Правда, деяким нашим читачам, переважно анонімним, як от з інтернет-сайту сумнозвісного Вадима Рабиновича mignews.com.ua, публікації на історичну тематику, підкріплені документами та розповідями очевидців, наче сіль на рану. Вони здіймають дикий вереск: «грязь!», «клевета!», «издевательство!», «разжигание межнациональной вражды!» і так далі, і тому подібне.
Слід сказати, що якимись аргументами, доказами на захист своєї позиції аноніми Рабиновича себе не обтяжують. Відповідати на всі їхні закиди було б забагато честі для них. Але з приводу спогадів ветерана Юрія Коваленка, який процитував слова Георгія Жукова «Все хохлы — предатели! Чем больше в Днепре потопим, тем меньше потом, после войны, придется ссылать в Сибирь!» мусимо аноніму з mignews відповісти, оскільки він зачепив честь українського народу, хліб якого жує.
Автор з сайту Рабиновича пише: «Сказать, что эта статья — (насправді це спогади ветерана війни з Київщини, капітана-розвідника Юрія Коваленка, якому кілька разів довелось зустрічатися з маршалом Жуковим) — историческая клевета, значит ничего не сказать. (Може, анонім був присутній під час прийомів маршалом Жуковим Юрія Коваленка, і не чув, коли останній поставив на місце високого військового чинушу перед генералітетом за обзивання українців хохлами, чи форсував Дніпро восени 1943 року і не бачив бездушно втоплених під градом німецьких куль беззбройних українських селян? То треба розповісти про це. Бо таких спогадів очевидців ми ще не чули).
Складывается впечатление, что главная цель ее автора (тобто ветерана війни Юрія Коваленка) — оклеветать героя Константина Жукова, благодаря которому советские солдаты выиграли войну с фашистами. (Зауважте, анонім пише «выиграли войну с фашистами». Правда, він не називає виграшного рахунку. Чому? Бо тут, як кажуть, «собака зарита». Рахунок 1:11 на користь «фашистів». Саме таке співвідношення між загиблими солдатами Вермахту і Червоної Армії. Звідси випливає, що критерій виграшу в аноніма такий, як і в його апологета Жукова: виграв той, хто масою невинних жертв задушив ворога). Более того, — продовжує анонім, — эта статья — издевательство не только над маршалом Жуковым, но и над всеми ветеранами, воевавшими в годы Великой отечественной войны, над теми, кто спас мир от фашизма». Іч куди понесло писаку. Розповідь ветерана про те, як Жуков, через бездарне командування втопив у Дніпрі та поклав на полі бою сотні тисяч беззбройних українських селян, бачте, «издевательство над маршалом Жуковым». А загибель з вини маршала-героя сотень тисяч беззбройних українських селян — це не знущання над українським народом? Але що для писаки український народ у порівнянні з маршалом-нездарою, україноненависницьку політику якого він продовжує, нахабно повчаючи українців на їхній землі чужинською мовою та ще й з найгірших позицій «совка», коли критика партійного бонзи означала критику всієї партії. Так і в нього «издевательство над маршалом» — «издевательство над всеми ветеранами». Ну чому ж над усіма?
Хіба капітан Юрій Коваленко уже вибув зі списку ветеранів? Чи, може, сьогодні, як у совкові часи, «единица — ноль», до уваги не береться. Сотні тисяч таких одиниць не брав до уваги і Жуков.
«Вообще же после прочтения «Украинской газеты плюс» становится горько от того, что мы живем в одной стране с людьми, которые не уважают ни свой народ, ни свою страну, ни свою историю», — резюмує анонім Рабиновича.
Звичайно, печально жити в країні, коли тебе на твоїй землі вчить анонімна зайда чужинецькою мовою «уважать свой народ, свою страну, свою историю». Зрозуміло, що не свій, тобто український, народ він вчить любити і поважати, а той, чиєю мовою розмовляє, злочинну політику чийого представника захищає, з чиєї позиції плює на тисячі невинних українських жертв, ще й богохульствує, що ми «оскорбляем прах умерших, которые не могут себя защитить». Ні, дорогесенький анонімчику, подаючи справжні історичні факти, а не пропагандистську маячню, ми «не оскорбляем прах умерших», а даємо змогу нашим читачам самим розібратися в тому, що було. Це ваш сайт з усієї сили пнеться, прикрившись гаслом «не оскорблять прах умерших», законсервувати комуно-більшовицьку фальш, не дати змоги нашим дітям пізнати правду про наше минуле, захопивши їх усілякою порнографією та збоченством.
Зрештою, мусимо ще раз ощасливити наших читачів із сайту mignews кількома документами, які яскраво характеризують діяння маршала-героя Жукова і втілювану ним у життя політику щодо українського народу. Нижче подаємо лист до міністра оборони України учасника бойових дій, інваліда ВВВ Герасимова Георгія Миколайовича з міста Кременчука, надрукований в «Україні молодій» 22.06.2006 року, та «Приказ №007/42» від 22 червня 1944 року.
Редакція «Української газети плюс»