (див., напр., праці Брондера, Кайделя та ін.).
Тому коли Ющенко звертається до РФ визнати Український Голодомор геноцидом, він повинен з тією самою вимогою звернутися і до Ізраїлю. Але в нього не повертається навіть язик вимовити щось подібне, що з очевидною наочністю вказує на його дії як на дворушницькі, оманливі, зрадницькі і тому непристойні. Такі, що мають подвійну мету. Буде добре, якщо я помиляюся, але мені здається, що вся підготовча робота команди Ющенка з визнання українського геноциду є своєрідною прелюдією до прийняття такого ж закону і про єврейський голокост. Прикметним у зв’язку з цим є намагання Ющенка та його оточення внести до Закону про Український Голодомор статті, яка передбачає кримінальне переслідування за його заперечення. Така стаття присутня в законодавстві різних сіонізованих країн стосовно єврейського голокосту і є прямим запереченням демократії і свободи слова. Це — яскравий приклад тоталітарного мислення, притаманного як колишнім німецько-фашистському і єврейсько-більшовицькому режимам, так і нинішньому сіоно-ізраїльському. Ця стаття необхідна саме для закону про голокост, аби мати легітимну змогу розправитися з тими, хто несе правду про сіоністські та інші єврейсько-расистські злочини. Сьогодні, наприклад, в сіонізованих державах Європи й Америки конають у буцегарнях понад 50 відомих вчених лише за намагання об’єктивно дослідити голокост.
ДЕСТРУКТИВНІ СИЛИ ТА ЇХНІ ПРИЙОМИ
З огляду на викладене стають більш зрозумілими фігури, що маячать за спиною Ющенка, одруженого зі спецпомічницею держсекретаря США Кетрін-Клер Чумаченко. Стає зрозумілим і те, чому команда Ющенка працювала і працює не на зміцнення Держави та її народу, а на руйнацію основних сфер українського суспільства. Нині, наприклад, відомо, що міністр освіти Ніколаєнко руйнує систему української освіти, а міністр оборони Гриценко — боєздатність української армії; колишній міністр внутрішніх справ Луценко і колишній міністр юстиції Зварич внаслідок своєї професійної непридатності (не мають навіть відповідної освіти) шкодили правоохоронній системі України; міністр закордонних справ Тарасюк і колишній міністр сім’ї, молоді і спорту Павленко пропагують одностатеві шлюби та інші забаганки сексуальних збоченців; сам президент Ющенко вимагає якнайшвидшого продажу української землі. Навіть такий поверховий огляд діяльності президентської команди вказує на її чужинсько-зрадницький характер, ворожо-диверсійний за своєю сутністю та спрямованістю.
Це і є наочним прикладом діяльності латентних структур, які проголошують національно-патріотичні гасла, а роблять протилежну справу. Справу захоплення державної влади на користь іноземних держав та міжнародних деструктивних сил. І таке захоплення відбувається поступово, без застосування військової сили, але з використанням чужинських ЗМІ, шляхом інфільтрації на вищі політичні щаблі відповідних маріонеток. Найпоширеніший прийом — це створення штучних шлюбів, коли відповідного місцевого лідера одружують зі спеціально підготовленим закордонним агентом. Цей прийом сягає глибини тисячоліть, що підтверджують старозавітні тексти, коли Абрам віддав свою дружину Сару єгипетському фараонові (те саме зробив зі своєю дружиною і його син Ісак), а Мордехай — свою племінницю Естер перському царю, що згодом привело до другого відомого в історії етноциду (перший, як відомо, біблійні євреї влаштували для народів Палестини). Цей давній перський етноцид юдеї святкують вже понад 2,5 тисячі років під назвою Пурим.
Подібні прийоми використовувалися і в інші часи, і в інших країнах. Відомо, наприклад, що коханкою римського імператора Нерона була юдейка Поппея, з діяльністю якої пов’язують масове винищення християн. Такою ж була і коханка польського короля Казимира Великого, з правлінням якого пов’язують створення в Польщі єврейської «держави в державі», а також дружини багатьох неєврейських діячів єврейсько-більшовицького режиму, який несе відповідальність за вбивство близько 100 мільйонів людей. Використовується цей давній юдейський прийом і нині. Аби переконатися в цьому, достатньо придивитися до президентських та інших владних подруж в Україні, Грузії, країнах Балтії, а також у Західній Європі та США. Ці штучно створені подружжя (не виключено, що за допомогою якогось кабалістичного зілля) формують навколо себе відповідне оточення, яке і просуває у країнах перебування ворожі для автохтонного населення плани, але під привабливими гаслами. В результаті відбувається поступове захоплення ключових посад у всіх сферах суспільного буття і національних багатств, що супроводжується таким же поступовим нищенням корінного етносу шляхом його деморалізації, деградації та депопуляції.
БЕЗПЕРСПЕКТИВНІСТЬ БОГОБОРСТВА
Безсумнівно, що такі плани та дії є за своєю сутністю богоборчими, а їхні носії вважають себе вільними від Бога. Це і є їхньою головною ознакою і водночас головною помилкою, оскільки богоборство завжди веде до служіння його антиподові, тобто сатані, дияволу, господарю пекла, який не має любові ні до кого, включаючи своїх прихильників. Тому всі відомі в історії людства богоборчі плани і відповідні їм режими (всі без винятку) завжди закінчувалися для них катастрофічно. Те саме очікує і нинішніх прихильників богоборчої доктрини, зокрема сіонізму. Треба просто уважно стежити за їхніми діями і своєчасно їх викривати, оскільки правда рано чи пізно перемагає. Сьогодні, наприклад, з кількох інтерв’ю президента Ющенка стосовно організації ним переслідування МАУП на догоду своїм сіоно-американським зверхникам стає зрозуміло, що Ющенко є ворогом справжньої демократії і ворогом правдивої преси. Бо організовані ним через Міносвіти, СБУ, МЗС, МВС та інші державні органи репресії проти МАУП мають на меті заборону думки і слова стосовно злочинів єврейсько-більшовицького режиму, міжнародного сіонізму та американо-ізраїльської антилюдяної агресії. Такі дії Ющенка суперечать Конституції України і Загальній декларації прав людини ООН, а також підпадають під відповідні статті Кримінального кодексу України. Та головне — вони суперечать Богу, волю якого доніс до людей Його Син у новозавітній Нагорній проповіді, а тому безальтернативно приречені на невдачу.