Ще Карл Маркс відзначив, що капіталізм базується на конкуренції. Здатність бути першим, конкурувати в економічній боротьбі є ключовим завданням бізнесу. Для України це питання постає надзвичайно гостро в зв’язку з її інтеграцією в світову економіку. Така інтеграція, крім позитивів, несе чимало проблем. Але іншого шляху немає що би не казали сьогодні противники цього процесу в особі лівих популістів.
Ясна річ, Україні не просто, посідаючи 78 місце в світі за конкурентоспроможністю (тобто за якістю державних інституцій, освіти, охорони здоров’я, інноваційних змін, життя населення, культури тощо), потрапити до співтовариства розвинутих держав і конкурувати з ними. Який же вихід? Над цим запитанням розмірковували журналісти на засіданні Національного прес-клубу реформ, в якому взяли участь президент Міжнародного інституту менеджменту, голова громадської організації «Рада конкурентоспроможності України» Юрій Полунєєв, заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ, доктор економічних наук Елла Лібанова, завідувачка відділом моделювання та короткострокового прогнозування Інституту економічного прогнозування НАНУ, доктор економічних наук Ірина Крючкова.
Концепція конкурентоспроможності, відзначив Юрій Полунєєв є багатогранною. Це не лише можливість бізнесу успішно експортувати за кордон свою продукцію, а й інтеграція науки, освіти, культури тощо. Однак, якщо Україна буде нарощувати свій ВВП лише на п’ять відсотків на рік, то позитивних зрушень слід очікувати не раніше, ніж за 10-15 років, вважає Юрій Полунєєв. Сьогодні на душу населення припадає 1800 доларів ВВП на рік, в Європі — 37 тисяч доларів. Тому, наголошує менеджер державного рівня: «Потрібно здійснити економічний прорив, без якого органічне зростання країни лише законсервує її статус як третьорозрядної». Для цього Юрій Полунєєв пропонує технологію економічного прориву на основі чітких політичних кроків, спрямованих на створення інноваційної конкурентоспроможності та розбудову в Україні економіки знань. Таку технологію розробляють і пропонують державним органам влади відомі науковці. Вони публікують свої міркування на сторінках журналу «Монітор конкурентоспроможності», заснованого громадською організацією «Рада конкукрентоспроможності України».
Найкритичніше відставання України, на думку Ірини Крючкової, пов’язане з якістю державних інституцій.
Свій погляд на проблеми конкурентоспроможності України має доктор економічних наук Елла Лібанова. Вона зауважує, що наша держава успадкувала від СРСР модель конкурентоспроможності низьких цін, тобто коли основу конкуренції складають низькі ціни на енергоресурси, всі без винятку товари, послуги й, звичайно, робочу силу. Але існує інша — європейська модель, що спирається на високу якість, за яку, звісно, треба більше платити. І споживач згоден на це.
Першу модель реалізують азійські країни, передусім Індія, Китай, В’єтнам, а також країни Латинської Америки. Другу модель (високої якості) реалізують економічно розвинуті країни, жодна з них не вдається до принципу дешевизни. Україні від адміністративно-командної економіки дісталися: дешева робоча сила, штучно занижений рівень зарплати та штучні ціни на більшість базових товарів і послуг. Але за часів СРСР люди мали значну підтримку з так званих суспільних фондів споживання. Разом з ліквідацією адміністративно-командної економіки зникли суспільні Фонди споживання та система дотацій.
Логічно було б очікувати, що за нових умов припиниться штучне обмеження зарплати. Теоретично його зняли, але зарплата не підвищилася. Тоді це обумовлювалося глибокою економічною кризою і необхідністю виживати за будь-яких умов. У 2000 році, судячи з економічних показників, цю кризу було подолано. Однак адекватного зростання зарплати не відбулося. Не перейшла Україна й на модель високої якості. Роботодавцю все ще вигідніше використовувати дешеву робочу силу, якої вдосталь, ніж впроваджувати сучасні, дорогі технології виробництва, аби досягти конкурентоспроможності європейського рівня.
Крім того, зайнятість (за все ще переважної більшості низьких зарплат) не є сьогодні гарантією від бідності — 85 відсотків малозабезпечених родин в Україні мають у своєму складі бодай одну працюючу особу. Як результат, держава мусить витрачати великі кошти на допомогу сім’ям, де є працездатні люди. Такого у світі взагалі немає.
І ще. Через те, що роботодавець не зацікавлений у створенні нових робочих місць, серед зайнятих працівників зростає питома вага некваліфікованих. А професіоналів, фахівців високого класу стає все менше. Держава на 60 відсотків збільшила обсяг підготовки спеціалістів з вищою освітою, а питома вага дипломованої молоді (20-25 років) скорочується. Бо, не знаходячи собі нормально оплачуваної роботи за фахом в Україні, вона вирушає за кордон. Отож виходить, що наша держава фінансує підготовку робочої сили для підвищення конкурентоспроможності інших країн, тобто своїх конкурентів на світовому ринку. Більшу дурість важко придумати. За таких умов про якийсь економічний прорив не може бути й мови, упевнена Елла Лібанова.
Далі вона нагадала присутнім про абсолютну незахищеність населення України від природних катаклізмів. Прикладом слугує Закарпаття, чимало жителів якого щороку страждають від повеней, втрачаючи житло, майно і не маючи грошей на придбання нового. Добровільна страхова система у нас не розвинута так, як на Заході, більшість людей не здатна сплачувати страхові внески. Тому стихійне лихо, серйозна хвороба або безробіття ставлять родину у вкрай тяжке становище. Держава не спромоглася запровадити дієву добровільну страхову систему, чим позбавила економіку потужного інвестиційного джерела, витрачає великі кошти на соціальну допомогу.
І останнє, на чому наголосила Елла Лібанова. Україні справді вкрай потрібна інноваційна модель розвитку, про що багато говорять. Але всі чудово розуміють, що інновація складається з двох компонентів: технологічного і людського капіталів. Без адекватного розвитку людського капіталу, без інвестицій в цей капітал жодних зрушень не відбудеться. І якщо Україна не перейде на принципово нову модель конкурентоспроможності (якісну), то буде пасти задніх не тільки у ХХІ столітті.