ТАЄМНИЦЯ КОСТЯ СТЕПАНКОВА

«Все життя я брехав, брехав, щоб вижити. Правду про свою родину я нікому сказати не міг, не знала Ада, не знали діти… я їм брехав» – писав народний артист СРСР Кость Степанков.

Ці записи його дружина народна артистка СРСР знайшла в 2004 році, розбираючи архів свого покійного чоловіка. Їй він розповів правду про свій рід тільки в 1991 році. Розповідав Степанков це також кінорежисеру Олегу Біймі.
Костянтин Степанков походив з роду священиків. Його батько Петро Петрович Волощук був протоіреєм у селі Печески на Хмельниччині. В 1937 році отця Петра заарештували вперше. Він боявся за долю дітей. Тому після звільнення змусив дружину Євгенію Василівну розірвати шлюб і перевести дітей – Костянтина і старшого Ігоря – на її прізвище Степанкова. Власне, це було зросійщене українське прізвище Степанко.
В 1939 році отця Петра Волощука розстріляли.
Кость Степанков згадував воєнне лихоліття: «Брат Ігор пішов до УПА. Бився з німцями, витягав людей з німецьких ешелонів і збирався на Захід, де були міцні формування Повстанської армії. На боці Червоної армії воювати він не став – в 15 років ні збагнути, ні простити смерть батька не зміг (я також не зміг, але я був молодший на п’ять років, і від мене мама приховала… Сказала, що зіслали).
Одного разу Ігор витяг з ешелону дівчинку з перебитими ногами. Закохались одне в одного. Коли він загинув, вона була вагітна».
Про свою роботу актор писав: «А от на сцену виходив, не брехав. І в кіно в своїх ролях – не брехав. Комуністів грав? Так, дуже ідейних. Та й бандити, яких я грав, певні ідеї мали і вірили в свої ідеї».
Але трохи далі Степанков занотував: «Тепер у нас на Україні своєї мови майже не існує. Люди або встидаються її, або нехтують нею, і тому пристосовуються до російсько-українського «суржику». Це велика біда. Біда, накладена нам багатовіковим, багаторічним, багатоденним тиском Російської імперії з одного боку, і та ж сама біда перла з другого – Австрія, Польща… Та найбільший тиск був російський. Тому тепер ми з вами розмовляємо не українською мовою, а «суржиком». Расєйською «какось льохше».
Якось мені довелося розмовляти з Костем Петровичем на цю тему. Він зауважив, що нас зросійщували понад 300 років і знадобиться не менше часу, щоб позбутися цієї напасті.
Нещодавно в Києві вийшла книга Ади Роговцевої «Мій Костя». Дружина-актриса розповідає про свого чоловіка-актора. Тут також уміщено записи Степанкова, спогади його дітей і друзів, листування з Адою Роговцевою, численний фотоматеріал.
Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ