Нинішній Українікум був уже одинадцятим. Організатори пишаються тим, що цей форум вкоренився у багатому на традиції Ґрафсвальдському університеті з його понад п’ятисотрічною історією.
«Культурне розмаїття на посттоталітарному просторі» – такою темою були об’єднані лекції, семінари і дискусії Українікуму–2006. Перед учасниками виступали науковці і публіцисти не лише з Німеччини, але й з Австрії, Британії і, звісно, з України. Втім, значною культурною і науковою подією Українікум був не завжди. Широкий формат, багата програма та імениті гості – вперше все це вдалося організаторам торік, акурат на ювілейний десятий Українікум. «Цьогорічний форум видався нічим не гірший за ювілейний, так буде і наступного року, – впевнений координатор Українікуму, доцент кафедри української мови Ґрайфсвальдського університету Олександр Кратохвіл:
«Концепція Українікуму, – говорить він, – останніми роками докорінно змінилася: якщо раніше це були головним чином інтенсивні курси української плюс культурна програма, то нині вже йдеться про літню наукову академію. Ми розуміємо Українікум як форум, передовсім, наукового обміну для всіх, хто цікавиться Україною».
Більшість учасників – молоді німецькі науковці і студенти, передовсім славісти, але також історики або політологи, які спеціалізуються на Східній Європі. Однак форум відкритий для людей будь-якого віку і фаху, отже серед учасників трапляються навіть пенсіонери. До основної групи учасників (а це двадцять – двадцять п’ять відвідувачів інтенсивних курсів української мови), на семінарах приєднуються і місцеві студенти-славісти. А чому б і не прийти на цікавий український фільм, бесіду з українськими письменниками або журналістами? На лекціях нудьгувати теж не доводиться: професори розповідають про свої дослідження українського суржика, арго або навіть лайки. Відвідувачам курсів української у Ґрайфсвальді дуже пощастило – мовної практики їм не бракує. В рамках студентського обміну між університетами Ґрайсвальда і Дрогобича на Українікум вже другий рік поспіль приїздять українські студенти-германісти. Вони допомагають німцям вивчати українську, а самі мають непогану практику з німецької.
За одинадцять років існування Українікуму бували роки, коли він проводився дуже скромно – кошти ледь вдавалося знайти, заняття проходили у тісних приміщеннях інституту славістики, згадує координатор Українікуму Олександр Кратохвіл. Минулого року організаторам вдалося заручитися підтримкою фонду Альфреда Круппа. Завдяки фінансуванню, яке надає фонд, Українікум набув статусу міжнародного форуму, на який запрошують доповідачів з усієї Європи. Зведений два роки тому конгрес-центр колегіуму Альфреда Круппа надає Укаїнікуму сучасні просторі приміщення. Науковий керівник колегіуму Райнольд Шмюкер переконаний, що Ґрайфсвальд у майбутньому може стати центром україно-німецького культурного і наукового обміну:
«Якщо Україна колись вирішить відкрити у Німеччині культурний центр на кшталт німецького Гете-Інституту, то Ґрайфсвальд був би для такої установи, безумовно, найкращим місцем», – зауважує Райнольд Шмюкер.
Доки Україна відкриє у Німеччині свій культурний центр, мине ще багато років. За цей час Українікум видасть німцям не один десяток сертифікатів про відмінне знання української мови.