…Якось після новорічних свят зазирнув у свою поштову скриньку і надибав там підкинуту російськомовну газету «Киевский вестник», № 1. Коли ж я почав отримувати цю газету регулярно, то з’ясував, що на мою адресу (як, мабуть, і ще комусь) вона передплачена, очевидно, міською ветеранською чи комуністичною організацією без мого відома. Цікаво, хто фінансує цю «доброчинну» дезінформаційну агресію? Партійних членських внесків (єдиного фінансового джерела, як стверджують комуністи) для цього, мабуть, замало. Та повернімось до №1 газети за 5 січня 2006 року.
Перша сторінка починалася листом Станіслава Ліповця — полковника з Росії, якого начебто гризуть сумніви, чи повертатися йому в Україну, щоб «очищать свое отечество от скверны, спасать Украину». Я відчув, що від цього листа тхне українофобією і шовінізмом. Але, керуючись тим, що «дарованому коню в зуби не заглядають» (газета ж бо безкоштовна — «на шару»!) я прочитав далі програмну статтю головного редактора Світлани Шмельової «За любовь и веру в будущее».
Стаття, м’яко кажучи, не вразила мене журналістською вишуканістю, але змістом — «дістала». Мадам Шмельова закликає читачів: «пишите, рады ознакомиться с ходом ваших мыслей». Ну, що ж, «если женщина просит…», я поділюсь своїми думками.
Я згоден, шановна, як Ви пропонуєте, «поднять праздничный бокал за любовь и веру в будущее». Можу навіть не бокал, а більшу ємкість. — Куме, а ви б випили пів-відра води?
Правда, я, на відміну від Вас — козацького роду, тож «любов» і «віра» у нас з Вами різні.
А ще я з Вами погоджуюсь, що «жить в такой наглой хронической лжи долго невозможно». З тією лише різницею, що я маю на увазі вашу «ложь», мадам Шмельова, і брехню близьких Вам по духу (тут Ви, дійсно, «не ошиблись в своем выборе») українських (ні, вірніше — російських в Україні) комуністів з їх печерним менталітетом.
І з тим, що «извращение истории, всего нашего и военного и мирного прошлого прощать нельзя!», я теж повністю погоджуюсь. Отож і не вибачаю Вам, коли Ви нав’язуєте людям байки про соціалістичний рай, з героїв ОУН-УПА робите «фашистских прихвостней», паплюжите провідників української нації.
А ще Ви безпідставно приписуєте «оранжевым слугам Америки» створення з Росії образу ворога, в свою чергу нав’язуючи Україні ворога в особі «окружения дяди Сэма». Суть Вашого голосіння міститься у фразі: «оранжевые слуги Америки отказываются от дружбы с Россией и отдают предпочтение «дружественной Америке».
Ну, не ревнуйте, мадам! Ось у нас більш ніж 350-річна «дружба» з Росією.
З великої «любові» фаворит імператриці Меншиков вирізав всіх жінок і дітей гетьманської столиці Батурина; задихнулась в дружніх обіймах Запорозька Січ; потім українська нація була перетворена в безсловесних малоросів: «Украинского языка не было, нет и не будет!» вигукували в царській Росії, а в сучасній Донеччині існування української мови начебто визнають, але називають її… «порнографією». І це так кажуть про мову, в якій навіть матюків немає! На початку минулого століття революційною російською солдатчиною була ліквідована Українська Народна Республіка; потім було винищено під корінь українську інтелігенцію на честь чергової річниці так званої Жовтневої революції, геноцид шляхом штучних голодоморів. Депортації до Сибіру населення Західної України у вагонах для худоби не завершилося лише завдяки опору Української повстанської армії. А ще була афганська м’ясорубка для десятків тисяч українських юнаків і т. ін.
Але цих «дружніх» акцій виявилося замало і «по-добросусідськи» під стіни древнього Києва було підкинуто черговий «братній подаруночок» — смертоносну чорнобильську АЕС. Далі, «по-приятельськи», за законами злочинного світу, брати-слов’яни «взяли банк» — викрали з України всі заощадження населення. А на додачу поцупили золотий запас, нерухомість за кордоном.
А сьогодні вирішили доконати неслухняних хохлів «газовою атакою», влаштувавши такий собі азіатський «газават». Демонстративно проїхались БТРами по українських маяках в Криму і поза ним, щоб показати «кто в доме хозяин». Далі, собі ж на шкоду, розв’язали м’ясо-молочну війну, потім будуть сталеві труби…
Які ще капості В. Путін, говорячи його жаргоном, «виколупає з носа»? Може, Вован змилостивиться і, щоб ми не мучились, «по-дружньому» зразу «замочить в сортирі»?
Нещодавно на прес-конференції Путін заявив, що «Великая Русь» (вони і тут поцупили чуже, на цей раз — назву країни) щорічно дотує Україну на кілька мільярдів доларів. Мабуть, хлопчик Вовочка погано вчив арифметику у школі. Бо якщо порахувати, скільки «старший брат» винен українцям — гей, гей. Починаючи рахувати з того часу, коли українські києво-могилянці надурняк навчали неграмотних азіатів-московитів читати й писати, і кінчаючи сьогоденням — окупацією, чи то пак — орендою Севастополя, яка за міжнародним стандартом мала б коштувати Росії більше мільярдів, ніж Путін нарахував нам за газ.
А ще, на жаль, Володимир Володимирович в школі не читав свого тезку — російського поета В. Маяковського, який застерігав:
«Москаль! На Украину зубы не скаль!»
Я розумію, що все це — «любя». Тому я й сказав на початку, що розуміння любові у нас з Вами, пані Світлано (вибачте, що я до Вас по-українськи) — різні.
Це ж яку «правду истории и мораль» Ви відстоюєте «вместе с коммунистами»? Ту, яку істерично чревовіщають в парламенті, нагнітаючи антиукраїнський психоз, різні симоненки, соломатіни, гмирі і чия маячня може викликати інтерес лише у психіатрів? Чи коли вони цинічно і демонстративно залишають залу парламенту під час розгляду питання про голодомор як геноцид української нації, факт якого визнав увесь цивілізований світ, крім Вас і Ваших московських хазяїв? Чи ту мораль, якою комуністи керувались, знищуючи церкви і розстрілюючи священиків, а зараз вилизують халяви московським «канонічним» попам УПЦ МП?
Ви разом з Вашими однодумцями вважаєте «извращением правды» той історичний факт, що героїчні воїни ОУН-УПА ніколи не засуджувались нюрнберзьким трибуналом, бо вони воювали за незалежність і проти гітлерівського фашизму, і проти сталінського комуно-фашизму, захищаючи на своїй землі свій дім і своїх дітей, яких чужинські енкаведистські покидьки живцем, крюччям за очі, розвішували на деревах, а тепер спокійно доживають своє іродове життя з непоганими пенсіями, ще й пропонують прийняти закон «О жертвах изуверов ОУН-УПА», брехнею про яких аж захлинається якийсь Жорж Дигас в №13 газети.
Ви, мадам, зі своїми ленінцями — цинічні і брехливі демагоги чи щирі у своїй злочинній помилковості?
Тоді згадайте ще, як на початку незалежності вигодуванці радянської комсомольсько-комуністичної номенклатури в першу чергу кинулись грабувати, дерибанити народне добро, надовго скинувши улюблений ними народ у прірву злиднів, як 3 листопада 2005 року «единственные народные защитники» голосували проти обмеження злочинних надпенсій.
А нещодавно вони, топчучи брудними червоними черевиками могили героїв Крут, відзначали «очередную годовщину легендарного январского восстания рабочих и солдат Киева против контрреволюционной Центральной Рады». (Це ж треба: святкують антиукраїнські трагічні події і не подавляться українським хлібом!).
А ми (тут Ви праві) «терпим и не знаем меры своему терпению». Навіть коли комуніст Олександр Бондарчук пускає кров нашоукраїнцю Мартиненку.
Ми занадто вже терплячі до комуністичної еліти. А рядовим комуністам, цьому політичному гарматному м’ясу, можна лише поспівчувати. Як сказав письменник Володимир Кононович, вони виправдовуються так: «А що ми там робили? Руку на зборах піднімали і все».
А щодо Росії — там серед простого люду і демократичної інтелігенції багато друзів України. І толерантний український народ ніколи не був ворогом росіян. Які ми їм вороги? У них інша біда. Навіть дві. Як сказав один російський розумник: «У России две беды: дураки и дороги». А сатирик Михайло Задорнов осучаснив цей вислів: «У России две беды: дураки и … дуры» (хоча й дороги у них не поліпшили). Я погоджуюсь з Задорновим наполовину, по-джентельменськи, напередодні 8 березня, вилучивши з тієї фрази прекрасних дам.
А щодо дурнів, то де їх немає? Візьміть нашого Нестора Шуфрича: за його теорією в тому, що ранком сходить сонце, заслуга СДПУ(о), а те, що сонце щодня заходить, полишаючи неньку Україну на ніч у пітьмі — провина Президента та … непрофесійного і тупого уряду Єханурова. А ще в нього є рідкісне хобі — по-босяцьки, найдошкульніше обзивати всенародно обраного Президента. Краще вже погані дороги, ніж такі депутати-блазні.
І взагалі Україна з Росією — як сестри-близнюки, як сполучені ємності: коли в Західну Україну їхали енкаведистські мерзотники вбивати жінок і дітей, то для рівноваги в природі (за принципом сполучених ємностей) в «дружню» Росію відправляли українських «націоналістів» гнити в таборах, видобувати тюменську нафту, гинути в Афганістані.
І нині звинувачені в злочинах Бакай, Боделан, Засуха, Білоконь і ін., ховаючись від українського правосуддя, тікають в гостинну для них Росію, а в Україну («святе місце порожнім не буває») їдуть різні «полковники» на кшталт гражданіна Ліповца — «наводить резкость на разрушительной силе национализма».
Товаріщ Ліповєц вагається, чи повертатися в Україну. Допоможу йому позбутися сумнівів: хай не поспішає «домой». Бо Україна вже не колонія його! А якщо і з’явиться «очищать Украину от оранжевой скверны», то у нас для нього є триєдина рятівна і досить гуманна формула (як зараз кажуть — дорожня карта): «чемодан-вокзал-Росія».
А ще Ви, мадам Шмельова, мрієте будувати минуле замість майбутнього, а саме: «вернуть стране социалистический образ жизни», розкриваючи таким чином «маленький, но очень важный секретик». Дякую за попередження! Тепер буду насторожі, щоб ще раз не вляпатись в той «соціалістічєскій образ жізні», коли, щоб дізнатись про піклування партії і уряду про народ, треба було вмикати радіоточку; з якої компартійні функціонери, напхавши торби в спецмагазинах делікатесами і дефіцитом, патякали про «єдність партії і народу», який в цей час знемагав в безкінечних чергах за дешевою ковбасою.
Не знаю, чи повернете Ви соціалізм, а от кривавих вождів вже повернули на сторінки своєї газетки. Цитую № 8: «Продолжается злобный накат на вождей великого Октября и строителей первого в мире социалистического государства Ленина и Сталина».
Ось хто ваші герої! У Вас немає місця жертвам Крут. Ви зі своїми бездарними писаками насаджуєте у російськомовних ненависть до всього українського. Ви підло втовкмачуєте у свідомість людей, що національні герої українського народу, які поклали життя за незалежність, є бандитами.
Ваша брехлива комуністична пропаганда сконцентрована у фразі з № 2 газети: «зловонный и грязный пузырь, искусственно надутый на оранжевом майдане, наконец, лопнул» — розрахована, мабуть, на вуха «помаранчевих баранів» (за Вітренко), або на «козлів» і «мудаків» (за Януковичем). Але Ви помиляєтесь! Наш народ вже не зомбована біомаса — «социалистическая общность», а спільнота людей, яке може відрізнити правду від брехні, яка має національну гідність, яку продемонструвала на такому ненависному для Вас Майдані.
Комуністичну партію України, цей метастаз КПРС, мертвонароджена ідеологія якої засуджена всім світом, треба заборонити, як антиукраїнську і антидержавницьку, яка становить загрозу для нації і нашої незалежності.
А тим більше, її не можна допускати в парламент. Бо, наприклад, не визнавати голодомор, цю роз’ятрену рану нації, можуть тільки ниці людожери, патологічні україноненависники, яких взагалі не повинна носити багатостраждальна українська земля, ну хіба що — чорнобильська. Недарма ж колись народ влучно переінакшив партійне гасло:
«Хай живе КПРС на чорнобильській АЕС!»
Тому на Ваш заклик, мадам Шмельова, «взвесить все «за» и «против», сделать свой выбор относительно мартовского голосования и сообщить нам» — повідомляю: за комуністів можуть голосувати або відверті манкурти, або оплачена «п’ята колона», або люди з проблемами психіки (тобто — зомбі).
…Кажуть, італійський прем’єр Сільвіо Берлусконі до їхніх нових виборів відмовився від сексу. Я не пропоную Вам, мадам, йти на такі жертви, а от відмовитися від антиукраїнської писанини — було б кльово. На період до виборів. Та й потім також.
Бо свобода зобов’язує до об’єктивності і політичної коректності навіть тих, хто з дитинства не отримав належного виховання.
І ще. Якщо у вас, як Ви написали, «стремительно увеличивается количество наших читателей», то навіщо Вам так нахабно нав’язувати комуністичну дезінформацію, розсовуючи цю газетку по поштових скриньках невинних людей без їхньої на те згоди?
За деяку, можливо, неприємну Вам термінологію, не вибачаюсь: вона взята з Вашої газети, комуністичної преси і виступів комуністів у парламенті.
Причому я уникав таких висловів з Вашої газети (щодо прихильників української національної ідеї) як:
«продажная идеологическая сволочь», «верные псы Гитлера», «свои мерзавцы» і т.ін. — це інтелектуальний рівень українофобів. А Ваша стаття в № 6, мадам Шмельова, де Ви описуєте різні «страшилки» з приватного життя Президента, з захватом порпаєтесь у використаних памперсах його дітей — це вже Ваш особистий інтелектуальний рівень. Однак я ще раз погоджусь з Вами: «нельзя плевать в колодец, из которого пьешь воду».
м. Київ