За тиждень потяг об’їздив Берлін, Ґрайфсвальд, Лейпциг Фрайбург, Штуттґарт і Бонн. Його пасажири — українські письменники, твори яких останнім часом були видані у німецькому перекладі. Ідейно або стилістично літераторів, які розмістилися у купе 76-го, нічого не об’єднує. «Ми хоча і є добрими друзями, але ми не представляємо якусь одну літературну течію», розповідає харківський поет і письменник Сергій Жадан:
«Я приїжджаю тому, що мене тут видають, що сюди запрошують, є зацікавлення. Мені було нецікаво приїздити сюди як вигнанцю з України, як людині якоїсь пригнобленої культури, як це було в епоху пізнього Кучми, коли українських письменників тут приймали як борців з режимом, як дисидентів. Насправді це доволі принизливо, коли тебе приймають не тому, що цікавляться твоїми творами, а більше через те, що розуміють, що тобі потрібна підтримка»
Бонн був відносно короткою зупинкою пасажирів потягу 76 — у місті на Рейні письменники пробули лише півдня. У невеличкому театрі-студії у центрі міста троє із них, а саме Любко Дереш, Тарас Прохасько і Сергій Жадан читали уривки зі своїх творів, які щойно вийшли друком у німецькому перекладі. Після читання письменники відповідали на питання гостей. Сергій Жадан відзначає, що після «помаранчевої революції» послухати українських літераторів у Німеччині приходить дедалі більше людей. Водночас письменник нарікає, що іноді літературні вечори перетворюються на балачки про політичну ситуацію в Україні.
Тарас Прохасько, відповівши на одне запитання, яке більш-менш стосувалося його творчості, підкорився бажанням публіки і вирішив таки висловитися з приводу наслідків «помаранчевої революції». Зокрема, розчарування, яке нині панує серед українців, письменник прокоментував по-філософськи:
«Найкращою Україна була у мріях. І так було до того часу, аж поки Україна не стала реальністю і виявилося, що мрія має свої недоліки. Тому перемога Ющенка — це удар по українській ідеї. Тому що українська ідея завжди формувалася в опозиції. А тут раптом прийшов дуже, дуже свій і виявилося, що він робить так само недобре, як до нього робили «чужі».
22-річний Любко Дереш — наймолодший не лише серед «трійці», що гостила у Бонні, але й узагалі серед всіх пасажирів потягу 76. І все ж, він вже встиг видати у Німеччині дві свої книжки. Після минулорічного успіху у німецького читача його роману «Культ», наприкінці осені німецькою вийде продовження історії про Юрка Банзая — роман «Поклоніння ящірці».
Тим часом потяг 76 вже повернувся до України. Подорож була непростою, але цікавою. За тиждень українські письменники зустрілися із багатьма сотнями людей. Серед них є ті, хто вже чимало знає про Україну, але багато і тих, хто щойно зацікавився нею завдяки молодим українським письменникам. Дехто вже любить сучасну українську літературу, дехто лише склав про неї перше враження. Німецьким читачам хотілося б, аби потяг приїхав знову.