Згадати слід ось про що. Відкопаний 1887 року скарб Г. Оссовський і Талько-Гринцевич потай переправили до Кракова — тобто вкрали. Як тільки газета «Киевлянин» на початку наступного року надрукувала про це фейлетон, почався судовий процес, який тривав майже два роки й закінчився нічим. За Талька-Гринцевича заступився граф О. Бобринський, голова петербурзької Археологічної комісії.
А тепер про «останню археологічну сенсацію ХХ століття»: поховання знатного скіфа, знайдене в розповіді про ту подію: «У ногах покійного лежали залишки жіночого парадного головного убору і покривала». Як усе те опинилось там? І що могло означати? Не поясниш.
Мені здається: відповідь на це можна знайти в книжці Г. Оссовського «Великий Рижанівський курган», яка вийшла 1988 року в тому ж Кракові. Описано там і скелет молодої жінки теж ніби знатного роду.
Чому 1887 року копачі не добрались до скіфа? Очевидно, через обвал. Ніхто й подумати не міг, що далі — ще одне поховання. Крім того — квапилися, бо не мали дозволу на ведення розкопок.
…Десь читав (у якомусь польському виданні), що той жіночий скелет і дотепер експонується в одному з краківських музеїв.
м. Звенигородка
Черкаської області
А тепер про «останню археологічну сенсацію ХХ століття»: поховання знатного скіфа, знайдене в розповіді про ту подію: «У ногах покійного лежали залишки жіночого парадного головного убору і покривала». Як усе те опинилось там? І що могло означати? Не поясниш.
Мені здається: відповідь на це можна знайти в книжці Г. Оссовського «Великий Рижанівський курган», яка вийшла 1988 року в тому ж Кракові. Описано там і скелет молодої жінки теж ніби знатного роду.
Чому 1887 року копачі не добрались до скіфа? Очевидно, через обвал. Ніхто й подумати не міг, що далі — ще одне поховання. Крім того — квапилися, бо не мали дозволу на ведення розкопок.
…Десь читав (у якомусь польському виданні), що той жіночий скелет і дотепер експонується в одному з краківських музеїв.
м. Звенигородка
Черкаської області