ЧОМУ У НАС ЗАМОВЧУЮТЬ ВСЕСВІТНЬО ВІДОМИХ УКРАЇНСЬКИХ ВИНАХІДНИКІВ?

Нині схильним до аналізу людям абсолютно зрозуміло, що криза України і української нації в своїй основі не є ні соціально-економічною, ні екологічною, ні демографічною. Всі вони є не причиною, а наслідком.

 Причина ж криється лише в одному — кризі духовній. Ми цього не розуміємо, але це добре усвідомлюють наші вороги. Їм це просто вигідно, бо мають на цій кризі вже не десятки, а сотні мільярдів доларів, які висотують з України цілих 15 років, а до того витягували ще багато десятків років. У цьому зв’язку цілком свідомо і цілеспрямовано на всіх рівнях блокуються всі духовні канали доступу до  українців хоча б будь-якої інформації  для душі, серця і розуму. Українцям можна лише засвоювати інформацію, яка йде «до тіла». В цьому сенсі є абсолютно показовим керівництво гуманітарною сферою українців в Україні (!!!) етнічним євреєм паном Табачником. Основними телевізійними каналами, газетами, Інтернет-виданнями також володіють не етнічні українці. Для них українська ідея, в крайньому разі, цілком природно — байдужа, а в багатьох випадках — і ворожа.
Тим же людям, які мають понад одну клепку в голові, або хоча б щось чули про причинно-наслідкові зв’язки, а тому не бачать потреби робити висновки про залежність бузини на городі від дядька в Києві, зрозуміло, що подолати соціально-економічну, екологічну, демографічну та всі інші кризи в Україні без подолання духовної кризи — справа цілком утопічна. Усвідомлення цього простого факту нашими ворогами призводить до того, що, наприклад, на телебаченні практично нічого для душі українця немає. І не дивно, бо «ящик» нині має найбільший вплив на підсвідомість. Більше того, духовного в програмах всіх каналів телебачення стало ще менше, ніж було в «стране дураков», тобто Радянському Союзі.
Звичайно, якби хоча б хтось з керівництва держави розумів реальні причини кризи українського суспільства і ними переймався, справи б поступово йшли на краще. Тим більше, що є в нас не тільки приватні, але й державний телеканал. Однак пан Ющенко призначає керівником чомусь не етнічного українця Шевченка, що має відповідну кваліфікацію, а, як кажуть, етнічного єврея — пана Докаленка, який, до того ж, і державної мови не знає. Ні сіло, як то кажуть, ні впало. Звичайно, євреї не дурніші за українців. Це очевидно. Але ж і не розумніші!
Покійний батько якось розповів мені, що в місті Миргороді на Полтавщині ще до жовтневого перевороту жив один дуже молодий і дуже дурний єврей. Щоб якось розворушити його, кагал послав цього дурня по селах купувати у селян яйця. Справа абсолютно проста і невибаглива. Кагал поставив завдання: купувати дешевше. Але кмітливі українські селяни одразу зрозуміли, що мають справу з кретином. «Вам як яйця завантажувати до вагонів — у ящиках чи навалом?» — запитав помічник, якого той найняв з селян. «А як дешевше?» — одразу прохопився новоспечений комерсант. — «Звичайно, що навалом». — «Тоді завантажуйте навалом». Коли поїзд прибув до Миргорода, розбиті яйця стікали з вагонів по колесах. І знаєте, яка доля була у цього дуремара? Ніколи не здогадаєтеся. Він став одним з керівників уряду Радянської України. Оце такі нами керували в минулому, такі керують і нині. Тому маємо і відповідні результати їхньої діяльності. Тільки замість поїзда треба підставити Україну, а замість яєць — українців.
«Чому це майже всі головні партії в Україні повинні очолювати «лица, еврейской национальности?» — запитує мене один мій веселий знайомий. І сам же розповідає про один комічний випадок. Після того, як поплічник Вітренко пан Марченко в парламенті накинувся з кулаками на керівника «Просвіти» П. Мовчана, одна дурепа принесла і закріпила на стіні в офісі дуже Прогресивної соціалістичної партії України наступний плакат: «Марченко — русский богатырь». Розповідаючи про цей епізод, мій співрозмовник знову сміявся до сліз. Якщо Бог хоче покарати людину, аж захлинався сміхом мій співбесідник, він забирає в неї розум. Якби в цієї дурепи з плакатом хоча б щось було в голові, вона б побачила (а це написано в нього на обличчі), що пан Марченко такий же «русский», як і пан Табачник чи пан Кушнарьов. Цей же знайомий запитував мене, якої національності нинішні керівники держави, тобто пани Янукович, Азаров, Табачник, Ахметов, Кушнарьов, Богатирьова тощо. Каже, якщо це Партія регіонів, а не одного регіону, то чому в її керівництві немає 80 відсотків етнічних українців, які за переписом 2001 року живуть в Україні. Але якщо це навіть партія одного регіону, тобто Донбасу, то все одно, чому в її керівництві немає 60 відсотків етнічних українців, які за цим же переписом мешкають на Донбасі. Де вони? Гарне запитання. Принципове і концептуальне. Ну, добре, нехай би керування «інородців» державою принесло їй процвітання і славу. Нічого ж подібного. Самі вони збагачуються, а нас — українців — використовують, як робочу худобу. Ну, хай би вони були розумними, вихованими і чесними. Хай хоча б милували око. А то один — клоун з цирку, другий — хам, третій — двох слів докупи зв’язати не може, четвертий за все життя, маючи вищу освіту, української мови так і не засвоїв, що є яскравою ознакою кретинізму, п’ятий зовні схожий на дегенерата і т.д., і т.п.
Зовсім уже маразматичним виглядає факт того, що пан Янукович під час свого візиту до США не зустрівся з українською діаспорою, але пішов на зустріч з діаспорою єврейською. В цій зустрічі немає ніякої формальної логіки. Яку державу і націю представляв в США прем’єр-міністр України? Це запитання виникало в кожного, хто не зараховує себе до категорії кретинів і дебілів. Я не знаю, до якої нації належить пан Янукович. Кажуть, що він білорус. Але назвіть мені російське чи білоруське ім’я Янук. Я про такі не чув. А ось чи трапляється воно серед євреїв? Здогадайтеся самі.
Візьмемо для прикладу хоча б відому всім державу Ізраїль. За статистикою, частка етнічних українців в Ізраїлі значно вища, ніж питома вага етнічних євреїв в Україні. Однак жодного українця в уряді цієї країни немає. Не засідають вони і в парламенті, не володіють каналами телебачення тощо. Чому така дискримінація українців в Ізраїлі і такі неконституційні переваги для євреїв в Україні? Тому, мабуть, і ВНП на душу населення в пустельному Ізраїлі в 10 разів більший, ніж у квітучій Україні. Справді, євреям є чим похвалитися. Тут тобі і К. Маркс, і А. Ейнштейн, і Н. Бор і ще багато всесвітньо відомих людей. Усіх їх всіляко рекламують в Ізраїлі та і в світі, натякаючи на «богообраність» цього народу. Рекламують навіть  тих, які, приміром, себе євреями не вважали і навіть насміхалися над цією нацією.
— Так, то ж євреї, — чується мені голос нетерплячого читача, який спромігся дочитати до цього місця. — А чим пишатися нам, українцям? Ось в цьому твердженні і криється сутність духовної кризи української нації. Ми не знаємо своїх героїв і пророків, а отже, не відаємо і про те, на що здатні самі. Бо якщо якийсь українець досяг у якійсь справі світових висот, то чому ж цього не можу досягти я, такий же, як і він, українець. Давайте будемо говорити не на рівні недолугих міфів і пустих балачок, а на рівні фактів, які ніхто і ніколи не зможе спростувати.
Справді, упродовж останніх століть українці витворили найкращу й найчисельнішу в світі народну пісню, яка стала основою всієї нинішньої європейської класичної музики. Жодна інша нація світу не може похвалитися своїм мільйоном (!) мелодійних, задушевних, ліричних і героїчних пісень. Давши людству пісню, українці дали йому Душу. Українські пісні стали народними в багатьох країнах світу: від США до Японії.  Цим українці зробили свій внесок у збагачення духовності і покращення моральності людства.
Українці також нагодували світ, освоївши чорноземи усієї планети, що також є промислом Божим, місією, покладеною на нашу націю. Нечуване явище людської цивілізації: скрізь на планеті, де є хоча б гектар чорнозему, що само по собі не може бути випадковим, живуть і обробляють землю українці — найдавніша хліборобська нація світу (Україна, Молдова, Росія, Казахстан, Киргизія, Канада, США, Аргентина, Бразилія). Нині генетично українською ще з часів Трипільської цивілізації (7 тисяч років тому) пшеницею, яку завезли переселенці з України до Росії, Казахстану, Канади, США, Аргентини, і годується весь світ. Цим наша нація дала світові Хліб.
Бог дав нам не лише місію найкращих у світі співаків і хліборобів, а й геніальних інженерів і вчених. Виконуючи цю місію, наша нація в особі генетичних українців зробила для втілення мрії людства про зоряні польоти більше, ніж усі інші нації разом узяті. Теорію космічних польотів розробили і втілили в життя Засядько, Кибальчич, Ціолковський, Кондратюк, Корольов, Гнатюк, Глушко, Челомей, Стів Дудчак, Яримович, Янгель, Лозино-Лозинський, Сікорський та інші. У цьому списку всіх найголовніших провідників освоєння космічного простору  як теоретиків, так і практиків немає жодного неукраїнця (!). Це не може бути випадковим. Наша нація до цієї справи очевидно має генетичну схильність.
Але чи знають про ці факти українці? На жаль, абсолютно нічого. Я проводив опитування не на вулиці, а в стінах найкращого нашого університету імені Тараса Шевченка. Ось де, здавалося б, про ці факти повинен знати кожен. На жаль, про це не знає ніхто (!?) За десять років опитування не зголосився жоден студент. Перед новим роком майже всі телевізійні канали крутять фільм «Один (або сам) вдома». Про те, що в цьому — одному з найпопулярніших за всю історію людства фільмі — постійно звучать українські народні мелодії, також не знає ніхто з опитаних.  Я не впевнений, що про ці факти знає і наш Президент. Про інших посадовців і говорити не доводиться. Ось де, здавалося б, безмежне поле діяльності для Міністерства освіти і науки України. Кому ж як не школі і вищим навчальним закладам донести до учнів і студентів ці незаперечні факти. Так, незаперечні, бо ще жодній людині не вдалося, навіть хоча б у дрібничці, спростувати мене. Ті дві людини, які першими запустили в Космос супутник і людину, були не євреями, росіянами чи німцями, а українцями. Якраз за це вони — Корольов і Глушко — були репресовані. Корольов навіть дійшов до того, що в листку з обліку кадрів написав «Українець». Так, так, якраз з великої літери. Цього йому не могли пробачити до кінця його життя. Валентина Глушка в Росії так і не вдалося в наш час «перефарбувати» в росіянина. З великою образою в Інтернеті росіяни поширили інформацію про те, що діти одесита Глушка наполягли на тому, щоб у його новітній біографії, виданій у Москві, було підкреслено, що за національністю він українець.
Якщо серед 300 мільйонів жителів США не знайшлося нікого іншого, крім двох українців, щоб керувати НАСА, якщо в Росії з 145 мільйонів жителів не знайшли жодного етнічного росіянина, щоб очолити російську космічну програму, і довелося використовувати українця, якщо найвідоміша американська ракета «Трайдент» у перекладі з англійської називається »Тризуб», якщо на мисі Канаверал у США стоїть пам’ятник Кондратюку, а в Києві — немає, якщо у нас донині відсутній музей українського національного генія, якщо ніхто не знає, що ідея американських шатлів визріла в голові українця Челомея, то все це дуже промовисті факти для будь-якої людини, здатної хоча б до елементарного аналізу. Від того, що ми — українці можемо, аж до того, хто нами керує, чому це ми їм дозволяємо, і що нам робити далі.
Як політики-«бандюковичі, так і ліберали в Україні однозначно «сіли на унітаз». Нині про це не відомо хіба що інтелектуальним їжакам, потрібен третій шлях і третя сила. Логічна послідовність вибудовується така: від антиукраїнських політиків-«бандюковичів» через космополітів-лібералів до патріотів-радикалів. Іншого шляху просто не існує.
Петро МАСЛЯК,
віце президент Академії наук вищої школи України