ЕТНОС, ЯКИЙ НЕ МАЄ ОБ’ЄДНАВЧОГО ТА КЕРІВНОГО ЯДРА, ЗАВЖДИ БУДЕ РАБОМ ОРГАНІЗОВАНИХ НАЦІЙ ЧИ ТОТАЛІТАРНИХ СЕКТ

Заволодівши в Україні великими фінансовими ресурсами, підприємствами промисловості і засобами масової інформації кланово-олігархічні структури (яким не потрібна міцна Українська держава) ведуть проти українців економічну, організаційну, інформаційну війни та проводять прихований геноцид, що призводить до зменшення чисельності нашого народу щороку на 600 тисяч осіб

Причому, якщо не вистачає грошей місцевих олігархів, підключаються різні міжнародні фонди на кшталт фонду «Відродження» Сороса. В цьому прихованому варіанті впливу ще зберігається якась видимість демократії. В той же час президент Російської Федерації В.Путін (який за повідомленнями ЗМІ має єврейське коріння) та його сіоністське оточення майже відкрито взяли курс на розчленування України. Для цього створено відповідну структуру, яку очолив сумновідомий політолог єврейського походження Гліб Павловський, яка, будучи добре фінансованою, з допомогою «п’ятої колони», куди належать КПУ (П.Симоненка), ПСПУ (Н.Вітренко-Дубинської) та безліч створених ними дрібніших структур, а також ренегатів на кшталт О.Мороза і В.Януковича та очолюваних ними партій, проводить комплекс заходів із розколу України на Схід і Захід. В той же час в засобах масової інформації Росії, які майже повністю контролюються державою, постійно культивуються антиукраїнські настрої, готується ґрунт для прямого вторгнення. І нічого несподіваного в цьому немає, адже в свій час українською військовою розвідкою був здобутий план збройного вторгнення в Україну під кодовою назвою «Грім-94». Тоді на перешкоді здійсненню заповітних мрій гаркавих керівників кремля стала Чечня – невеличка гірська провінція, де проживає нечисленний, проте дуже мужній і згуртований народ, який розпочав криваву війну проти Російської Федерації за свою свободу. Внаслідок цієї війни значною мірою послабився тиск єльцинської плутократії на Україну, і ми здобули безцінні дванадцять років для перепочинку. Ця антиукраїнська агресія знаходить благодатний ґрунт, адже шовіністичні настрої росіянам відкрито насаджувались понад два століття царизмом. Можливо агресія росіян (до 1721 року московитів) до українців пояснюється їхнім переважно неслов’янським походженням. Адже відомо, що це молода нація, яка бере початок з часів колонізації київськими князями північно-східних земель, які були заселені угро-фінськими племенами. Потім Московське князівство довгий час було улусом татаро-монгольської орди. Таким чином, з цього конгломерату народів утворилась нова нація, яку назвати слов’янською можна лише умовно, і об’єднує її, крім території, великодержавний шовінізм та російська (в своїй основі слов’янська) мова.
Останні політичні  події в державі, що привели до влади промосковські кланово-кримінальні олігархічні угруповання, свідчать про те що Президент України не виконує обов’язків керівника держави, а служить ширмою для закулісних ігор організованих антиукраїнських сил, які зробили ставку на  ослаблення і остаточний розкол України. Нинішня ситуація засвідчує відсутність у теперішнього «українського» керівництва не тільки політичної волі, а й діючих механізмів та бажання для відстоювання національних інтересів країни. Здавалося б, єдине, на що може розраховувати Україна, — якомога швидший вступ до НАТО і відповідний захист західних держав. Однак Захід уже не раз «доводив» свою неспроможність допомогти Україні у вирішальні для неї моменти історії, і сподіватися, що «закордон нам допоможе» у нинішній ситуації було б украй небезпечно. Вихід один – самоорганізація суспільства, постання «знизу» альтернативної державності, як вищої форми національного опору. В умовах України така держава вже була один раз створена, бо ОУН і була саме такою всепроникаючою структурою, але зі смертю провідників усе скінчилося…
Отже, створилась вкрай загрозлива для існування Української нації і держави ситуація. Адже будь-яка сила прагне до експансії і розширюється до тих пір, поки не зустріне належного опору. Злочинці ніколи не зупиняться, поки народ боязливо і пасивно спостерігає за тим, що відбувається, аж поки їх хтось не зупинить. Звичайно, простий неорганізований народ сам по собі нічого серйозного зробити не може. Будь-який народ сильний своєю елітою, своїми лідерами і вождями. Етнічні громадяни, які не мають об’єднавчого та керуючого ядра, яке перетворює  їх на націю, завжди будуть рабами та маріонетками в руках організованих націй чи тоталітарних сект. В умовах, коли при владі знаходяться чужинці, формування справжньої національної еліти, тобто середовища патріотично налаштованих українців, які прийматимуть управлінські рішення в інтересах української держави, може бути відтермінованим ще на довгий час, що може вкрай негативно позначитись на долі нашого народу і держави. Створення сприятливих умов для формування національної еліти можливе за умови усунення від влади правлячої в Україні чужинської псевдоеліти, яка грабує і виснажує національний організм. Як показала практика останніх п’ятнадцяти років, прийти до влади в Україні національно-патріотичним силам через «демократичні» вибори практично неможливо без створення умов, які б нейтралізували дію потужних зовнішніх і внутрішніх антиукраїнських чинників. Як писав лідер ліберальної єврейської громади міста Харкова Едуард Ходос «грати з організованим єврейством у вибори – це все одно, що грати з шулером в карти: пограти можна, а виграти ніколи». Чого тільки варта телезаява нардепа О.Фельдмана про те, що «титульної нації (тобто українського етносу) в Україні не стане з 2006 року (тобто після виборів) і що відтоді українці танцюватимуть довкола євреїв». Адже контрольовані чужинцями майже всі основні засоби масової інформації маніпулюють свідомістю людей, величезні кошти, які були вкрадені в українського народу, йдуть на створення величезної кількості партій (як правило без ідеології, в тому числі і псевдопартій нібито національно-демократичного чи патріотичного спрямування), які дезорієнтують громадян, а також на прямий підкуп як членів виборчих комісій, так і зубожілих та значною мірою зденаціоналізованих виборців.
Отже, необхідно розробити та почати втілювати в життя ряд концептуальних та організаційних заходів, спрямованих на вихід з системної суспільно-політичної кризи, в якій ми всі опинились — це був би орієнтир в діяльності всіх справжніх національно-патріотичних сил.
Перше. Нам потрібна життєздатна і національно орієнтована концепція розвитку українського народу і держави в умовах глобалізації, що ґрунтуватиметься на світоглядній доктрині та національній ідеології. Існування та розвиток нації неможливі без суспільного сприйняття національної ідеї. Адже ідея – це початок, основа, духовне первоначало всіх речей. Відсутність стратегічного плану та ідеології розвитку української нації і держави призводить до того, що неукраїнська влада штовхає суспільство в обійми лібералізму, «вільного ринку», «суспільства споживачів» та ще чогось, що є в основі  хаотичний принцип розвитку суспільства за рахунок нищення корінного етносу. На мою думку, прийняття звернення до патріотично налаштованих науковців про участь у створенні концепції розвитку українського народу дасть поштовх до створення об’єднавчої ідеї на основі Соборності України. Концепція повинна містити науково-обґрунтовану теорію виходу нації з кризи, яка увібрала б кращий світовий досвід, враховувати організаційні, тактичні та стратегічні моменти. Не зайвим буде надати концепцію розвитку українського народу Президентові України для прийняття на державному рівні, хоча шансів на це практично немає.
Друге. Подальша розбудова Фронту національно-патріотичних сил, в тому числі і на місцевому рівні. Політичні реалії вимагають від усіх осіб та організацій, які вважають себе націоналістичними ділового узгодження дій на майбутнє. Шляхом досягнення такого порозуміння могла б бути робоча зустріч провідників та представників усіх націоналістичних організацій. Створення у складі Фронту керівного аналітично-інформаційного центру, який би погоджував позиції та координував діяльність суб’єктів, і рішення якого були б обов’язкові до виконання. У Центрі повинні працювати висококваліфіковані спеціалісти, які могли б оперативно і гнучко давати пропозиції щодо тактики залежно від ситуації, розробляти стратегію діяльності Фронту на певний період (в т.ч. багатоходові політичні комбінації), давати пропозиції щодо джерел фінансування тощо.
Третє. Створення організації  з охорони безпеки діяльності Фронту та захисту інформації. Зміст проекту полягає в тому, щоб на ідеологічній основі об’єднались люди, які усвідомлюють загрозу для існування української нації. Ця структура повинна не лише забезпечити безпеку життєдіяльності національно-патріотичних сил, а й унеможливити проникнення в їхнє середовище чужорідних елементів та провокаторів. Тому організація повинна комплектуватись виключно перевіреними патріотами України, по можливості з досвідом роботи в спецслужбах, мати жорстку ієрархію та дисципліну. До її складу повинні входити підрозділи фізичної охорони, захисту інформації, розвідка, контррозвідка, особовий відділ тощо. При створенні цієї структури слід врахувати досвід діяльності ОУН та інших організацій.
Четверте. Діяльність потужної організації національно-патріотичних сил потребує фінансування. Без серйозної фінансової підтримки будь-яке об’єднання буде мильною бульбашкою. На початковому етапі формування це можуть бути внески суб’єктів, що входять до Фронту національно-патріотичних сил. Надалі слід працювати з патріотично налаштованими представниками середнього і дрібного бізнесу, надавати їм різного роду послуги: правові, консалтингові,  видавничі тощо. Адже лише націоналісти можуть ефективно захистити національного виробника, бо їхнім пріоритетом є захист національних інтересів. Така співпраця стала б альтернативою злочинному злиттю воєдино політики, бізнесу і криміналу, що спостерігається сьогодні в нашій державі. Пропорційно із зміцненням позицій національно-патріотичних сил буде збільшуватись кількість громадян, які інвестуватимуть кошти в розбудову Української України. Сильна структура завжди викликає захоплення або страх і злість, тоді ж як слабка організація викликає в кращому випадку співчутливу, поблажливу посмішку.
П’яте. Підготовка національних лідерів. Можна створити в усіх підрозділах МАУП безкоштовні факультативи з підготовки лідерів. Для занять у них підбирати національно свідому та здібну молодь з лідерськими рисами. До вивчення на факультативах включити історію України з найдавніших часів, включаючи Кам’яну могилу і Трипілля), політологію, ідеологію українського націоналізму, основи українського консерватизму, психологію, ораторське мистецтво, а також козацькі бойові мистецтва та різноманітні тренінги (виховання лідерських рис, стресостійкості, здатність працювати командно. Було б непогано залучати до навчання на факультативі патріотичну молодь з інших навчальних закладів, особливо тих, хто пройшов вишкіл у «Пласті» та інших патріотичних організаціях. А таку дисципліну як «українознавство» повинні вивчати всі студенти.Можна подати пропозицію про обов’язкове вивчення цієї дисципліни до МОН України.
Шосте. Створення телевізійного та радіоканалів. Оскільки в Україні існує дивна для незнайомих з нашою дійсністю ситуація, коли українських патріотів не допускають не лише до приватних, але й до державних теле- і радіоканалів, залишається одне – створення власних. Адже без потужних засобів масової інформації годі й думати навіть про локальні перемоги. Оскільки вирішення цього питання потребує великих коштів, можна звернутись по допомогу до патріотично налаштованої частини української діаспори, яка зрозуміє, який величезний вплив на формування національної свідомості має ця категорія ЗМІ. Враховуючи обмежений кредит довіри діаспори до України (адже на початку незалежності астрономічні суми в доларах, зібрані діаспорою, майже повністю були вкрадені нашими «професійними патріотами» з парламентськими значками), ці кошти повинні мати виключно цільове призначення.
Із усього вищесказаного напрошується висновок: потрібне термінове наведення елементарного ладу в сфері політики і вітчизняного бізнесу. Терпіти і далі той хаос, який панує в цих сферах, — означає терпіти подальший занепад і розкол країни, народне зубожіння. Нам потрібна така влада, яка здатна приборкати розгул нашого кримінально-бандитського капіталу, «золотих мішків», здатна відсторонити їх від влади, яку вони фактично захопили, змусити припинити свої криваві міжусобні війни, нескінченний переділ власності тощо, змусити поважати закон, вести чесний бізнес і вірно служити своєму народу, своїй Вітчизні. Та система влади, державного устрою, яка є в сучасній Україніа, не може виконати вкрай складне завдання приборкання капіталу. Для цього потрібен визнаний загальнодержавний лідер з достатніми повноваженнями і всенародною підтримкою.. Це може бути і президент (гетьман), і прем’єр із новими великими повноваженнями, високого духовно-морального рівня та із залізною волею, який має довіру народу й надійну підтримку реформованого, справжнього народного парламенту, який водночас надійно його контролює. Одне слово, потрібен новий сучасний гетьман, схожий на Богдана Хмельницького чи Івана Мазепу. Найбільш доцільною з історичної точки зору формою державного устрою може бути гетьманат з врахуванням найкращого світового досвіду, як наприклад, П’ятої республіки генерала Шарля де Ґолля. Нова українська держава, побудована на цих засадах називатиметься Третім Гетьманатом, оскільки він буде історично третім після гетьманатів Богдана Хмельницького та Павла Скоропадського і ґрунтуватиметься на трійці універсальних системних принципів: 1) єдиноначальність (відповідальність і цілісність); 2) свобода (творчість і прозорість); 3) справедливість (вдячність і винагорода за добрі результати).
Валерій САМОЙЛЕНКО,
заступник голови Волинської обласної організації Української Консервативної партії