Суд присяжних в американському суді в Сан-Франциско визнав Павла Івановича винним у незаконному збагаченні ще два роки тому, але процес затягнувся, бо колишній український посадовець доводив свою невинність.
Американська прокуратура вимагала ув’язнити Лазаренка на 18 років та змусити його виплатити 66 мільйонів доларів.
Павло Лазаренко та його адвокати завжди доводили, що він діяв у межах законів, чинних у той час в Україні. Павло Іванович став першим державним діячем іншої країни, якого було засуджено у США після суду над керівником Панами Мануелем Нор’єгою у 1992 році.
Прокурор Пітер Аксельрод сказав, що Лазаренко зловживав своєю посадою, щоб збагатитися на десятки мільйонів доларів за рахунок українського народу, а потім, сказав прокурор, підсудний хотів скористатися американською банківською системою, щоб зберегти свої статки.
У червні 2000 року швейцарський суд заочно покарав Павла Лазаренка, визнавши його винним у відмиванні незаконно зароблених коштів і конфіскував з його рахунків шість з половиною мільйонів доларів.
Павло Лазаренко утік з України до Сполучених Штатів і 1999-го року просив там політичного притулку, стверджуючи, що зазнає політичних переслідувань.
У березні нинішнього року Лазаренка було обрано депутатом Дніпропетровської обласної ради за списком однойменного блоку.
До США він утік в лютому 1999 року, коли Верховна Рада дала згоду на його арешт за запитом Генеральної Прокуратури України. За час, що минув, багатьом його землякам-дніпропетровцям почало здаватися, що колишній голова обласної ради, губернатор та прем’єр, як і очолювана ним партія «Громада», вже стали надбанням історії.
Проте напередодні минулих виборів, партія, на гербі якої зображено міфічного птаха фенікса, дивним чином відродилася і створила виборчий блок Лазаренка. Сам лідер блоку, незважаючи на те, що перебував під домашнім арештом у Каліфорнії, розгорнув активну виборчу кампанію на Дніпропетровщині. Виборцям надавалась можливість напряму поспілкуватися із Лазаренком з допомогою селекторного телефонного зв’язку. У своїх промовах він виступав як щирий патріот рідного краю і обіцяв відродити славу Дніпропетровщини, змарновану колишнім президентом Кучмою.
Цікаво, що під час кампанії Лазаренко не тільки нагадував землякам про те, як він будував у Дніпропетровську метро, новий аеропорт або ж автовокзал, але й закликав дніпропетровців не голосувати за Партію регіонів, яка, за його словами, є партією Донецького регіону. Така риторика забезпечила блокові Лазаренка несподіваний успіх на виборах. Фракції утворилися майже у всіх місцевих радах, починаючи від обласної, де депутатом став і сам лідер блоку.
Депутатські мандати мають також його молодший брат Іван Іванович, старший син Олександр та інші родичі.
Як заявив адвокат Павла Лазаренка Віктор Чевгуз, його підзахисний подаватиме апеляцію на рішення суду міста Сан-Франциско. Сторона захисту вважає вердикт американського суду незаконним, оскільки, згідно з українським законодавством, громадян України повинні судити тільки на території України. Американська феміда судила Лазаренка на підставі даних генпрокуратури України і не проводила свого розслідування. «А чого варті матеріали нашої генпрокуратури, всі ми знаємо», — додав адвокат.
Американська прокуратура вимагала ув’язнити Лазаренка на 18 років та змусити його виплатити 66 мільйонів доларів.
Павло Лазаренко та його адвокати завжди доводили, що він діяв у межах законів, чинних у той час в Україні. Павло Іванович став першим державним діячем іншої країни, якого було засуджено у США після суду над керівником Панами Мануелем Нор’єгою у 1992 році.
Прокурор Пітер Аксельрод сказав, що Лазаренко зловживав своєю посадою, щоб збагатитися на десятки мільйонів доларів за рахунок українського народу, а потім, сказав прокурор, підсудний хотів скористатися американською банківською системою, щоб зберегти свої статки.
У червні 2000 року швейцарський суд заочно покарав Павла Лазаренка, визнавши його винним у відмиванні незаконно зароблених коштів і конфіскував з його рахунків шість з половиною мільйонів доларів.
Павло Лазаренко утік з України до Сполучених Штатів і 1999-го року просив там політичного притулку, стверджуючи, що зазнає політичних переслідувань.
У березні нинішнього року Лазаренка було обрано депутатом Дніпропетровської обласної ради за списком однойменного блоку.
До США він утік в лютому 1999 року, коли Верховна Рада дала згоду на його арешт за запитом Генеральної Прокуратури України. За час, що минув, багатьом його землякам-дніпропетровцям почало здаватися, що колишній голова обласної ради, губернатор та прем’єр, як і очолювана ним партія «Громада», вже стали надбанням історії.
Проте напередодні минулих виборів, партія, на гербі якої зображено міфічного птаха фенікса, дивним чином відродилася і створила виборчий блок Лазаренка. Сам лідер блоку, незважаючи на те, що перебував під домашнім арештом у Каліфорнії, розгорнув активну виборчу кампанію на Дніпропетровщині. Виборцям надавалась можливість напряму поспілкуватися із Лазаренком з допомогою селекторного телефонного зв’язку. У своїх промовах він виступав як щирий патріот рідного краю і обіцяв відродити славу Дніпропетровщини, змарновану колишнім президентом Кучмою.
Цікаво, що під час кампанії Лазаренко не тільки нагадував землякам про те, як він будував у Дніпропетровську метро, новий аеропорт або ж автовокзал, але й закликав дніпропетровців не голосувати за Партію регіонів, яка, за його словами, є партією Донецького регіону. Така риторика забезпечила блокові Лазаренка несподіваний успіх на виборах. Фракції утворилися майже у всіх місцевих радах, починаючи від обласної, де депутатом став і сам лідер блоку.
Депутатські мандати мають також його молодший брат Іван Іванович, старший син Олександр та інші родичі.
Як заявив адвокат Павла Лазаренка Віктор Чевгуз, його підзахисний подаватиме апеляцію на рішення суду міста Сан-Франциско. Сторона захисту вважає вердикт американського суду незаконним, оскільки, згідно з українським законодавством, громадян України повинні судити тільки на території України. Американська феміда судила Лазаренка на підставі даних генпрокуратури України і не проводила свого розслідування. «А чого варті матеріали нашої генпрокуратури, всі ми знаємо», — додав адвокат.