Цей великий корабель можна без перебільшення назвати гордістю країни — під українським прапором він був у всіх куточках світу. Арешт став ударом по іміджу України і завдав величезних збитків. Від чиновників, які і створили проблему, чекають негайного рішення щодо вітрильника. Інакше, не виключено, його доведеться продати за борги.
Четвертого квітня нинішнього року екіпаж «Херсонеса» у повному складі чекав відплиття: провіант і всі необхідні запаси були завантажені у трюми, вітрила підняті. Курсанти Керченського технологічного університету чекали на своє перше далеке плавання. В останній момент кораблю несподівано заборонили вихід із порту — відповідне розпорядження надійшло з міністерства аграрної політики на чолі з паном Баранівським (за складною чиновницькою логікою вітрильник підзвітний саме аграрному відомству). Виявилось, що у Києва виникли претензії до міжнародних контрактів, які уклав Керченський технологічний університет, аби профінансувати надзвичайно дорогу експлуатацію судна.
— Вітрильники такого масштабу у всьому світі фінансуються за рахунок держави, адже на його утримання потрібно близько двох мільйонів євро на рік. Від України щороку ми отримували від 400 до 700 тисяч гривень (тобто близько п’яти відсотків від потреб), решту грошей «Херсонес» заробляв сам», — розповів декан морського факультету Керченського університету Олег Радченко.
В утриманні вітрильника, продовжив він, університету протягом п’ятнадцяти років допомагала німецька фірма «Інмаріс», створена саме для обслуговування судна навіть не бізнесменами, а ентузіастами вітрильного флоту. З допомогою іноземних партнерів «Херсонес» був модернізований та перетворився на комфортабельне навчальне судно. Завдяки «Інмарісу» кожного року більше двохсот курсантів вузу мали можливість проходити на «Херсонесі» учбову практику, без якої неможливо стати справжнім фахівцем морської справи.
Протягом п’ятнадцяти років співпраці німецькі партнери дотримувались усіх контрактних зобов’язань. Проблеми у «Херсонеса» почались рік тому: колишній міністр аграрної політики Олександр Баранівський, якому підпорядковується Керченський технологічний університет, заявив, що співпраця з німецькою фірмою є нерентабельною, оскільки від неї немає жодного прибутку.
«Про які прибутки може йти мова, — дивується Олег Радченко, – адже все, що зароблялось, використовувалось на утримування судна, а ми, як державний учбовий заклад взагалі не повинні давати прибуток». Минулого року з великими труднощами «Херсонесу» вдалось вийти у плавання, але цього року, каже Радченко, міністр заборонив вітрильнику виходити з порту, хоча не мав на це права, адже відповідно до кодексу торгівельного мореплавства такі рішення має ухвалювати судновласник, тобто університет. Як вважає декан, комусь у міністерстві аграрної політики здалось, що вітрильник – це нібито прибутковий бізнес, з якого можна «зняти вершки». Але коли з’ясувалось, скільки коштів іде на утримання судна, від цієї ідеї відмовились і виявилось, що «Херсонес» нікому не потрібний. Зараз вітрильник стоїть у керченському порту, коштів на його утримання немає, а команду списано на берег. Тому Олег Радченко великі сподівання покладає на нового міністра Юрія Мельника, який добре знайомий з Керченським технологічним університетом та його проблемами, адже вже допомагав вузу, коли обіймав посаду віце-прем’єра».
Четвертого квітня нинішнього року екіпаж «Херсонеса» у повному складі чекав відплиття: провіант і всі необхідні запаси були завантажені у трюми, вітрила підняті. Курсанти Керченського технологічного університету чекали на своє перше далеке плавання. В останній момент кораблю несподівано заборонили вихід із порту — відповідне розпорядження надійшло з міністерства аграрної політики на чолі з паном Баранівським (за складною чиновницькою логікою вітрильник підзвітний саме аграрному відомству). Виявилось, що у Києва виникли претензії до міжнародних контрактів, які уклав Керченський технологічний університет, аби профінансувати надзвичайно дорогу експлуатацію судна.
— Вітрильники такого масштабу у всьому світі фінансуються за рахунок держави, адже на його утримання потрібно близько двох мільйонів євро на рік. Від України щороку ми отримували від 400 до 700 тисяч гривень (тобто близько п’яти відсотків від потреб), решту грошей «Херсонес» заробляв сам», — розповів декан морського факультету Керченського університету Олег Радченко.
В утриманні вітрильника, продовжив він, університету протягом п’ятнадцяти років допомагала німецька фірма «Інмаріс», створена саме для обслуговування судна навіть не бізнесменами, а ентузіастами вітрильного флоту. З допомогою іноземних партнерів «Херсонес» був модернізований та перетворився на комфортабельне навчальне судно. Завдяки «Інмарісу» кожного року більше двохсот курсантів вузу мали можливість проходити на «Херсонесі» учбову практику, без якої неможливо стати справжнім фахівцем морської справи.
Протягом п’ятнадцяти років співпраці німецькі партнери дотримувались усіх контрактних зобов’язань. Проблеми у «Херсонеса» почались рік тому: колишній міністр аграрної політики Олександр Баранівський, якому підпорядковується Керченський технологічний університет, заявив, що співпраця з німецькою фірмою є нерентабельною, оскільки від неї немає жодного прибутку.
«Про які прибутки може йти мова, — дивується Олег Радченко, – адже все, що зароблялось, використовувалось на утримування судна, а ми, як державний учбовий заклад взагалі не повинні давати прибуток». Минулого року з великими труднощами «Херсонесу» вдалось вийти у плавання, але цього року, каже Радченко, міністр заборонив вітрильнику виходити з порту, хоча не мав на це права, адже відповідно до кодексу торгівельного мореплавства такі рішення має ухвалювати судновласник, тобто університет. Як вважає декан, комусь у міністерстві аграрної політики здалось, що вітрильник – це нібито прибутковий бізнес, з якого можна «зняти вершки». Але коли з’ясувалось, скільки коштів іде на утримання судна, від цієї ідеї відмовились і виявилось, що «Херсонес» нікому не потрібний. Зараз вітрильник стоїть у керченському порту, коштів на його утримання немає, а команду списано на берег. Тому Олег Радченко великі сподівання покладає на нового міністра Юрія Мельника, який добре знайомий з Керченським технологічним університетом та його проблемами, адже вже допомагав вузу, коли обіймав посаду віце-прем’єра».