ВІВАТ, КОНСТАНЦІЄ!

Уже три роки поспіль з Америки в Україну приїжджає незвичайна жінка на ім’я Констанція Фортунато. Вона, відома в Америці диригент, майже тридцять років навчає дітей хоровому співу. Вихованці Констанції не просто співають в хорі роками, як звикли ми собі уявляти це заняття. Пані Констанція володіє методикою інтенсивного навчання дітей мистецтву вокалу. Отож за якихось п’ять днів доволі напружених репетицій ця красива білявка виводить своїх дітей на сцену. І не на будь-яку, а на велику, театральну, де все — для високих професіоналів: і вогні рампи, і позолота глядацьких балконів, настояна десятиліттями атмосфера театру.
Юні кияни віком від 10-ти до 14-ти років мали щастя відчути на собі методику заокеанської гості, яка на початку червня проводила репетиції в приміщенні хору імені Г. Верьовки.
До хору брали всіх, хто приходив. Припинили запис, коли набралося три сотні дітлахів — більше на сцені не поміщається.
Так, пані Констанцію не цікавило, має дитина голос, слух, артистичні дані. Вона на це не зважає, бо переконана, що в душі кожної дитини звучить висока музика.
Наші діти, а особливо їхні батьки, були вражені американською гостею. Найперше, всім у вічі впадала її чудова, не американська, а людська посмішка. Пані Констанція жодного разу не підвищила на дітей голосу, не зробила категоричного зауваження. Коли потрібно було реагувати на недисциплінованість деяких хористів (запізнення, пустощі), вона зверталася до дітей лагідним голосом, при цьому продовжувала посміхатися.
Як можна так швидко — фактично за п’ять днів — досягти результату, який не соромно показати глядацькій аудиторії?
Виявляється, американська диригент випрацювала свою власну методику інтенсивного навчання дітей хоровому співу. Вона базується на …довірливості юних. Так-так, психологічний фактор тут найголовніший. Коли я запитала у неї, чи можна такий експеримент провести з дорослими, музикант відповіла: «Ні, дорослі цього вже не зроблять. Насамперед тому, що вони вважатимуть таке неможливим. А ось дітям я кажу: «Ви можете це зробити — і вони роблять, бо довіряють мені».
Що ж вийшло у американки з хором київських дітей?
В київському театрі оперети хор виконував класику: величальні твори Сен-Санса, Гайдна, Генделя, на завершення — псалми Давида в обробці сучасних композиторів.
Твори оголошувала сама диригент, супроводжуючи різними репліками, за якими вгадувалось, що вона неспроста у нас в Україні.
От, наприклад, вона сказала: «Музика дає людині впевненість у своїх силах, допомагає знайти надію в своєму житті».
До речі, першого року свої заняття Кані Фортунато проводила в звичайному таборі, де було харчування, організований побут. Та від цього вона відмовилась і проводить свої студії так само, як в Америці: одна лише музика. Тільки на великій перерві — сік та круасан.
Почерк добродійництва, що підносить дух, чи не так? 

Тетяна ОЛІЙНИК