ГІРКЕ СВЯТО КНИГИ

У Львові сонячно палало друге літо. Центр міста був переповнений туристами, які зачаровано оглядали старовинні замки та сучасних українських повнотілих дівчат. В центрі, біля Оперного грали духові військові оркестри. Львів святкував, а на серці було гірко. Гірко від вражень після 13 книжкового форуму, свята книги, як його ми донедавна вважали. Бо ж цього року це свято було більше схоже на похорон книги. Недаремно ж форумські книготорговці жалілись з телеекрана, що українці перестали читати. Та не перестали ми читати. Просто нові українські книги стали недоступними пересічному читачеві.

Я був на Форумі від початку до кінця. Щоправда, на урочистому відкритті форуму, яке відбувалось в Оперному, де губернатор Петро Олійник зачитав привітання Президента і оголосив, що цьогорічний Форум проходить під опікою влади, не був. Вже давно не беру участі в таких псевдонародних офіційних заходах. Та й люд туди ходить, щоб продемонструвати й побачити вбрання, а не почути щось цікаве. Тож перейду до першого, четвергового дня Форуму. Колись зранку біля кас вишиковувалися черги до самого головпоштамту, адже вулиця була забита автолюбителями. Та нині влада перекрила рух транспорту. Але черг біля кас не було. Тільки в п’ятницю вишикувались у чергу поперек дороги десь із півсотні студентів. Та що цій черзі до тисячних натовпів минулих років! При розміщенні книжкових павільйонів і влада, і керівництво форуму показали абсолютне незнання предмета «Комерційна діяльність». Ярмарки — це вид маркетингу. Вони організовуються для виявлення зміни попиту, оптимізації цін, пошуку нових напрямків, захоплення нових ніш розповсюдження. Для цього вони повинні забезпечувати максимальний доступ до пропонованих товарів. А що було на Форумі? В першу чергу комплектували палатки та ятки в приміщеннях Палацу Мистецтв, потім на його подвір’ї, а на алею біля Оперного вже продавців не вистачило. В двох палатках старими виданнями нагадували про себе ветерани визвольної боротьби, та приватні підприємці, які навіть не зареєструвались, а більшість палаток залишалась пустою. На площі біля Ратуші, закритій для транспорту, палаток взагалі не розміщали. А Форум же повинен був демонструвати українську книгу не тільки для львів’ян. На тій же площі біля Ратуші та в алеї біля Оперного її побачили б і купили тисячі туристів.
Людно було лише біля супермаркету, в якому жваво торгували російськомовною фантастикою та детективами. Сам ледь не купив там Саймака, Шеклі та Желязни по 37 гривень. Слава Богу, відклав купівлю на завтра. А в п’ятницю внизу на подвір’ї виявив палатку, яка торгувала цими ж книжками, але не по 37, а по 10-15 гривень. Нечисленний натовп на другому поверсі Палацу Мистецтв розрізав, як журавель, довжелезний Юрко Луценко з ще більш довжелезним супроводжувачем. Щохвилинно здоровкаючись з однокурсниками та знайомими, нарешті дійшов до палаток «Критики» і «36,6», де й подзьобав кілька книг. Ті книжки, що купив біля російського «36,6», розмели зразу ж. Міністр похвалився, що планує закупити книжок на 2000 гривень. Думаєте, він завантажить ними цілу машину? Помиляєтесь! Разом з супроводжуючим та ще одним приятелем в руках їх винесли. Бо ж ціна нинішніх книжок розрахована, певно, на міністрів!
Більше знакових постатей у той день не бачив.
Не було натовпів навіть у п’ятницю — традиційний студентський день. Так, на подвір’ї Палацу побільшало юних облич, та підвал палацу з книжковими палатками залишався порожнім. На подвір’ї багатолюдно було лише біля цоколя. Як і в четвер, жваво торгував супермаркет російськомовних книг, а українські видавці-реалізатори відверто нудьгували. Навіть біля близнюків Капранових з їх новою еротичною книжкою людей було зовсім мало. От тільки тендітна Ірен Роздобудько ледь встигала підписувати свої книжечки. Біля «Українського письменника» було зовсім порожньо.
Найбільше людей збиралось біля палаток технічної та сільськогосподарської книги. А от видавництв «Техніка», «Технічна книга», «Колос», «Урожай» на Форумі не було. Кажуть, що й видавництв цих вже нема.
Я від початку до кінця був на Форумі. Але придбав тільки 5 книг і то російськомовних, хоч сам здав для дитбудинків 58 українських книжок зі своєї бібліотеки фантастики. Так, на ятках побільшало українських книжок. Та чи варто платити 20-25 гривень за графоманську літературу? От я був на прес-конференції найпопулярнішого фантаста України Андрія Дяченка. Пише він цікаво і на його творах видавництва нажили сотні тисяч гривень. Я спитав у нього, скільки ж він з цього має. Не більше одного відсотка! Я сам хотів видати свою книжку «Незнайомий Вам Тарас Шевченко». Зв’язувався з десятком українських видавництв. За видання треба було заплатити від 20 до 200 тисяч гривень, при цьому розповсюджувати брались тільки в «Довірі» та «Фоліо». Але вони навіть не гарантували повернення коштів, вкладених в друк. Тобто під заставу квартири візьми кредит, заплати за видання, а потім прощайся з квартирою! Що ж, переклав російською і опублікував в Білорусі та Росії. Хай я з цієї книжки прибутку не отримав, але ні копійки не витратив! Ні книжок королеви української поезії Ліни Костенко, ні збірок народного Бориса Олійника я на форумі не побачив.
Всі минулі роки я відвідував Форум Книги. Це для мене було свято. Нині ж це гірке свято книги нагадує похорон сподівань на краще життя, на справедливу владу і на заможну, Велику Україну.
Володимир СИРОТЕНКО (ВЕРБИЦЬКИЙ),
кандидат технічних наук