РАК ПОЧИНАЄТЬСЯ З… ТРИХОМОНАДИ?

МЕТАСТАЗИ — ПЕРЕМІЩЕННЯ ПАРАЗИТІВ У БЕЗПЕЧНІШІ МІСЦЯ?
Всесвіт, звісно, нескінченний — як в ширину, так і в довжину, як у висоту, так і в глибину. Так само і людський організм — цей міні-Всесвіт, що був задуманий Творцем…
Та спробуй лише уявити, що коїться всередині тебе…
Про це найкраще знають ті, хто працює з мікроскопами. Ці вчені засвідчують, що всередині людського організму не менш багатогранне життя, ніж те, що нас оточує зовні. «Зараз, в мирний час, не гуркочуть танки й не стріляють кулемети, — пише Тамара Свищова. — Але в кожному з нас від народження йде непримиренна боротьба між організмом й різноманітними мікробами, серед яких найпідступнішим є трихомонада».
А далі, впродовж усього тексту, науковець доводить, що онкологічні захворювання — наслідок трихомонадної інфекції.
У пані Свищової власна теорія виникнення раку. Утверджуючи її, вона спростовує найпоширенішу нині вірусо-генетичну теорію, що належить Л. Зільберу. У своїх висновках дослідниця базується й на досвіді Київської онкологічної школи, де більше тридцяти років тому вивчали пухлинні клітини з допомогою мікрокінематографічних приладів. Ті досліди були описані в № 3 за 1968 рік журналу «Клінічна онкологія». Там, зокрема, йшлося: «Мікрозйомка дозволила розкрити деякі механізми невпинного розмноження пухлинних клітин. …Коли відросток відривається, пухлинна клітина демонструє виключно самостійну поведінку… Вона пересувається в найрізноманітніших напрямках, зливається з іншими клітинами, знову відділяється, продовжуючи самостійний рух». Далі йде порівняння онкоклітини з живими одноклітинними організмами. Логічно, що явище метастазування органів є не чим іншим, як переміщенням паразитів в «безпечніші» місця. Зазвичай це явище спостерігається після «бомбардування» пухлини хіміопрепаратами, променевою терапією чи хірургічною операцією. Автор книжки доводить, що таким чином трихомонади рятуються від смертельної небезпеки.

ІНФЕКЦІЯ МОЖЕ ПЕРЕДАТИСЯ Й ЧЕРЕЗ ПОЦІЛУНОК
Інформація, що не кажіть, приголомшлива.
Та чому вчені не проводять глибоких досліджень цього мікроорганізму? Ним, як бачимо, займаються лиш ентузіасти.
Виявляється, інфекційну хворобу трихомоноз офіційна медицина, як і багато років тому, вважає напіввенеричним захворюванням. У кого з допомогою лабораторних досліджень вдалося виявити цю інфекцію, той міг спостерігати, що медики досить спокійно на неї реагують: мовляв, один курс антибіотиків — і паразит щезне. Ніхто пацієнтам не набридає моралізуванням, зазвичай не інформує, що ця інфекція може передаватися не лише статевим шляхом, а й через поцілунок, спільну постіль, білизну (наприклад, загальний рушник). Одним словом, позиція більшості медиків така: нічого страшного. Тамара Свищова іншої думки. Вона зазначає: «…Де б не локалізувались паразити в організмі людини, їхня життєдіяльність призводить до загального ослаблення організму, адже токсини, які вони виділяють, потрапляючи в кров і лімфу, розносяться по всьому тілу людини, отруюючи всі тканини, порушуючи діяльність всіх органів і систем». Найперше — в органі, де розташувалися трихомонади, виникають запальні процеси; навколо тканин цих органів розширюються судини, накопичуються лейкоцити, змінюється формула крові. Імунна система із усіх сил прагне відбити атаки цих мікроорганізмів, проте ворог надто підступний…

ТРИХОМОНОЗ ВИЛІКУЄ НЕ КОЖЕН ЛІКАР
Ще в середині 1960-х років медики незрівнянно уважніше, а отже, й об’єктивніше, ніж сьогодні, ставилися до трихомонозу. Тоді обов’язковими були обстеження на їхню наявність. Хто знає, може, саме тому, в середині минулого століття на злоякісні пухлини хворіло втричі менше людей, ніж сьогодні?.. В 1960-ті роки у науці трапився переворот: хтось першим закинув, що трихомонада навіть корисна для людини, бо …поїдає бактерії у вагіні жінок.
Про організм чоловіків, який так само вражається цією хворобою, тоді чомусь не йшлося.
Дослідження трихомонади були згорнуті ще й тому, що в моду входила генетика. Невдовзі Л. Зільбер весь світ сповістив, як ми зазначали вище, про вірусо-генетичну теорію раку, яка й сьогодні вважається найближчою до істини.
…Чи пристати на точку зору Тамари Свищової, вирішувати вам, шановний читачу, самостійно. Але не зайве всім: і тим, хто скептично сприйняв парадоксальну інформацію російської дослідниці, і тим, хто навпаки, стовідсотково в неї повірив, обстежитися на наявність збудників інфекції в організмі. Так чинять всі цивілізовані люди. Принагідно хочу зауважити, що лікарі, які вміють лікувати трихомоноз (на жаль, сьогодні таких небагато; пані Свищова в своїй книзі детально описує досвід двох справжніх медиків, які досягли значного результату в лікуванні), радять брати аналізи у жінок на 4, 5, 6 і 7-й дні від початку менструації.
Звісно, результату лікування годі сподіватися, якщо ним займатиметься лише хтось один із подружньої пари…
І насамкінець. Виявляється, колись, за давньою, як світ, традицією, в основі будь-якої хвороби лікарі шукали біологічного збудника: віруси, бактерії, грибки, найпростіші чи черви. Виняток становили лише травма чи опік. Нині все інакше. Хто, діагностуючи ішемічну хворобу серця чи й навіть інфаркт, скаже про паразитологічну природу цих захворювань? (Існує гіпотеза деяких сміливців, що й ці захворювання починаються з інфекції).
Чому так? Одну з причин цього наш зарубіжний сучасник У. Армстронг знайшов ось у чому: «Хвороба — усвідомлено чи ні — стає предметом комерції. Не секрет, що лікарі «створюють хвороби», — зазначив він в одній зі своїх статей…

Тетяна ОЛІЙНИК