БУДИНОК ХИМЕР,АБО ЯК ІЩЕ БІЛЬШЕ ТЕБЕ НЕ ЛЮБИТИ, КИЄВЕ МІЙ!

Мова піде (вже вкотре!) про страхітливо-безглузду споруду на схилах Дніпра за адресою: вулиця Грушевського, 9 «а». Це «диво» сучасного містобудування стало своєрідним тестом для всіх без винятку — від рядового громадянина до президента. Тестом на любов до красеня Києва і на державницьку зрілість. І воднораз — детектором брехні, на якому увіч «погоріли» всі причетні до однієї з найбільших архітектурних афер сучасності.
Бо все почалося з брехні, заквашеної на шкурницьких інтересах і проектантів, і споруджувачів, і майбутніх мешканців супер-елітного будинку.
Це ж яку патологічну ненависть до рідного міста треба носити в бездушній душі, аби надумати поставити в історичній зоні столиці багатоповерхового монстра, що своєю масивною бездарною присутністю назавжди перекреслив привабливий дніпровський ландшафт! Назвемо автора цієї ідеї: колишній головний архітектор Києва на прізвище Бабушкін, у чиєму послужному списку налічується чимало втілених і невтілених проектів на шкоду самому духові столиці. Узяти бодай теперішній вигляд Майдану Незалежності. Більшого несмаку, еклектики й волюнтаризму годі вигадати. Але ж маємо це все й мусимо терпіти!
Рука варвара не знає втоми. І ось неподалік від архітектурно-історичної перлини — Маріїнського палацу — почали наростати загрозливі поверхи. Громадськість ударила на сполох: хто дав дозвіл? І виявилося, що дозвіл нібито і є, а нібито його й немає. Коли дійшло до президента, колишній київський міський голова О. Омельченко заявив, що своїм підписом цей проект не візував. Але хтось же узаконив ідею будинку, не міг же він з’явитися за одну ніч «за щучим велінням»! Президент відреагував бурхливо і глибоко обурено: «Князі в могилах перевертаються!» Та чи вистачило самого лиш обурення?
Система влади, витворена в Україні впродовж років незалежності, практично не дає жодного шансу на відновлення справедливості там, де присутній слід сильних світу цього. Отож у разі з «будинком химер» обмежилися, даруйте за тавтологію, обмеженням висотності. За логікою, від того князі в могилах перевернуться хіба трішечки. Та й заспокояться, як і ті, чия химерна свідомість дозволяє йти на порушення і законів, і здорового глузду. Коли той монстр на Грушевського заселять власники розкішних квартир, отоді Україна й дізнається імена співучасників злочину. Так, майбутні мешканці будинку — теж злочинці, хоча й не постануть перед судом. Вони зробили моральний переступ, а таке у нас давно вже не карається.
Виникає запитання: чого ж у такому разі варте слово найвищої посадової особи в державі? Як бачимо — варте порожнього звуку. Відбулося звичайнісіньке сотрясання повітря. Проте аж ніяк не струс у свідомості тих, хто роками не годен скласти іспит на державницьку зрілість. От і живемо серед суцільних химер.
Антін ПІДЛІСНИЙ