ЄВРОПЕЙСЬКІ ХУДОЖНИКИ ЗБИРАЮТЬСЯ В СЛОВАЧЧИНІ

— Борисе Михайловичу, а чому пленери відбуваються саме в Словаччині?
— В 1986 році я вперше відвідав Словаччину. Просто тому, що там я ще ніколи не був. Країна мені сподобалась. Гостинністю людей, мальовничістю краєвидів вона нагадує Україну. Згодом я приїздив туди працювати і заснував там фонд «Арт-Європа». Але оскільки я громадянин України, то не міг бути президентом цього фонду. Тому президент «Арт-Європи» словацький художник і підприємець Йозеф Цеперко, а я — віце-президент. Минулого року ми провели в словацькому місті Прешові вже ХІ міжнародний пленер.
— А художники з яких ще країн беруть участь у цих пленерах?
— З Німеччини, Польщі, Франції, Чехії, Росії і Білорусі.
— В місті Прешові та його околицях живе багато українців.
— Так, там велика українська діаспора. Діють українські школи, університет, театр.
— А якою мовою ви спілкуєтеся з місцевими жителями?
— Українська і словацька мови дуже подібні. Адже ми братні слов’янські народи. До того ж, очевидно, завдяки перебуванню там українців багато словаків добре розуміють нашу мову. Траплялися випадки, коли словак швидко здогадувався, що має справу з українцем і пропонував мені розмовляти українською. Проте ми більше спілкуємося в своєму мистецькому колі. Ми їздимо в Словаччину працювати.
— Спілкування учасників пленеру обмежується тільки пленером?
— Ні, по черзі в одній з країн, художники якої брали участь у пленері, відбуваються виставки наших робіт. Так, наші роботи вже з успіхом експонувалися в Німеччині, а в квітні цього року — в Римі. На наступний рік знову запланована виставка учасників пленеру в Римі.
— А які художники можуть брати участь у пленері?
— Наші художники виконують реалістичні роботи. А творчий діапазон учасників широкий: були скульптори, беруть участь і монументалісти, і графіки.
— Які умови участі в пленері?
— «Арт-Європа» оплачує дорогу. А за перебування в Словаччині художники розраховуються виконаними там роботами. Наші художники бідні й забуті державою.
— До кого слід звертатися бажаючим взяти участь у пленері?
— До мене.
На виставці «Далекі вітри» експонуються картини виконані переважно під час пленерів у Словаччині. В творах Ганни Хомякової, Георгія Філатова, Віктора Козіка, Миколи Каневського, Анатолія Ткачука, Бориса Федоренка і Ольги Куліш зображено храми та іншу архітектуру Прешова, гори й інші мальовничі куточки Словаччини. Йозеф Цеперко представив пейзажі рідного краю. Італійські митці Фаусто Д’Ораціо і Тоніно Д’Аморе показують нам свої картини про Італію.
Низка картин Тоніно Д’Аморе дещо незвична: нерідко обличчя або й вся голова зображених людей ховаються за межами картини. Що хоче висловити художник таким чином? Думки глядачів розділилися. Може, митець наголошує, що на картині головне не люди, а предмети. А, може, підкреслює, що зображає типове, загальне, а не індивідуалізоване. Проте була й думка, що просто нинішній низький загальний естетичний рівень заходу змушує художників вдаватися до різних викрутасів, щоб привернути увагу. Дійсно, такі картини зупиняють і змушують думати, чому облич майже не видно? Оцінки творів бувають діаметрально протилежними.
Нинішнього року пленер у Словаччині відбудеться у вересні. 

Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ