Задля досягнення такого ефекту роками й десятиліттями працюють закордонні спецслужби. Вони готують і впроваджують свою агентуру якомога ближче до найвищого державного керівництва країни, позиції якого прагнуть послабити, тримати під контролем його дії та наміри. Або ж витрачають шалені кошти, аби зацікавити працювати на себе людей вже наближених до найвпливовіших посадовців.
Проте, виявляється, бувають випадки, коли такі надзусилля виявляються непотрібними, оскільки знаходяться діячі, що працюють на іноземні спецслужби задарма самі того не усвідомлюючи. На жаль, такі приклади стосуються українського політикуму.
Наведу цитату зі статті «Політичні орбіти Віктора Ющенка», розміщеній на інтернет-сайті «Українська правда» та передрукованій багатьма ЗМІ. «Припустимо, у Ющенка болить зуб. І він, як звичайна людина, потребує когось, з ким можна про це поділитися. Таким є Михайло Дорошенко». Йдеться про друга й односельчанина Ющенка головного редактора газети «Україна молода», який, як зазначається в згаданій публікації, має персональний кабінет в приміщенні секретаріату Президента.
Розкриваючи й довіряючи свої слабкі та болючі місця некомпетентним людям, глава держави автоматично послаблює свої позиції та національні інтереси загалом. Зрозуміло, маються на увазі не лише такі деталі, як зубний біль (хоча, навіть, таке може бути використане для впливу на важливі державні рішення).
«Дорошенка не люблять прагматики з оточення Ющенка, оскільки його «допомога» часто є не просто некомпетентною, але і такою, що дискредитує главу держави, — зазначається у згаданій статті. — Наприклад, понад півроку «радником Президента з інвестицій» був сирієць Харес Юссеф, про репутацію якого Ющенка інформувало СБУ. Харес вийшов на Президента саме завдяки Дорошенку... Також, як кажуть, Дорошенко першим привів до Ющенка Дмитра Фірташа — людину, яка фігурує у схемі роботи сумновідомої фірми «РосУкрЕнерго». Щодо розмаїття лобістських інтересів Дорошенка наступна цитата: «У стінах секретаріату ходив афоризм — «арабо-ізраїльські друзі Президента». Малось на увазі, що арабську сторону представляв Харес, а ізраїльську — бізнесмен Офер Керцнер, якого називають представником інтересів Михайла Чорного. Контакти Офер підтримує через Петра Ющенка і Михайла Дорошенка. Відомо, що ізраїльський бізнесмен має свої інтереси в багатостраждальному селищі Козин під Києвом. Ще він допомагав з лікуванням Президента у Швейцарії після отруєння».
Пам’ятаєте прислів’я радянських часів: «Болтун — находка для шпиона»? Так от — не меншою знахідкою для закордонних спецслужб є непомірно амбітні, марнославні, некомпетентні, нав’язливі примітивісти, які, наче мухи, схильні обліплювати високопосадовців. «Дорошенку характерна ще одна риса, яка багатьом не подобається — постійно бути з Ющенком, домагаючись вирішення своїх питань, — пишеться в згаданій статті. — Інколи це напружує навіть самого главу держави. Як переповів «Українській правді» один із соратників Президента, кілька років тому йому довелося почути від Ющенка ледь не благання: «Прошу, зроби те, що хоче Міша! Бо, розумієш, прокидаючись зранку, я хочу бачити обличчя дружини, а не Михайла».
Зрозуміле природне бажання Віктора Андрійовича прокидаючись зранку бачити дружину, а не друга, навіть давно знайомого земляка. Та ба, виявляється, для цього потрібно мати «генетичну здатність», якщо не парламент розганяти, то, принаймні, відганяти своїх кумів, друзів, земляків, однопартійців... Потрібно зуміти це робити якщо не задля себе, то заради народу, якому Ющенко присягав на вірність.
Досить того, що дружину Президента запідозрюють у зв’язках з ЦРУ. (Навіть, якщо це так, з усього видно, Катерина Чумаченко для Віктора Андрійовича передовсім дружина, а потім уже потенційний агент іноземної розвідки). А тут ще й земляки-соратники сумнівної компетентності обплутують такого ж роду зв’язками.
Олександр НАКАЗНЕНКО
Проте, виявляється, бувають випадки, коли такі надзусилля виявляються непотрібними, оскільки знаходяться діячі, що працюють на іноземні спецслужби задарма самі того не усвідомлюючи. На жаль, такі приклади стосуються українського політикуму.
Наведу цитату зі статті «Політичні орбіти Віктора Ющенка», розміщеній на інтернет-сайті «Українська правда» та передрукованій багатьма ЗМІ. «Припустимо, у Ющенка болить зуб. І він, як звичайна людина, потребує когось, з ким можна про це поділитися. Таким є Михайло Дорошенко». Йдеться про друга й односельчанина Ющенка головного редактора газети «Україна молода», який, як зазначається в згаданій публікації, має персональний кабінет в приміщенні секретаріату Президента.
Розкриваючи й довіряючи свої слабкі та болючі місця некомпетентним людям, глава держави автоматично послаблює свої позиції та національні інтереси загалом. Зрозуміло, маються на увазі не лише такі деталі, як зубний біль (хоча, навіть, таке може бути використане для впливу на важливі державні рішення).
«Дорошенка не люблять прагматики з оточення Ющенка, оскільки його «допомога» часто є не просто некомпетентною, але і такою, що дискредитує главу держави, — зазначається у згаданій статті. — Наприклад, понад півроку «радником Президента з інвестицій» був сирієць Харес Юссеф, про репутацію якого Ющенка інформувало СБУ. Харес вийшов на Президента саме завдяки Дорошенку... Також, як кажуть, Дорошенко першим привів до Ющенка Дмитра Фірташа — людину, яка фігурує у схемі роботи сумновідомої фірми «РосУкрЕнерго». Щодо розмаїття лобістських інтересів Дорошенка наступна цитата: «У стінах секретаріату ходив афоризм — «арабо-ізраїльські друзі Президента». Малось на увазі, що арабську сторону представляв Харес, а ізраїльську — бізнесмен Офер Керцнер, якого називають представником інтересів Михайла Чорного. Контакти Офер підтримує через Петра Ющенка і Михайла Дорошенка. Відомо, що ізраїльський бізнесмен має свої інтереси в багатостраждальному селищі Козин під Києвом. Ще він допомагав з лікуванням Президента у Швейцарії після отруєння».
Пам’ятаєте прислів’я радянських часів: «Болтун — находка для шпиона»? Так от — не меншою знахідкою для закордонних спецслужб є непомірно амбітні, марнославні, некомпетентні, нав’язливі примітивісти, які, наче мухи, схильні обліплювати високопосадовців. «Дорошенку характерна ще одна риса, яка багатьом не подобається — постійно бути з Ющенком, домагаючись вирішення своїх питань, — пишеться в згаданій статті. — Інколи це напружує навіть самого главу держави. Як переповів «Українській правді» один із соратників Президента, кілька років тому йому довелося почути від Ющенка ледь не благання: «Прошу, зроби те, що хоче Міша! Бо, розумієш, прокидаючись зранку, я хочу бачити обличчя дружини, а не Михайла».
Зрозуміле природне бажання Віктора Андрійовича прокидаючись зранку бачити дружину, а не друга, навіть давно знайомого земляка. Та ба, виявляється, для цього потрібно мати «генетичну здатність», якщо не парламент розганяти, то, принаймні, відганяти своїх кумів, друзів, земляків, однопартійців... Потрібно зуміти це робити якщо не задля себе, то заради народу, якому Ющенко присягав на вірність.
Досить того, що дружину Президента запідозрюють у зв’язках з ЦРУ. (Навіть, якщо це так, з усього видно, Катерина Чумаченко для Віктора Андрійовича передовсім дружина, а потім уже потенційний агент іноземної розвідки). А тут ще й земляки-соратники сумнівної компетентності обплутують такого ж роду зв’язками.
Олександр НАКАЗНЕНКО