Читаючи деякі документи українських міністерств, дивуєшся винахідливості наших чиновників. Цікаво, як би поставилися антимонопольні чи правоохоронні органи до такого факту: Григорію Суркісу потрібно перевіряти від імені держави інвестиційні зобов’язання на власних підприємствах? А ось в Міністерстві освіти і науки на такі «дрібниці», що аж надто нагадують корупцію, схоже, уваги не звертають.
Так, Міністерством до складу Державної акредитаційної комісії (ДАК), яка приймає рішення про видачу ліцензій вищим навчальним закладам, стежить за їх виконання і у разі чого може позбавити вуз прав навчати студентів за тими або іншими спеціальностями або взагалі його закрити, введено окремих ректорів.Таким чином голова ДАК, міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко, нібито веде «непримиренну і принципову боротьбу за якість вищої освіти в країні і десятками закриває недобросовісні вузи». Хоча насправді займається адміністративним перерозподілом ринку освітніх послуг на користь бажаних йому вузів. Зокрема, одним з членів ДАК першого серпня нинішнього року — зауважте, відразу після нового призначення міністром вже в Кабінеті Януковича (мабуть, чекав стабілізації свого становища) — став президент Відкритого міжнародного університету «Україна» Петро Таланчук. Він у вузьких освітніх колах відомий саме завдяки своєму «навчальному бізнесу», який важко порівнювати з тією якістю, про яку любить розповідати нинішній міністр і за якою так завзято слідкує ДАК.
Таланчук за останні сім років своєї роботи над «розвитком» університету «Україна» встиг «наплодити» більше трьохсот філіалів і відділень практично у всіх хоч трохи крупних населених пунктах країни. Правда, більшість з них (90%) навіть не мають відповідних ліцензій для занять подібною діяльністю. Ось що пишуть з цього приводу в своєму розслідуванні журналісти «України кримінальної»:
«Ліцензії університет отримав, правда, не на всі заявлені спеціальності. Так, наприклад, у Васильківському філіалі «України» відсутня ліцензія на вельми популярну і престижну спеціальність «менеджмент зовнішньоекономічної діяльності», немає ліцензії на спеціальності «видавнича справа» та «екологія і охорона здоров’я». У Запорізькому філіалі не мають права навчати за спеціальністю «комп’ютерні системи і мережі». У Карпатському та Рівненському філіалах аналогічна ситуація із спеціальностями «фінанси» і «оподаткування». «Психологія» і «соціологія» не проліцензировані в Луцькому і Новокаховському філіалах «України». У Хмельницькому філіалі поза законом «економічна кібернетика» і «страхування». У Мелітопольському філіалі немає ліцензії на «видавничу справу», у Вінницькому — на «олімпійський і професійний спорт» та «оподаткування». Загалом прикладів, коли у філіалах «України» навчають студентів за спеціальностями, не маючи на те офіційного дозволу Міносвіти, ми налічили десятки.
Чи не забагато порушень діючої системи в окремо взятому університеті?»
Втім, відсутність документації — далеко не єдина проблема в роботі трьох сотень філіалів «України». Більшість з них навіть не забезпечена елементарними приміщеннями, потрібними для навчання студентів, не кажучи вже про викладацький склад. А очолюють численні філіали «України» завучі шкіл, що працюють за принципом мережевого маркетингу: «чим більше привів студентів, тим більше грошей отримав».
Зрозуміло, згадувана вище Державна акредитаційна комісія повинна була б звернути увагу на недоліки в роботі вузу і вжити заходи. Правда, ці «заходи» виявилися більш ніж лояльними. Зі 104 вищих навчальних закладів і філіалів, які були позбавлені ліцензій на окремі спеціальності або закриті за ініціативою міністерства, бізнес Таланчука майже не постраждав. Санкції перевіряючих торкнулися всього чотирьох підрозділів з трьохсот.
Дивно, скажете ви? Зовсім ні, якщо врахувати, що через два місяці після перевірок сам господар університету з’являється у складі Державної акредитаційної комісії.
До речі, як зізнаються обізнані люди міністерства, участь в ДАК представника приватного вузу справа надто витратна і коштує від декількох сотень тисяч «вічно зелених» до майже мільйона. Правда, у випадку з Таланчуком така гра безумовно коштує цього. У трьох сотнях «корпунктів» університету «Україна» навчається понад 25 тисяч студентів. Отже ресурси для «оплати» місця в комісії знайдуться.
Сподіваємося найближчим часом відчути реакцію Станіслава Ніколаєнка на цей не перший сигнал щодо «беззаконня в освіті від Таланчука», а якщо реакції не буде, то нам залишиться тільки здогадуватися, яких масштабів насправді досягла корупція в цьому відомстві.
За матеріалами інтернет-видань