Не всі художники знають, що, малюючи, вони не просто передають свої враження про довколишній світ, а ще й… лікують. Або ж — травмують душі своїх глядачів. В процесі творення й сам художник або зцілюється, або, навпаки, віддає велику кількість енергії, поповнити яку досить складно.
Володимир Полішко — художник на милість Господню. Мистецьких академій він не закінчував. Має вищу медичну освіту. Якось його товариш, священослужитель отець Олександр зауважив, побачивши нову роботу: «Розумію, що ваша професія — медицина, але мистецтво — то ваше життя».
У ці дні в столичному Будинку вчених триває ювілейна виставка кандидата медичних наук Володимира Полішка. Зазвичай художник з’являється на відкритті й закритті своєї виставки, ну, можливо, ще разів декілька. Якщо кажуть, що для митця його роботи — діти його духовні, то такого «батька», як Володимир Полішко ще треба пошукати: художник щоранку поспішає до своїх полотен. Я дізналася, що він знає чималенько таємниць щодо впливу живописних творів на людину, неспроста вже біля двадцяти років цікавиться проблемами біоенергетики.
— Живопис діє, як і музика: один твір може спустошити людину, а інший, навпаки, підняти, — розповідає пан Володимир.
— Ваші полотна мають і ту, й іншу дію?
— Тих, що могли б негативно на когось вплинути, я не виставляв. Знаю, що більшість експонованих робіт мають позитивну дію, подекуди є такі, що виявляють нейтральний вплив.
— Як ви це визначаєте?
— Був час, коли і я вважав себе матеріалістом, тобто вірив переважно в те, що можна побачити фізичним зором. Але, слава Богу, настало прозріння. Сьогодні вважаю, що людина — то насамперед духовна істота.
— Знаю, що багато років поспіль ви читали лекції студентам медичного університету. Навряд чи насмілювалися з кафедри говорити про енергетичні центри, енергетичні канали, адже ортодоксальна наука до цього часу скептично ставиться до всього, чого не можна побачити під мікроскопом…
— О, ці теми сьогодні надзвичайно цікавлять студентів-медиків. На своїх лекціях я розмовляв з ними і про фітотерапію, і про інші галузі народної медицини.
— А про фармакологію?
— Я захоплювався нею колись. Тепер дуже обережно ставлюся до хімічних препаратів, бо зрозумів, що фармакологія — шлях, який веде в нікуди. Спочатку вона діє ефективно, але потім проявляється негативний вплив. Сьогодні я на такій позиції: у природі є все для зцілення людини, тільки знаходь його в кожному конкретному випадку.
— Та повернімося до ваших полотен — там стільки трав, дерев… Скажіть, що з написаного впливає на вас особливо?
— Є у мене незвичайна картина. Це — «Маки». Коли переживаю напруження, підходжу до цього полотна. Постою хвилин три-п’ять — напруга зникає. «Маки» діють і так, і так: коли ослаблений, відчуваю, що енергії недостатньо — картина наповнює мене силою.
Досить часто буваю на Андріївському узвозі, завжди цікаво поспілкуватися з художниками. Якось підійшов до свого знайомого й кажу: «У вас є роботи дуже гарні з енергетичного погляду, а є нейтральні. А от у нього, — показую на художника, який стоїть поряд, є роботи, які на людину впливають негативно». Почувши це, той перепитує: «А чому ця робота негативна?» Я й кажу: «Подивіться, як ви намалювали дорогу. Вона прямо йде в глибину осінннього лісу. Щодо художнього рівня, то це дуже гарна картина. А чи не відчуваєте ви, що дорога, яка прямо йде в глибину лісу, забирає енергію?» «Що мені зробити, щоб картина не шкодила?» — перепитує мій співрозмовник. Я порадив «повернути» дорогу або наліво, або направо — лише б вона не була прямою, щоб не висмоктувала енергію. Тут біля нас зібралися люди, почали мене запитувати про роботи, які їм подобаються — негативні вони, нейтральні чи позитивні.
— Невже дія полотен живопису така помітна, що ними можна вилікуватися?
— Саме так. Пам’ятаю, як в 1978 році саме на цю тему була проведена конференція. Лікарі, що там виступали, стверджували, що одні живописні полотна лікують шлунок, інші — серце, треті налаштовують кровообіг. Але найперше звичайна людина звертає увагу на тему полотна. Не думаю, що зображена на картині гора черепів комусь додасть здоров’я. Скоріше буде все навпаки… Або інша тема: художник зобразив, як безстрашно козаки воюють з турками: списи так і шугають по полю, кров рікою ллється.
— Не дай Боже, таке полотно в квартирі тримати…
— Так. Нехай ці картини зберігаються в музеях.
— А вже з картинами природи зрозуміло: що б не було зображено, картина добре вплине на самопочуття.
— Я б так не сказав. Ось, наприклад, осінь. Хоч цю пору називають золотою, художники нею захоплюються, але, на жаль, глядачеві такі полотна не додадуть оптимізму.
— Із зимою також зрозуміло: споглядаючи ці картини, можна замерзнути.
— Так. Не лише в переносному, а й у прямому значенні. Хоча я згоден з тим, що є люди, які просто обожнюють зимові пейзажі. А решті в сусідстві з такими пейзажами може стати так холодно, що вони можуть захворіти. Для цих людей я радив би вішати на стіни зображення літа: нехай світить яскраве сонце, нехай хлюпочуться у теплій воді дітлахи. Нехай співають пташки, тішаться теплом тварини.
— А вже ікони — це ті зображення, які несуть лише благодать, чи не так?
— На жаль, ні. Ікона є великою енергетичною силою, якщо її написано в особливому духовному стані, тоді вона буде випромінювати тільки позитивну енергію.
Власне, саме так колись писали ікони ченці — вони перед цим постували, а, зображаючи, читали молитви. Якось до цілительки звернулася за допомогою жінка.
«З роботи приходжу неначе викручена, — скаржилася вона, — посплю — а зовсім не відчуваю, що відпочила». Цілителька нічого не могла сказати, вона захотіла побачити дім своєї пацієнтки. Прийшовши, одразу звернула увагу на ікону. «Де ви її придбали?» — запитала жінку. «У переході», — відповіла та…
— Я зрозуміла, що ікон не потрібно купувати будь-де, найвірніше — придбати їх в церкві. А от як визначити, позитивна картина чи ні?
— Я радив би не просто звертати увагу на художні достоїнства картини. Дуже важливо інше: ввійти з твором мистецтва в енергетичний контакт, спробувати її відчути душею. Художник, працюючи над полотном, віддає йому свою енергію. Звісно, не завжди світлу. Відомо, що через картину можна передати комусь хворобу… А можна — здоров’я. Якось мій вчитель Микола Ткаченко сказав: «Якщо ти сидиш біля полотна й не думаєш, нічого путнього у тебе не вийде». Художня творчість — це велика напружена, часом виснажлива робота.
— Чи можете уявити своє життя без пензля?
— Як кажуть, це риторичне запитання, бо я малюю скільки себе пам’ятаю.
— Що вам для щастя потрібно?
— Безперечно, лікувати людей, малювати природу, а ще — слухати музику. Кожного дня мені потрібно хвилин 10-15 для того, щоб послухати гарну класичну музику. Цього достатньо, аби згармонізувати себе.
— Професія лікаря забирає у людини дуже багато енергії, то я розумію, що саме живопис і музика допомагають вам відновлюватися. Але ж стільки лікарів цим не займаються…
— У медичних закладах лікарів майбутніх не навчають тому, як це робити… Он американці, які все люблять підраховувати, визначили, що нині середня тривалість життя лікаря в Америці становить трохи більше, ніж п’ятдесят років. Здавалося б, у медиків стільки можливостей: і фармакологія, і всі методи найсучасніших досліджень. Чому ж таке коротке життя? Та тому, що люди цієї професії, особливо стоматологи й кардіологи, переживають велике напруження. Скажете, а священики? З якими бідами до них приходять люди, і всіх вони мають вислухати. Та різниця між лікарем і священиком у тому, що перший, на відміну від другого, не вміє очищуватися. Тому я переконаний: лікареві знімати стрес може допомогти тільки віра. Це та сила, яка дасть здоров’я. Якщо ж він чекатиме від своїх пацієнтів матеріальної компенсації — це загибель. Фактично зараз йде деградація, самознищення медиків, бо багато з них, грубо кажучи, вислуховуючи хворого, заглядають в кишеню.
— Цьому ж держава сприяє. Хіба достойно платити лікареві за таку відповідальну працю 500-800 гривень на місяць?
— Я не став би говорити про державу, бо переконаний, що духовно збагаченій людині, яка розуміє Божі Закони, завжди допоможуть небесні сили. Варто лише їх попросити.
— Не всі можуть просити у Бога. Є люди, які вважають це нескромним перед ликом Творця…
— Я знаю, що небесні сили йдуть на допомогу саме тим, хто їх просить, вони радіють тому, що до них звертаються, згадують їх…
Тетяна ОЛІЙНИК
P.S. На превеликий жаль, днями перестало битися серце чудового лікаря і талановитого художника. Печально, що наш світ полишають такі прекрасні люди.