Свій патронат цій новоявленій раді надали:
— президент Ізраїлю Кацав, проти якого порушено кримінальні справи за сексуальні домагання до підлеглих;
— колишній президент Польщі єврейського походження Квасневський, який обманював своїх співвітчизників про наявність у нього вищої освіти та глузував з християнства;
— президент Латвії Віке-Фрейберга (такого ж, мабуть, походження), яка постійно демонструє свою сіоно-американську прихильність;
— президент України Ющенко з такою самою орієнтацією.
Останній, хоча і є, можливо, українцем, повсякчас виявляє свою виразну прихильність до синагог та участі в різноманітних юдейських обрядах, що може свідчити про зміну ним своєї віри. В усякому разі участь у юдейських обрядах веде до відлучення від Православної Церкви, згідно з Апостольськими правилами. Не виключено, що така зміна віри відбулася під впливом його нинішнього, передусім родинного, оточення.
Виходячи з того, що «всесвітня рада з голокосту» є суто єврейською організацією, а патронат їй надають також винятково євреї або пов’язані з ними державні особи означає, що київський міжнародний форум, присвячений 65-річчю трагедії Бабиного Яру, є, по суті, єврейським заходом. Водночас достеменно відомо, що з понад тисяч загиблих у Бабиному Яру євреї та члени їхніх сімей становили лише третину. Дві третини розстріляних — це українці, росіяни, цигани та представники інших національностей тодішнього СРСР. При цьому велику кількість (за деякими даними, майже половину) знищених єврейських родин становили представники інших національностей, які перебували у змішаних шлюбах. Таким чином, організація заходів, присвячених річниці трагедії Бабиного Яру, представниками лише однієї національності є свідомою зневагою до всіх націй, сини й доньки яких полягли від рук німецько-фашистських окупантів. Це за своєю суттю є цинічним проявом новітнього расизму, який саме й становив фундамент гітлерівської ідеології. Тобто спостерігається певна подібність між світоглядами ката і жертви, що змушує уважніше придивитися до обох сторін.
ХТО Є ХТО?
Насамперед звертає на себе увагу визначення самими євреями масової загибелі одноплемінників під час Другої світової війни як голокост. Голокост дослівно означає жертвоприношення у вогні. Історія цього слова сягає своїм корінням часів стародавнього семітського божества Молоха, за яким, на думку сучасних релігієзнавців, приховувався образ юдейського племінного бога Єгови, якому в добіблійні часи приносилися людські жертви (див., напр.: Мифы народов мира. — М., 1991. — II т. — С.169).
По-друге, як свідчить німецький професор єврейського походження Д.Брондер у своїй книжці «Перед тим, як прийшов Гітлер» (1964 р.), головними провідниками нацистського режиму в Німеччині були євреї або особи, пов’язані з єврейськими родинами: А.Гітлер, Р.Гесс, Г.Герінг, Г.Штрассер, Й.Геббельс, А.Розенберг, Г.Франк, Г.Гіммлер, фон Ріббентроп, фон Кейдель, Глобочник, Р.Гейдріх, Бах-Зелевський, Мільх, фон Штраус, фон Штейн, Хаусхофер та інші керівники, ідеологи та спонсори третього рейху. Як повідомлялося в ізраїльській газеті «Вести», у складі гітлерівської армії воювало не менше 150 тисяч єврейських солдатів та офіцерів, з них 15 генералів і понад 20 полковників (див., напр.: Независимая газета. — 20.09.2002).
По-третє, начальником київської поліції при німецько-фашистських загарбниках був колишній майор НКВС, етнічний єврей Вадим Майковський, хронічний алкоголік, який особисто розстрілював людей у Бабиному Яру, в тому числі і євреїв (див.: Персонал Плюс. — 2006. — № 38). Радянський НКВС, звідки вийшов цей садист, був сформований, як відомо, переважно з осіб єврейського походження, які в 1917-1937 роках винищили десятки мільйонів співгромадян колишнього СРСР, передусім України.
Виходить, що творцями німецько-фашистського режиму, як і радянсько-більшовицького, були девіантні особи єврейського походження, які у війнах, голодоморах, концтаборах знищили понад 100 мільйонів (!) безвинних людей, у тому числі і своїх одноплемінників — євреїв. Наприклад, ізраїльський журналіст і громадський діяч Із.Шамір документально викриває тісне співробітництво єврейських расистів (сіоністів) з німецькими фашистами (див. його книгу: Хозяева дискурса. Американо-израильский терроризм. — М., 2003). Нині вже відомо, що саме німецький єврей Р.Гейдріх, який контролював фашистські гестапо, поліцію, розвідку і контррозвідку, провів у січні 1942 року відому Ванзейську конференцію з обговорення «остаточного розв’язання єврейського питання», а фашистський гауляйтер Глобочник, який мав єврейське походження, залишився в історії як «винищувач євреїв». Інший єврей А.Ейхман керував масовою примусовою еміграцією євреїв із захоплених фашистською Німеччиною країн (див., напр.: Капитонов К. Еврейские солдаты Гитлера // Независимая газета. — 20.09. 2002 г.; Кардель. Адольф Гитлер — основатель Израиля: Пер. с нем. — М., 2002 та ін.).
Нині завдяки мужній позиції чесних дослідників історії з’являється дедалі більше публікацій про численні «білі плями» в діяльності носіїв расистської доктрини єврейської зверхності: від жорстокого захоплення біблійного Ханаану та різні місцевого населення в Персії до злочинів єврейсько-більшовицького режиму та окупаційної агресії сучасного Ізраїлю. Люди запитують: якщо протягом кількох століть євреїв виганяли практично з усіх країн їх діаспорного проживання, то чи можуть помилятися всі народи? Чи можливо взагалі, щоб різні народи і в різні часи вдавалися до таких самих дій стосовно однієї діаспорної групи? Чи не сама ця група є головною причиною своїх поневірянь? Прикметно, що відповіді — і відповіді чесні — починають давати вже багато представників єврейської громади, які вбачають коріння зла саме в расовій доктрині єврейської зверхності.
Тому єврейські расисти, хоч би за якою маскою вони ховалися, є ворогами не тільки всіх народів Землі, а й свого власного. Це вони найбільші ксенофоби та шовіністи, найогидніші антисеміти та людиноненависники, які нищать навколишні арабські народи протягом останніх 50 років. А до цього нищили слов’янські та інші народи Європи, вимагаючи водночас особливого до себе ставлення. Та їхній підступній політиці приходить кінець: незважаючи на масове використання забороненої зброї у війні з ліванськими повстанцями, Ізраїль зазнав ганебної поразки. Це зрозуміли всі, в тому числі і сіоністське керівництво США. Не зрозумів тільки В.Ющенко зі своїми підгодовуваними сіоністами — «любими друзями». Але це вже їхня проблема. Суто особиста.
НОВА ЖЕРТВА?
Водночас ця суто особиста проблема починає займати дедалі більше місце в суспільному житті нашої Держави. Наприклад, В.Ющенко запросив до України одного з головних антисемітів — ізраїльського президента М.Кацава і водночас оголосив про «нову епоху» боротьби з антисемітизмом. Але замість того, щоб боротися зі своїм ізраїльським гостем, він почав боротьбу з українським навчальним закладом — МАУП, який не боїться говорити своїм співвітчизникам правду про єврейський расизм. Це та сама МАУП, яка взяла Ющенка на престижну роботу директора одного зі своїх інститутів і виплачувала йому досить престижну (навіть високу) на ті часи платню. Хоча директором він був таким же, як сьогодні президентом, тобто — ніяким. Ставши президентом, Ющенко дозволив собі на догоду свого сіоністського оточення несправедливі випади стосовно закладу, який з великим ризиком для себе взяв його на роботу після того, як Кучма вигнав Ющенка з посади прем’єр-міністра. Бог йому суддя!
Не допоміг Ющенко МАУП і тоді, коли понад п’ять тисяч українських студентів, його молодих співвітчизників, у люті грудневі морози пікетували Кабмін та президентський секретаріат з вимогою відставки міністра Ніколаєнка — свідомого чи недолугого руйнівника української освіти (тільки за даними Рахункової палати України та іншими оприлюдненими повідомленнями міністерська діяльність Ніколаєнка завдала нашій Державі шкоди на мільярд (!) гривень). Люди казали, що це Ющенку дружина не дозволяє допомагати українським освітянам, оскільки вони мають сміливість критикувати Ізраїль та сіоністське засилля в Україні. А Кетрін Клер-Чумаченко не забуває, мабуть, що вона співробітниця Держдепу США (обізнані люди кажуть, що це те саме, що й ЦРУ). До того ж пов’язана вона із зловісною Мадлен Олбрайт, на совісті якої розбомблена Югославія і тисячі вбитих дітей, жінок, старих. Переважно сербів. Тих самих, які під час Другої світової врятували малу ще Олбрайт від фашистів. Мабуть, така вона єврейська вдячність. Що у Мадлен, що в Кетрін Клер.
Але й на цьому сіоністське лобі не зупинилося у своєму підлому намаганні знищити МАУП. Використали того ж таки Ніколаєнка, який у любих йому традиціях компартійних збіговиськ зібрав слухняний йому ДАК (це така комісія при Міносвіти) і провів рішення про знищення потужних регіональних підрозділів МАУП (кажуть, що фельдмани пообіцяли йому за знищення Академії 10 мільйонів (!) доларів). Тобто виступив у ролі такого собі кілера, який здійснив ритуальне вбивство українського закладу саме в день відкриття міжнародного єврейського форуму з Бабиного Яру. Ющенко і Ніколаєнко, таким чином, спробували принести міжнародному сіонізму (очевидно, своїм зверхникам) велику українську жертву, оскільки в такій ненависній їм МАУП вчиться і працює понад 65 тисяч українських співгромадян. А чи не подавляться єврейські расисти разом із своїми шабесгоями українським навчальним закладом? Колись це намагалися зробити колишні глави кучмівської адміністрації — Литвин та Медведчук, а потім і прем’єр-міністр Ізраїлю Шарон зі своїми послами. І де вони зараз? Відомо лише про Шарона — лежить у реанімації.
Історія вчить, що зрада ще нікому не приносила щастя. Особливо — зрада власного народу. Ми ні на кого не тримаємо зла, бо знаємо, що кожний від Бога отримає за свої заслуги. Але і свавілля у власній Державі допустити не можемо. Бо нащадки не пробачать, та й самим один одному дивитися в очі треба без сорому. Так завжди серед нашого люду було і, сподіваємося, буде назавжди. А президенту В.Ющенку наостанок хочеться висловити таке прохання: коли він наступного разу запросить до України ізраїльського президента, то нехай відвезе його у Биківню, де єврейсько-більшовицькі чекісти по-звірячому вбили десятки тисяч українських громадян, а потім повезе його по всіх українських селах, де єврейсько-більшовицькі комісари винищили голодом до десяти мільйонів українців. Можливо, тоді стане більш зрозуміло обом, проти чого увесь час застерігає така «незручна» МАУП.
Георгій ЩОКІН,
голова УКП
та Наглядової ради МАУП