…Діагноз — пісок в нирках — став звичним явищем для багатьох, а лікувати хворобу, на жаль, беремося лише коли вона ускладнилася ще й камінцями. Причин виникнення захворювання — безліч. Найперше — неправильне харчування та неякісна питна вода. Та біль не терпить зволікань, тому з’ясуймо як же позбутись тяжкої недуги і нарешті почуватись легко. А допоможе нам в цьому Василь Йовхимович Погорілий, надзвичайно добра і чуйна людина, яка вміє дослухатись до цілющого голосу природи, а та щедро віддячує йому. Проживає наш співбесідник в мальовничому, географічно вдало розташованому селі Циблях, що на Переяславщині. Сечокам’яна хвороба відома йому не з чуток, книжок, чи переказів — він перехворів нею.
Ще 1984 року потрапив Василь Йовхимович до обласної лікарні міста Києва, у відділення урології. Ледь витримав болісну процедуру подрібнення злощасних камінців, а вони, здавалось, назавжди оселились в сечовому міхурі. Вводили знеболюючі, судинно-розширюючі ліки — та все дарма. «І от лікар викликає мене до себе», — згадує Василь Йовхимович, — каже: «Буду вас виписувати». «Ну виписувати, то виписувати», — відповідаю я. «Тільки ви зараз уважно послухайте, що я вам мовитиму», — продовжує лікар, — «У вас вдома ліс є?» «Є». «Так от, приїдете додому, підете до лісу і накопаєте там коріння шипшини. Нехай вам вводять знеболююче, а ви собі тихесенько пийте шипшинову настоянку».
Василь Йовхимович прислухався до поради професора Свєшникова. Вони навіть заприятелювали і той хотів приїхати на гостину до славетного лісу.
Місцевий лікар, прийшовши давати ліки, побачив копітку роботу Василя Йовхимовича з корінням (той з любов’ю і заповзято очищав та розрізав диво-корінці), махнув на те рукою, мовляв, марна справа. «Ну й нехай», — не зневірився хворий. І вже через місяць позбувся каміння, піску в обох нирках, вони припинили кровоточити.
Відтоді найліпший товариш зціленого — ліс. Його рідко застанеш вдома: порпається в лісових хащах. До Василя Йовхимовича звертаються односельці, хворі відмовляються від операцій — виліковуються. Навіть за моєї присутності завітала бабуся: «Василю, а дай-но мені того, що обіцяв». І Василь люб’язно подає торбинку з корінцями, посміхаючись, розповідає рецепт. Він і нині доземно вдячний мудрому лікареві, а люди вже тепер — дідусеві. Отож, запам’ятовуйте таємничий збір чудо-зілля.
«Копають корінь у листопаді, коли він вже завмер (приблизно з 25-го жовтня). Обов’язково треба знати час завмирання коріння — тоді в нього найбільше сили — наголошує дідусь. Йдіть тільки до лісу — там цілющі ґрунти. В заростях, кущах, а не на піску, чи якомусь там горбику, де росте всяка травинка, біля берега — ваші ліки. Корінці не мити, тільки почистити, порізати (завдовжки з палець) і розкласти — хай прив’яне. Сушити не на сонці, не в печі, а просто у кімнаті.
Коріння подрібнює каміння, розширює судини.
Вживати: 2 корінці на 1 л води. Прокип’ятити 5 хвилин, настояти (але не в алюмінієвій посудині). Не підігрівати. Пити по одній склянці за 20-30 хвилин до їжі. Три рази на добу, протягом трьох тижнів.
Потім зробити перерву, якщо ж каміння ще не вийшло — повторити через тиждень курс ще на 14-15 днів, тільки вже по 1,5 склянки 3-4 рази на добу.
Якщо ж в нирках пісок, то вживають по 100 г впродовж двох-трьох тижнів.
Після подрібнення камінців починають вживати по 100 г настою, поступово збільшуючи дозу. П’ють із місяць.
Під час лікування забороняється вживати спиртні напої. Настоянка лікує не лише сечокам’яну хворобу, а й печінку, підшлункову залозу, жовчний міхур, щитовидку.
І як тільки відчуєте, що камінець почав ворушитись, — намагайтесь якомога більше рухатись, можна навіть попідстрибувати, щоб допомогти чужорідному тілу полишити ваш організм щонайскоріше».
Будьте здорові.
Занотувала Олеся ТЮТЮННИК