РАБИНОВИЧ КОНКУРЕНТ ЛУЦЕНКА?

Більше того, інший колега-«антисеміт» Вадим Рабинович запропонував 100 тисяч гривень за те, аби ймовірні очевидці інциденту свідчили не міліції, а його відомству з гарантією, що їхні дізнання не будуть передані правоохоронцям. Видається, орудує «конкуруюча фірма» до відомства Юрія Луценка. Причому така конкуренція дуже підходить під філософське визначення єдності і боротьби протилежностей як одного цілого.
Судіть самі. За повідомленнями ЗМІ і Луценко, і Рабинович мають ізраїльське громадянство та проблеми з психікою. Перший «по дурці» «косив» від армії, другий — від тюрми. Словом, два чоботи пара. Один плоть від плоті кримінального світу, інший – продукт влади, що обіцяла першим тюрми. Саме через таке співробітництво в народі й побутує думка – «міліція — це ті ж самі бандити, тільки переодягнені у форму». Прикро, коли чесних правоохоронців дискредитують рядові працівники. І згубно для суспільства, коли це роблять на найвищому відомчому рівні.
Аби переконатися в причетності до кримінального світу Рабиновича, наведу свідчення очевидців. Ось, наприклад, одкровення в’язня ізраїльської тюрми Ашарон Леоніда Вульфа: «З Рабиновичем я знайомий з кінця 1994 – початку 1995 року. Ми зустрічалися з ним іноді двічі на день протягом кількох років. Знайомив нас Аркадій Табачник в одному з київських офісів Рабиновича, що по вулиці Мечникова. І зустрічалися ми не один два і не два рази, а досить часто. Крім того, ми регулярно підтримували з ним телефонний зв’язок. Під час будь-якого його приїзду до Європи чи Ізраїлю ми обов’язково зустрічалися. З його ініціативи. Також я хотів би йому нагадати одну нашу зустріч на Лівому березі Києва, коли він переїхав до нового офісу, оскільки у старому проводився ремонт. І його тривалу прогулянку з Валерієм Томалем (кримінальний авторитет – ред.), на якій він обговорював подробиці своїх злочинів. Цю зустріч зафіксувало дуже багато людей. Я порадив би йому згадати все це і подумати, як він це пояснюватиме, коли прийде йому час. Зустріч відбувалася близько першої години дня. І вся компанія у супроводі охорони довго прогулювалася по набережній Дніпра. Саме під час цієї зустрічі Рабинович переконував Томаля скоїти певні злочини. Якраз тоді готувався замах на прем’єр-міністра Лазаренка. І Рабинович в ході цієї зустрічі передавав Томалю необхідні інструкції і обговорював бюджет цього замаху. Я гадаю, що Лазаренко найближчим часом напише, якщо ще не написав, заяву з проханням порушити кримінальну справу проти певних осіб. І тоді ця справа нарешті дійде до свого логічного кінця і Рабинович першим це відчує на собі».
А ось що розповідають про діяльність Рабиновича американці. Репортер Фред Могул: «Американські та міжнародні правоохоронні органи розслідують нелегальне постачання Рабиновичем зброї Ірану, Північній Кореї, Ліберії». Продюсер документального фільму «Торгівці зброєю» Ерік Янг: «Ми маємо документи розвідки та свідчення про зв’язок Рабиновича з організованою злочинністю. Державний департамент США повідомив, що візу Рабиновича до Сполучених Штатів Америки було скасовано 1995 року, але не пояснив чому. Оглядачі стверджують, що крім пошуку прибутків Рабинович намагається розвернутися у США, щоб зміцнити свою політичну позицію вдома і за кордоном. Нині в Києві він вільно займається видавництвом і мовленням, що є свідченням його підлещування до влади, відомою переслідуванням і цензурою ЗМІ». Цитата ще з часів кучмізму, але, як бачимо, суть сказано з того часу мало змінилася.
Чому саме Рабиновича не пускають до Америки, можна довідатися з висловлення члена ради «Національної конференції у справах єврейства» Бетсі Гідвіц: «Український єврей, який заснував організацію «Об’єднана єврейська громада України», який гучно виступає проти антисемітизму і на підтримку Ізраїлю, однак якому заборонено в’їзд до США, Великої Британії та інших країн через його участь в організованій злочинності, нелегальній торгівлі наркотиками, продажу зброї Північній Кореї та іншим державам-ізгоям, вбивствах на замовлення Рабинович викликає огиду на Заході».
Не біда, що Рабиновича не пускають у «царину демократії» США. Проте в Україні йому живеться вільно як за кучмізму, так і за «помаранчевої» влади, яка з ним невтомно боролася. Одним з найактивніших борців був нинішній міністр МВС Луценко. Мимоволі напрошується висновок: зі шкури ліз, аби усунути Кучму від влади, щоб тепер самому вільно співробітничати зі всілякими рабиновичами. Звичайно, за таке варто було боротися. Тим паче, що є спільні теми для співробітництва. Наприклад, МАУП. Луценко запроваджує всілякі перевірки. А Рабинович звинувачує цей науковий заклад у замовленні згаданого вище побиття Кацмана. Напевно, на класичне запитання Остапа Бендера «а технику этого дела знаете?» Рабинович може відповісти ствердно. Так само він професійно знається і на пошуку потрібних «свідків». Закидається «підкормка» шляхом прозорого натяку на «винного» та «гачок з наживкою» у вигляді обіцяних 100 тисяч гривень. А раптом хтось клюне. Ну, що потім стається зі спійманою рибкою, гадаю, нагадувати зайве. 

Олександр НАКАЗНЕНКО