НАЦІОНАЛЬНІ ТАЛАНТИ В ЗАГОНІ

На відміну від більшості цивілізовних країн Європи, США та Канади, Україні вдалося зберегти, незважаючи не великі імперські впливи Росії (СРСР), українську народну (етнічну) культуру, зокрема її музичну пісенну складову. Це робили аматорські колективи при різних будинках культури або й просто ентузіасти української пісні такі, як Леопольд Ященко з його народним хором «Гомін», Ніна Матвієнко чи Раїса Кириченко. Водночас мусимо визнати й неувагу до геніальних талантів, які виросли, викохалися на народній пісні й музиці й досягли найвищої майстерності в академічному мистецтві, яке є культурною візиткою будь-якої цивілізованої країни.

Відтак, колективи й виконавці з Національної філармонії та Національного театру опери й балету імені Т.Г. Шевченка фактично опинилися на задвірках офіційної культури. Це спричинило масовий від’їзд зірок світової слави з України на заробітки. Це Вікторія Лук’янець, М. Дідик, Анатолій Кочерга…
Показовим фактом неуваги до знаменитої співачки Ольги Басистюк є випуск її компакт-диску накладом аж у 200… (двісті!) примірників. Така кількість компакт-дисків не здатна задовольнити попит студентів одного музичного навчального закладу, не кажучи вже про ширші кола меломанів.
В усі часи мистецтво підтримували або держава, яка дбає про свій культурний імідж у світі, або окремі меценати. Оскільки в нашій країні останні, як виявилося, не дуже опікуються підтримкою високого мистецтва, а швидше навпаки — підтримують усіляку швидкоплинну «попсу», то є нагальна потреба започаткувати цільову державну підтримку академічних виконавців з подальшим залученням до цієї справи корпорацій, фірм, банків. Для цього потрібно надати їм відповідні законодавчі пільги.
Отож — можна було б започаткувати музичні серії «Кращі твори» на CD та DVD класичної та сучасної опери, симфонічної, камерної музики, тиражем не менше 5-10 тисяч примірників.
Для поширення музичних записів у виконанні найвідоміших артистів потрібно, на мій погляд, прийняти урядову програму підтримки та розвитку національного мистецтва. Хотілося б, щоб у приміщеннях аеропортів, річкових, залізничних та автовокзалів, а також у кіосках та бібліотеках у всіх навчальних закладах було встановлено монопольну торгівлю записами тільки національних виконавців.
Георгій ЛУК’ЯНЧУК