— Георгію Васильовичу, завершилися вибори до парламенту і місцевих рад. Як ви вважаєте, хто виграв?
— Виграли гроші та ті, кому вони сьогодні належать. Судіть самі: тільки на свою рекламну кампанію, за оцінками експертів, Регіони України витратили 89,2 мільйона доларів, БЮТ — 63 мільйони, «Наша Україна» — 79,8 мільйона, соціалісти — 28,2 мільйона, Блок Литвина — 54,7 мільйона доларів. Що ж до наявності такої величезної кількості грошей, то ці політичні сили нічим не відрізняються одна від одної, навпаки — демонструють своє спільне неправедне походження. Однак, вклавши десятки мільйонів доларів у свою передвиборчу агітацію, ці партії робитимуть все, аби вони повернулися до них сотнями мільйонів. Звідки вони їх візьмуть? З кожного, хто своїми руками привів ці сили до влади. Тобто зі своїх довірливих виборців. Названі партії — це своєрідні «банкомати демократії», створені для отримання влади, а влада дає їм змогу до ще більшого неправедного збагачення.
— А хто найбільше програв?
— Я переконаний, що вся Україна, хоча сьогодні це мало хто розуміє. Що ж стосується конкретних особистостей та політичних сил, то найбільшу поразку отримав В. Ющенко та його блок «Наша Україна». Масове голосування (понад 55 відсотків) за В. Януковича та Ю. Тимошенко — це сигнал особисто Ющенку та його команді про катастрофічну втрату довіри. Схоже, ми спостерігаємо початок кінця «епохи Ющенка», але, крім нього, ніхто в цьому не винний. Водночас намагання виборців боротися злом проти зла нагадує біблійну тезу: кого Бог хоче покарати, того Він позбавляє розуму.
— Які загалом позитивні та негативні наслідки зробленого вибору–2006?
— У кожному явищі є свої мінуси і плюси. До останніх я зараховую виразну тенденцію до втрати своїх позицій комуно-соціалістичної ідеології. У нинішньому парламенті її носії становитимуть приблизно 10 відсотків, а лише 15 років тому комуністів та їхніх близнюків-соціалістів було більш як 50 відсотків. Можливо, це останній парламент, де присутні комуністи і соціалісти. Радше, вони повторять шлях своїх ідеологічних побратимів — об’єднаних есдеків, які не потрапили до нинішнього парламенту. Це найприємніша новина.
Що ж до негативу, то його значно більше. Люди своїми руками створили собі на п’ять років владу, яку можна назвати одним словом — бандократія. Після такої влади є лише два шляхи: або народ прокидається і скидає з себе олігархічно-кримінальне засилля, або поступово гине, перетворюючись на зденаціоналізоване населення. Можливо, саме про наші часи сказав пророк Тарас Шевченко:
Погибнеш, згинеш, Україно,
Не стане знаку на землі…
— Що відбулося з національно-патріотичними силами? Чому жодна з них не опинилася в парламенті?
— Бо нинішня влада зробила все, аби цього не сталося. Якщо доживемо до наступних виборів, то на зміну комуно-соціалістам мають прийти саме націонал-патріоти. Це випливає з об’єктивних законів суспільного розвитку: спочатку панувала сіоно-соціалістична ідеологія, зараз — юдо-ліберальна, а наступна може бути тільки національно-патріотичною, тобто консервативною. За нинішньої олігархічно-ліберальної системи все вирішують великі гроші, яких ніколи не було у віруючих людей, оскільки гроші — інструмент диявола.
— Яким ви бачите найближче майбутнє?
— Попри свій природний оптимізм, дуже невтішним. Гадаю, бідні стануть ще біднішими, а багатії — ще багатшими. Країну остаточно охопить корупція, яка перетворить на своє знаряддя всі гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову. Усе, що залишилося в державній власності, буде злочинно приватизовано — спочатку залишки промисловості, а потім земля. Чисельність населення невпинно скорочуватиметься — можливо, до мільйона людей на рік. Правоохоронні органи дедалі більше перетворюватимуться на інструмент політичних репресій, а захист в суді зможуть знайти тільки «свої». Влада також працюватиме тільки на «своїх», вирішуючи, передусім, питання власності. Армію скоротять, що разом з послабленням інших силових структур зробить державу повністю залежною, перетворить її на кшталт колонії. У разі ж, коли нинішні кримінальні «еліти» не зможуть одне з одним домовитися, то вірогідним стане сценарій різних заворушень, що взагалі може призвести до розколу країни.
— Справді, невеселі перспективи. Однак нинішніх можновладців обрав сам народ на підставі демократичного волевиявлення?
— У цьому й полягає демонізм демократії. Згадайте, наприклад, як німці шляхом демократичних виборів привели до влади над собою Гітлера і чим ця «демократія» завершилася. Народ робить помилки так само, як і окрема людина, і більшість не завжди означає правильність. Та за кожну помилку доведеться відповідати — так створено світ.
— Яким же вам бачиться подальший шлях?
— Як і завжди — в просвітництві та боротьбі. Українська Консервативна партія та МАУП, можливо, єдині в Україні, які так багато зробили для поширення правди. Та, як сказано у Святому письмі, «маєте очі, та не бачите, маєте вуха, та не чуєте». І тут нічого не вдієш. Залишається надія на прийдешні покоління, на те, що вони будуть здатні побачити і почути. Якщо, звісно, встигнемо це зробити.
— Схоже, нинішня влада й надалі переслідуватиме МАУП?
— Уже почали. Одразу наступного дня після виборів одіозний Ніколаєнко та такий самий його заступник Степко закидали Академію наказами про перевірку наших регіональних інститутів на підставі інспірованих (гадаю, ними самими) скарг. Кожна комісія з десятка перевіряльників. Ну, що ж, хай їдуть, дивляться, можливо, чомусь доброму і навчаться.
— Чим плануєте зайнятися найближчим часом?
— Перед початком виборів я полишив посаду президента МАУП і тепер лише голова її наглядової ради. Хочу, якщо дозволять справи, більше часу приділяти своїй науково-дослідницькій праці — закінчити третій том всесвітньої історії релігій і народів під назвою «Людство і Віра», також продовжити публіцистичну діяльність. На часі й робота по розбудові Української Консервативної партії, оскільки завершення виборів — це водночас і початок наступних.
— Виграли гроші та ті, кому вони сьогодні належать. Судіть самі: тільки на свою рекламну кампанію, за оцінками експертів, Регіони України витратили 89,2 мільйона доларів, БЮТ — 63 мільйони, «Наша Україна» — 79,8 мільйона, соціалісти — 28,2 мільйона, Блок Литвина — 54,7 мільйона доларів. Що ж до наявності такої величезної кількості грошей, то ці політичні сили нічим не відрізняються одна від одної, навпаки — демонструють своє спільне неправедне походження. Однак, вклавши десятки мільйонів доларів у свою передвиборчу агітацію, ці партії робитимуть все, аби вони повернулися до них сотнями мільйонів. Звідки вони їх візьмуть? З кожного, хто своїми руками привів ці сили до влади. Тобто зі своїх довірливих виборців. Названі партії — це своєрідні «банкомати демократії», створені для отримання влади, а влада дає їм змогу до ще більшого неправедного збагачення.
— А хто найбільше програв?
— Я переконаний, що вся Україна, хоча сьогодні це мало хто розуміє. Що ж стосується конкретних особистостей та політичних сил, то найбільшу поразку отримав В. Ющенко та його блок «Наша Україна». Масове голосування (понад 55 відсотків) за В. Януковича та Ю. Тимошенко — це сигнал особисто Ющенку та його команді про катастрофічну втрату довіри. Схоже, ми спостерігаємо початок кінця «епохи Ющенка», але, крім нього, ніхто в цьому не винний. Водночас намагання виборців боротися злом проти зла нагадує біблійну тезу: кого Бог хоче покарати, того Він позбавляє розуму.
— Які загалом позитивні та негативні наслідки зробленого вибору–2006?
— У кожному явищі є свої мінуси і плюси. До останніх я зараховую виразну тенденцію до втрати своїх позицій комуно-соціалістичної ідеології. У нинішньому парламенті її носії становитимуть приблизно 10 відсотків, а лише 15 років тому комуністів та їхніх близнюків-соціалістів було більш як 50 відсотків. Можливо, це останній парламент, де присутні комуністи і соціалісти. Радше, вони повторять шлях своїх ідеологічних побратимів — об’єднаних есдеків, які не потрапили до нинішнього парламенту. Це найприємніша новина.
Що ж до негативу, то його значно більше. Люди своїми руками створили собі на п’ять років владу, яку можна назвати одним словом — бандократія. Після такої влади є лише два шляхи: або народ прокидається і скидає з себе олігархічно-кримінальне засилля, або поступово гине, перетворюючись на зденаціоналізоване населення. Можливо, саме про наші часи сказав пророк Тарас Шевченко:
Погибнеш, згинеш, Україно,
Не стане знаку на землі…
— Що відбулося з національно-патріотичними силами? Чому жодна з них не опинилася в парламенті?
— Бо нинішня влада зробила все, аби цього не сталося. Якщо доживемо до наступних виборів, то на зміну комуно-соціалістам мають прийти саме націонал-патріоти. Це випливає з об’єктивних законів суспільного розвитку: спочатку панувала сіоно-соціалістична ідеологія, зараз — юдо-ліберальна, а наступна може бути тільки національно-патріотичною, тобто консервативною. За нинішньої олігархічно-ліберальної системи все вирішують великі гроші, яких ніколи не було у віруючих людей, оскільки гроші — інструмент диявола.
— Яким ви бачите найближче майбутнє?
— Попри свій природний оптимізм, дуже невтішним. Гадаю, бідні стануть ще біднішими, а багатії — ще багатшими. Країну остаточно охопить корупція, яка перетворить на своє знаряддя всі гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову. Усе, що залишилося в державній власності, буде злочинно приватизовано — спочатку залишки промисловості, а потім земля. Чисельність населення невпинно скорочуватиметься — можливо, до мільйона людей на рік. Правоохоронні органи дедалі більше перетворюватимуться на інструмент політичних репресій, а захист в суді зможуть знайти тільки «свої». Влада також працюватиме тільки на «своїх», вирішуючи, передусім, питання власності. Армію скоротять, що разом з послабленням інших силових структур зробить державу повністю залежною, перетворить її на кшталт колонії. У разі ж, коли нинішні кримінальні «еліти» не зможуть одне з одним домовитися, то вірогідним стане сценарій різних заворушень, що взагалі може призвести до розколу країни.
— Справді, невеселі перспективи. Однак нинішніх можновладців обрав сам народ на підставі демократичного волевиявлення?
— У цьому й полягає демонізм демократії. Згадайте, наприклад, як німці шляхом демократичних виборів привели до влади над собою Гітлера і чим ця «демократія» завершилася. Народ робить помилки так само, як і окрема людина, і більшість не завжди означає правильність. Та за кожну помилку доведеться відповідати — так створено світ.
— Яким же вам бачиться подальший шлях?
— Як і завжди — в просвітництві та боротьбі. Українська Консервативна партія та МАУП, можливо, єдині в Україні, які так багато зробили для поширення правди. Та, як сказано у Святому письмі, «маєте очі, та не бачите, маєте вуха, та не чуєте». І тут нічого не вдієш. Залишається надія на прийдешні покоління, на те, що вони будуть здатні побачити і почути. Якщо, звісно, встигнемо це зробити.
— Схоже, нинішня влада й надалі переслідуватиме МАУП?
— Уже почали. Одразу наступного дня після виборів одіозний Ніколаєнко та такий самий його заступник Степко закидали Академію наказами про перевірку наших регіональних інститутів на підставі інспірованих (гадаю, ними самими) скарг. Кожна комісія з десятка перевіряльників. Ну, що ж, хай їдуть, дивляться, можливо, чомусь доброму і навчаться.
— Чим плануєте зайнятися найближчим часом?
— Перед початком виборів я полишив посаду президента МАУП і тепер лише голова її наглядової ради. Хочу, якщо дозволять справи, більше часу приділяти своїй науково-дослідницькій праці — закінчити третій том всесвітньої історії релігій і народів під назвою «Людство і Віра», також продовжити публіцистичну діяльність. На часі й робота по розбудові Української Консервативної партії, оскільки завершення виборів — це водночас і початок наступних.