КИЇВСЬКА ВЕСНА НІКО ПІРОСМАНАШВІЛІ

Представлені 35 картин з колекції Національного музею Грузії написані Піросмані з 1895 по 1917 роки. Вартість робіт — 42 мільйони доларів. Нинішня виставка — перша після п’ятирічної заборони вивозити будь-які державні цінності з Грузії. Ідея вистави належить Надзвичайному і Повноважному послу Грузії в Україні пану Гріголу Катамадзе, який протягом чотирьох років плекав надію, що Україна вкотре милуватиметься роботами майстра. До речі, роботи Піросмані вже двічі експонувалися в Україні. 1931 року — (Харків-Київ-Одеса; пересувна виставка з колекції Національного музею Грузії) та 1975 року (Київ; виставка з колекції російських музеїв). Як прикмета нашого часу — пан Катамадзе щоразу стикався з меркантильними інтересами більшості бізнесменів. Проте, виявляється, справжні меценати все ж таки існують. Завдяки Дмитру Андрієвському та Ігорю Воронову Київ побачив утретє роботи Ніко Піросмані. Цією знаковою подією завершився рік Грузії в Україні. Після Київської експозиції роботи видатного грузинського митця мають побачити у Японії й Франції.
Художник-самоук Ніко Піросманашвілі (1862-1918) народився у кахетинському селі Мірзаані у родині бідного селянина. Безпритульний бродячий художник-сирота, творчість якого стала приводом для мистецьких протиріч, був популярним серед власників тифліських духанів — часто виготовляв для них вивіски. Проте, це були справжні витвори примітивного мистецтва — натюрморти з глечиками, хлібом, шашликами і зеленню. «Хай живе хлібосольна людина!» — таке гасло іноді доповнювало роботи майстра. Працював Ніко і кондуктором на залізниці, мав молочну крамницю. Та, за переказами, французька співачка Маргарита, яка гастролювала у Грузії, полонила серце митця («Актриса Маргарита»). Проте ця історія мала драматичний  характер…
Примітивні картини, які народжувалися блискавично і були наповнені глибокою життєвою філософією, він писав на білих і чорних цератах. Окремі ділянки яких залишалися незавершеними. Піросмані зображував не лише священиків, ремісників чи князів. Головними героями були селяни («Пастух з отарою овець», «Молотьба хліба у селі»). Намагаючись хоч на хвилину забути про власне убозтво, митець «поринав» у світ бенкету («Родинний пікнік», «Великодня гульня»). Серед представлених на виставці робіт: «Кахетинський поїзд», «Шота Руставелі», «Гульня п’ятьох князів», «Дівчинка з повітряною кулькою», «Ортачальська красуня».
Піросмані був безпосереднім у виявленні власного світогляду. На підсвідомому рівні він відчував чітко побудовану композицію і витриманий колір («Двірник»). Неповторність художнього мислення автора вирізняється символічністю, узагальненням, зосередженою парадністю і лаконізмом, радістю і відчуттям самотності й скорботи життя. Митець щедро дарував свої картини. Завдяки митцям братам Зданевичам і французькому художнику Ле Дантю світ побачив роботи майстра. Помер Піросмані у злиднях і хворобах…

Людмила ГУРЕНКО