Про це свідчить і загальнонаціональне опитування, проведене Фондом «Демократичні ініціативи» на замовлення Українського освітнього центру реформ (УОЦР) у лютому нинішнього року. В опитуванні взяли участь 2006 респондентів, які мешкають у всіх регіонах України, тому воно вважається репрезентативним.
Крім того, відповісти на запитання анкети було запропоновано 10 політичним партіям і виборчим блокам, що мали найвищі рейтинги. А саме: Українському народному блоку Костенка і Плюща, Народному блоку Литвина, Блоку «Наша Україна», опозиційному блоку «Не так!», Блоку Юлії Тимошенко, Компартії України, Громадському блоку «ПОРА-ПРП», Соціалістичній партії України, Партії регіонів та Блоку Наталії Вітренко «Народна опозиція». Проте Партія регіонів і блок Наталії Вітренко «Народна опозиція» не відповіли на поставлені запитання.
Особливість цього опитування — аналітичність, а це означає, що його результати не втрачають актувальності і після березневих виборів 2006 року. Отже, гадаю, цікаво порівняти відповіді пересічних громадян України та політиків на головні запитання анкети. Скажімо, думку про те, що корупція в Україні стала загальнонаціональною проблемою, поділяють майже 80 відсотків опитаних громадян та 8 з названих вище партій і блоків, які взяли участь в опитуванні. І лише 6,2 відсотка українців так не вважають, а 14 відсотків не змогли визначитися.
На друге запитання анкети: «Чи реально розв’язати проблему корупції в Україні?» — ствердно відповіли тільки 25,2 відсотка респондентів. Переконані, що це неможливо — 43,8 відсотка, сумніваються — 31 відсоток. Політики ж (усі 8 партій та блоків) переконані, що проблему корупції можна розв’язати.
Різняться відповіді й на наступне важливе запитання щодо найбільш дієвих засобів у боротьбі з корупцією. Пересічні громадяни на перше місце ставлять застосування кримінальної відповідальності, ув’язнення (58,4 відсотка), на друге — звільнення з роботи (29,6). Далі іде — запровадження громадського контролю (27,3 відсотка), викриття в засобах масової інформації (19,5) і на останньому місці грошові штрафи (14,8 відсотка). Кожний опитуваний позначав не більше трьох засобів.
Політики ж одностайно не вважають дієвим засобом звільнення з роботи. А ось підвищення заробітної плати посадовцям, на думку Блоку Костенка і Плюща, Блоку Литвина, Блоку «Наша Україна», Блоку «Не так!» та Блоку «ПОРА-ПРП», є дієвим засобом боротьби з корупцією. Не згодні з колегами КПУ, БЮТ та СПУ. Кримінальну відповідальність, ув’язнення підтримують: Блок Костенка і Плюща, Блок «Наша Україна», БЮТ, КПУ, «ПОРА-ПРП». Громадський контроль, прозорість дій влади дієвим засобом вважають майже всі політики, крім Блоку «Не так!», та, як не дивно, Громадський блок «ПОРА-ПРП». Водночас «ПОРА-ПРП» підтримує грошові штрафи, що інші політики ігнорують.
Респонденти і політики мають подібні думки щодо середовища, в якому найбільше розвинулася корупція. Блок Костенка і Плюща, БЮТ, КПУ, СПУ вважають, що найвищий рівень корупції існує серед політиків. Блок Литвина, Блок «Наша Україна», БЮТ, СПУ та «ПОРА-ПРП» її вищий рівень бачать у середовищі державних службовців. Так само найбільш корумпованими вважають політиків (43,7 відсотка), державних службовців (29,7) пересічні респонденти. Далі ідуть керівники підприємств різних форм власності (12,9), громадські діячі (13,4).
Майже половина опитаних переконана, що політики, ухвалюючи важливі політичні рішення, керуються здебільшого власними інтересами, а не інтересами держави, а 22,1 відсотка — думають, що політики в таких випадках керуються виключно власними інтересами. І лише 13,1 відсотка респондентів вірять у здатність наших політиків ставити суспільні інтереси вище за власні.
Отже, навіть такий побіжний огляд загальнонаціонального опитування дає підстави зробити висновок, що сподіватися лише на політичну волю влади у викоріненні корупції не варто. Ця боротьба повинна бути тотальною. Однак у цьому наступі кожний має бути на своєму місці. Державі, на яку припадає основний тягар, слід застосовувати весь арсенал впливу, а громадському сектору — формувати в суспільстві нетерпиме ставлення до корупції та хабарництва. Адже в цивілізованому світі про очищення від корупції дбає не так держава, як різноманітні професійно-громадські об’єднання. Саме вони правильно розставляють орієнтири і високо підносять професійні стандарти. Коли здоровий спосіб життя державного службовця стає нормою, а порядність, чесність, професіоналізм належним чином поціновуються, зникає основа корупції.
На жаль, у нашій державі політики, які на словах готові побороти корупцію, насправді зайняли пасивну позицію, влада навіть не намагається відділитися від капіталу. Немає й відповідних професійно-громадських об’єднань. Тому корупціонери досі залишаються безконтрольними і почуваються цілком комфортно.