БАГАТІЇ ТАК САМО НЕЩАСНІ, ЯК І ЗАЛЕЖНІ ВІД НИХ ЛЮДИ
Чи може хтось сильніше впливати на здоров’я людини, ніж вона сама? Питання, звісно, риторичне.
Оптиміст Валерій Синельников цього разу доводить, що доброго здоров’я уже гіпотетично не може бути у людини, яка з дитинства увібрала в себе принципи раба (основний з них — безвідповідальність). За його переконанням, проблеми зі здоров’ям така людина починає вирішувати тоді, коли скидає з себе рабські пута…
Як же непросто зробити це людям, яким з покоління в покоління насаджували установки, як, наприклад, ось ця: «Раньше думай о родине, а потом о себе…»
Згадайте, як в колишніх радянських колективах вирішувалися різноманітні конфлікти. Відомо як: згідно з Кодексом будівника комунізму. Того, хто «провинився», найперше піддавали осудові, на нього малювали карикатури, знімали премію. «Провина» могла бути яка-завгодно: чи то систематичні запізнення на роботу, чи пияцтво, чи аморальна поведінка в сім’ї. Хвалити Бога, ті часи пішли за водою. Але в масовій свідомості народу лишились стандарти тієї психології: осуд, підозрювання ближнього, заздрість, нещирість, бажання перекладати свою провину на чиїсь плечі.
І ще радянську людину привчали, що вона добре житиме за комунізму. Це означало, що вона мусила жертвувати своїм теперішнім життям .
Так, рік за роком, десятиліття за десятиліттям — масова свідомість зламалась, трапилося таке, даруйте, зрушення по фазі. Й нині багато людей, душі й свідомість яких пошкодила тоталітарна система, не мають відчуття, що вони живуть, тобто діють на повну силу.
…Валерій Синельников доводить, що багатії (тирани) так само нещасні, як і залежні від них люди. Чому? Тому, що своє життя проводять в страхові, який перешкоджає розвиткові особистості. Проте є вихід для тих і для тих: стати вільними людьми, тобто господарями свого життя. Кожна мисляча людина досить легко може це здійснити, якщо дослухається до порад доктора Синельникова.
КРОК ПЕРШИЙ. ЖИТТЄВІ НЕГАРАЗДИ ВИ СТВОРИЛИ САМОСТІЙНО
Ви вже давно крокуєте чорною смугою життя, за якою зовсім не бачите білої? Що ж, усі ці життєві негаразди ви створили своєю власною волею. Змиріться з цим висновком. Почніть жити по-новому.
«Я пропоную оволодівати новою моделлю крок за кроком, — звертається доктор Синельников до своїх читачів, — а потім весь процес опускається до рівня підсвідомості й стає автоматичним. Згадайте, як ви вчилися їздити на велосипеді. У вас було величезне бажання навчитися. Незважаючи на рани й ґулі, ви знову й знову сідали на велосипед. Та зате яким був захват, коли ви змогли самостійно проїхати 100-200 метрів! Й тепер ви сядете й поїдете, навіть якщо не їздили на велосипеді 10-20 років. Чому? Та тому, що підсвідома звичка залишається на все життя».
Так і при оволодінні новою психологічною моделлю.
ДРУГИЙ КРОК.
«ПОДІБНЕ ПРИТЯГУЄТЬСЯ ДО ПОДІБНОГО»
Для Валерія Синельникова, як він неодноразово наголошує впродовж всього тексту, немає подій позитивних чи негативних. Він поділяє їх на приємні життєві ситуації й корисні. Корисними автор називає ті події, які пересічна людина означає одним словом: горе, неприємність або просто — стрес.
Скажімо, у жінки-пенсіонерки злодій в громадському транспорті витягнув гаманець. Бабуся у відчаї, бо лишилася без засобів існування. Вона обурюється, може навіть проклинати: «А щоб тобі…» Та при цьому бідолашна не здогадується, що своїми думками (тривогою про тяжке фінансове становище, ненавистю до уряду, який виплачує такі мізерні пенсії), вона притягнула до себе злодія.
В юридичних законах для злодія передбачене покарання. Та психологічні закони доводять, що у таких ситуаціях винні і жертва, і злочинець.
Закон психологічного відображення спрацьовує скрізь: у конкретних життєвих ситуаціях, як у наведеній вище, так і на рівні міжлюдських стосунків.
У цьому світі все і всі щось (чи когось) відображають: дружина — чоловіка, діти — своїх батьків і навпаки.
Якщо не бажаєте бути жертвою, то не поспішайте на когось зіпхнути провину, а допитливо розбирайте, чому трапилася та чи та неприємність…
КРОК ТРЕТІЙ.
«ПОЗИТИВНИЙ НАМІР»
Хто не чув цієї приказки: «Все, що Бог дає, — до кращого». За великою мудрістю прихований позитивний намір Вищих сил, в полі зору яких постійно перебуває наше життя.
А ось на це запитання «Для чого мені була потрібна ця ситуація?» – кожен з нас мусить відповісти самостійно. Так, саме за допомогою різноманітних життєвих ситуацій ми зростаємо як особистості. І якщо надто затягнулася чорна смуга в нашому житті, це означає, що ми зупинилися в своєму розвиткові. Стреси — більші чи менші — це постійні підказки на життєвому шляху людини. Варто лише розшифрувати їхнє значення для себе.
КРОК ЧЕТВЕРТИЙ.
«СТВОРЕННЯ НОВИХ СПОСОБІВ ПОВЕДІНКИ»
Після оволодіння методикою «Щеплення від стресу» людина починає діяти не так, як раніше. Конкретних дій може бути багато. Але суть їх зводиться ось до чого. По-перше, вони мусять бути ефективнішими, надійнішими за старі. По-друге, бажано, щоб людина діяла швидше, простіше, ніж раніше. По-третє, і це найголовніше, всі дії мусять бути сприятливі для вас і для довколишнього світу.
КРОК П’ЯТИЙ.
«ПРОЩЕННЯ І ВДЯЧНІСТЬ»
За Синельниковим, того, хто вас образив, варто не лише простити, а ще й подякувати йому за урок. Психолог каже, що особисто для нього в цьому світі немає «хороших» і «поганих»людей. Всі, хто з’являється на нашому життєвому шляху, послані нам для навчання. Чому ж — нехай подумки — не висловити їм подяки?..
Чи може хтось сильніше впливати на здоров’я людини, ніж вона сама? Питання, звісно, риторичне.
Оптиміст Валерій Синельников цього разу доводить, що доброго здоров’я уже гіпотетично не може бути у людини, яка з дитинства увібрала в себе принципи раба (основний з них — безвідповідальність). За його переконанням, проблеми зі здоров’ям така людина починає вирішувати тоді, коли скидає з себе рабські пута…
Як же непросто зробити це людям, яким з покоління в покоління насаджували установки, як, наприклад, ось ця: «Раньше думай о родине, а потом о себе…»
Згадайте, як в колишніх радянських колективах вирішувалися різноманітні конфлікти. Відомо як: згідно з Кодексом будівника комунізму. Того, хто «провинився», найперше піддавали осудові, на нього малювали карикатури, знімали премію. «Провина» могла бути яка-завгодно: чи то систематичні запізнення на роботу, чи пияцтво, чи аморальна поведінка в сім’ї. Хвалити Бога, ті часи пішли за водою. Але в масовій свідомості народу лишились стандарти тієї психології: осуд, підозрювання ближнього, заздрість, нещирість, бажання перекладати свою провину на чиїсь плечі.
І ще радянську людину привчали, що вона добре житиме за комунізму. Це означало, що вона мусила жертвувати своїм теперішнім життям .
Так, рік за роком, десятиліття за десятиліттям — масова свідомість зламалась, трапилося таке, даруйте, зрушення по фазі. Й нині багато людей, душі й свідомість яких пошкодила тоталітарна система, не мають відчуття, що вони живуть, тобто діють на повну силу.
…Валерій Синельников доводить, що багатії (тирани) так само нещасні, як і залежні від них люди. Чому? Тому, що своє життя проводять в страхові, який перешкоджає розвиткові особистості. Проте є вихід для тих і для тих: стати вільними людьми, тобто господарями свого життя. Кожна мисляча людина досить легко може це здійснити, якщо дослухається до порад доктора Синельникова.
КРОК ПЕРШИЙ. ЖИТТЄВІ НЕГАРАЗДИ ВИ СТВОРИЛИ САМОСТІЙНО
Ви вже давно крокуєте чорною смугою життя, за якою зовсім не бачите білої? Що ж, усі ці життєві негаразди ви створили своєю власною волею. Змиріться з цим висновком. Почніть жити по-новому.
«Я пропоную оволодівати новою моделлю крок за кроком, — звертається доктор Синельников до своїх читачів, — а потім весь процес опускається до рівня підсвідомості й стає автоматичним. Згадайте, як ви вчилися їздити на велосипеді. У вас було величезне бажання навчитися. Незважаючи на рани й ґулі, ви знову й знову сідали на велосипед. Та зате яким був захват, коли ви змогли самостійно проїхати 100-200 метрів! Й тепер ви сядете й поїдете, навіть якщо не їздили на велосипеді 10-20 років. Чому? Та тому, що підсвідома звичка залишається на все життя».
Так і при оволодінні новою психологічною моделлю.
ДРУГИЙ КРОК.
«ПОДІБНЕ ПРИТЯГУЄТЬСЯ ДО ПОДІБНОГО»
Для Валерія Синельникова, як він неодноразово наголошує впродовж всього тексту, немає подій позитивних чи негативних. Він поділяє їх на приємні життєві ситуації й корисні. Корисними автор називає ті події, які пересічна людина означає одним словом: горе, неприємність або просто — стрес.
Скажімо, у жінки-пенсіонерки злодій в громадському транспорті витягнув гаманець. Бабуся у відчаї, бо лишилася без засобів існування. Вона обурюється, може навіть проклинати: «А щоб тобі…» Та при цьому бідолашна не здогадується, що своїми думками (тривогою про тяжке фінансове становище, ненавистю до уряду, який виплачує такі мізерні пенсії), вона притягнула до себе злодія.
В юридичних законах для злодія передбачене покарання. Та психологічні закони доводять, що у таких ситуаціях винні і жертва, і злочинець.
Закон психологічного відображення спрацьовує скрізь: у конкретних життєвих ситуаціях, як у наведеній вище, так і на рівні міжлюдських стосунків.
У цьому світі все і всі щось (чи когось) відображають: дружина — чоловіка, діти — своїх батьків і навпаки.
Якщо не бажаєте бути жертвою, то не поспішайте на когось зіпхнути провину, а допитливо розбирайте, чому трапилася та чи та неприємність…
КРОК ТРЕТІЙ.
«ПОЗИТИВНИЙ НАМІР»
Хто не чув цієї приказки: «Все, що Бог дає, — до кращого». За великою мудрістю прихований позитивний намір Вищих сил, в полі зору яких постійно перебуває наше життя.
А ось на це запитання «Для чого мені була потрібна ця ситуація?» – кожен з нас мусить відповісти самостійно. Так, саме за допомогою різноманітних життєвих ситуацій ми зростаємо як особистості. І якщо надто затягнулася чорна смуга в нашому житті, це означає, що ми зупинилися в своєму розвиткові. Стреси — більші чи менші — це постійні підказки на життєвому шляху людини. Варто лише розшифрувати їхнє значення для себе.
КРОК ЧЕТВЕРТИЙ.
«СТВОРЕННЯ НОВИХ СПОСОБІВ ПОВЕДІНКИ»
Після оволодіння методикою «Щеплення від стресу» людина починає діяти не так, як раніше. Конкретних дій може бути багато. Але суть їх зводиться ось до чого. По-перше, вони мусять бути ефективнішими, надійнішими за старі. По-друге, бажано, щоб людина діяла швидше, простіше, ніж раніше. По-третє, і це найголовніше, всі дії мусять бути сприятливі для вас і для довколишнього світу.
КРОК П’ЯТИЙ.
«ПРОЩЕННЯ І ВДЯЧНІСТЬ»
За Синельниковим, того, хто вас образив, варто не лише простити, а ще й подякувати йому за урок. Психолог каже, що особисто для нього в цьому світі немає «хороших» і «поганих»людей. Всі, хто з’являється на нашому життєвому шляху, послані нам для навчання. Чому ж — нехай подумки — не висловити їм подяки?..