Суть усіх писань Яна Набуди зводиться до того, що він вимагає відновлення справедливості щодо лемків, які постраждали у Польщі під час акції «Вісла» в 1947 році. Ян Набуда звертається до різних польських установ, щоб ті надали документи про те, де проживала його родина, яке майно їй належало, з метою відновлення порушених польською владою право. Але у відповідь він одержав листи, в яких йому пишуть, що не розуміють ні його мови, ні його вимог, що немає у Польщі законодавчої бази для відновлення прав. А прокуратура міста Кросна, зокрема, каже, що на своїй колишній садибі він може побувати лише після того, як згоду на це дасть новий її власник.
Словом, Ян Набуда порушує ряд проблем, які є надзвичайно важливими напередодні 60-річчя акції «Вісла», під час якої вигнанцями зі своїх земель стали десятки тисяч українців Польщі, і які можуть бути вирішені лише на високому урядовому та міждержавному рівні.
На Чертіжнянському цвинтарі (Лемківщина) — знак трагедії 1947 року.
Фото з книги «Чужинче, іди і скажи Україні».