Зазвичай людина згасає за лічені місяці; нічим не можуть зарадити найдосвідченіші, наймудріші, найоптимістичніше налаштовані медики. Втім, так було до 2002 року, поки в науковому відділі швейцарської компанії «Новартіс Фарм» не винайшли хімічну сполуку «Глівек», використання якої допомагає повернути до повноцінного життя тих, хто вважався безнадійно хворим. До речі, препарат встиг отримати премію Гелена, що прирівнюється до Нобелівської.
ХВОРІ УКЛІННО ПРОСИЛИ МІНІСТРА…
З’явилися ці ліки і у нас в Україні. Але ж ціна! Сума в три тисячі доларів, а саме стільки потрібно витрачати на місяць, у багатьох хворих та їхніх рідних викликає шок. Справді ж бо, тим, хто не має таких грошей — цих людей у нас більшість, точніше, практично всі — краще було б і не знати, що нарешті з’явилися ефективні ліки, вживаючи які систематично, людина могла б дожити в доброму здоров’ї до свого природного віку. Що ж, були у нас в Україні випадки, коли заради життя своїх ближніх люди продавали квартири, хати… Вся біда у тому, що й ті немалі гроші рано чи пізно закінчуються, а ліки потрібно вживати впродовж усього життя…
Отож розпач був у багатьох, хтодізнавався про появу «Глівека» — цього ефективного засобу проти страшної хвороби.
Та влітку минулого року в мороці безвиході у багатьох з них з’явився промінь надії: швейцарська компанія «Новартіс» за програмою спрощеного доступу високовартісних ліків до хворого вирішила систематично надавати безкоштовно «Глівек» 80 громадянам України, хворим на хронічний мієлолейкоз (саме цей різновид раку крові найкраще піддається лікуванню препаратом).
Тоді представники фірми звернулися до Міністерства охорони здоров’я України з пропозицією організувати цільову галузеву програму щодо безкоштовного забезпечення ліками хворих на хронічний мієлолейкоз. Керівник онкологічного відділу представництва «Новартіс Фарм» в Україні Андрій Федосенко розповідає:
— 30 квітня минулого року в приміщенні нашої фірми зібралися представники з департаменту спеціалізованої медичної допомоги, радник міністра з економічних питань, головний гематолог України, провідні фахівці-гематологи. Враховуючи те, що ліки дуже дорогі, було складено так звану угоду про наміри, в якій Міністерство охорони здоров’я взяло на себе зобов’язання забезпечити безкоштовне лікування 20 хворим. Наша фірма в тій угоді підтвердила, що систематично виділятиме ліки 80 хворим.
Минув цілий рік. Хворі і їхні лікарі за цей час змогли переконатися в тому, що препарат «Глівек» хоча й не панацея, але він справді творить дива. Так, лікарі переконалися, що 91 відсотку хворих цей лікарський засіб допомагає жити без ознак захворювання. Вони спостерігали й те, що найкращі результати «Глівек» дає в хронічній фазі захворювання.
Вдячні хворі надсилали листи міністрові охорони здоров’я Юрію Поляченку. Так, один з них, Віктор Писаренко, до речі, лікар, написав: «…В аналізах крові — практично норма впродовж року. Я активно працюю за спеціальністю, в жодному разі не відчуваю себе ущемленим фізично. Але, виходячи з нестабільності в нашій країні, не впевнений, що зможу й далі безкоштовно отримувати цей препарат…» Далі в листі до міністра йшло уклінне прохання, аби він взяв під особистий контроль процес закупки цього препарату за державні гроші. Інший хворий 24-річний Євген С., почав вживати препарат в червні 2002 року, практично одразу після того, як він з’явився. Гроші на придбання ліків хлопцеві виділяла міська влада.
Лікування тривало без перерви один рік і сім місяців. Весь цей час Євген активно навчався і навіть працював. Та на початку 2004 року ліки для нього міська влада не змогла купити і хвороба знову, як і одразу при її виявленні, буквально поїдала юнака… Врятувала державна гуманітарна програма безкоштовного надання ліків…
Та пішли чутки, що на постійність нашої держави у цьому питанні не треба сподіватися, і розхвильована мати слізно благала у своєму листі міністра охорони здоров’я: «Допоможіть продовженню дії цієї програми лікування «Глівеком», бо лише вона допомагає моєму синові жити!»
БІДНА, ЧИ, МОЖЕ, СКУПА НАША
ДЕРЖАВА?
Чутки просто так не виникають. Схоже, що пишучи ці листи до міністра, хворі на рак крові, демонстрували свої тривожні передчуття: навряд чи держава буде так піклуватися про них впродовж тривалого часу: стабільністю у нас в державі не пахне…
Так воно й трапилося. Саме в ці дні двадцять хворих, які отримували ліки за кошт держави, переживають шок: уже час, а препарат не надходить. Не хотілося б вдаватися до «виправдань» типу: мовляв, фінансово бідна наша держава. Яка ж вона бідна, якщо у ці дні виплачує учасникам політичних мітингів за декілька годин простоювання на майданах по 100 доларів, якщо продовжує будувати можновладцям «маріїнські» палаци… Причина, як з’ясувалося, в іншому. Держава не хоче виконувати своїх обіцянок щодо безкоштовного надання ліків, бо на ринку з’явився дешевший препарат — індійська копія швейцарського оригіналу.
Як могло таке трапитися, що на український ринок потрапив індійський препарат? Причина проста: організовуючи бізнес в Україні, швейцарська фірма «Новартіс» не сподівалася на успіх в нашій країні, а тому не запатентувала свій товар. Отож держава на цілком «законних» підставах зможе купувати дешевші (проте не набагато) ліки. Впродовж останнього року швейцарська фірма «Новартіс»надала українцям ліків на два з половиною мільйони доларів й пересвідчилася, що чесний бізнес в Україні — річ цілком реальна.
Отож допоки невідомо, як вчинять державні чиновники з двадцятьма хворими, за безкоштовне надання ліків яким вони ручалися.
До речі, представники «Новартіс Фарму» не бояться конкуренції і за найменшої нагоди не збираються ставити підніжки своїм конкурентам. Вони кажуть: «Якщо товар виготовлений на якісному виробництві, відповідає світовим стандартам, то нічого крамольного в тому, що він конкурує на ринку з препаратом-оригіналом, немає. Проблема в іншому — держава зекономить 20 відсотків на вартості ліків, але при цьому буде позбавлена гуманітарної допомоги».
Нині в медичних колах світу, що працюють з гематологічними хворими, з’явилася інформація про те, що індійський препарат, що фактично є плодом промислового шпіонажу, містить допоміжні речовини, які викликають у хворого побічні ефекти, зокрема пригнічують діяльність печінки.
І ще. За позовом швейцарської компанії «Новартіс» Вищий суд індійського міста Мадрас виніс розпорядження припинити виробництво аналога «Глівека». Проте це рішення викликало спротив місцевих фармацевтичних компаній, які випускають еквівалент цього лікарського засобу й реалізовують його в Індії за дуже низькою ціною. Ті, у свою чергу, подали позов до Вищого суду в Делі… Судова тяганина триває.
Наші чиновники, як бачимо, не цікавляться цими фактами, вони прагнуть зекономити державну копійку (чи не для збагачення власної кишені?).
До речі, президент Білорусі Лукашенко віднайшов гроші для безкоштовного забезпечення «Глівеком» усіх хворих в країні на хронічний мієлолейкоз. Україна поки що не може зарадити біді навіть 20 відсотків тих, чиє життя — над прірвою.
Тетяна ОЛІЙНИК