Давні українки знали, як виростити богатиря
Хто спілкувався з літніми людьми, які все своє життя прожили на природі, той не міг не помітити, як вони не люблять лікарень… Здавалося б, куди вже зволікати з візитом до лікаря, адже так хвороби обсіли, що далі нікуди, а бабуся чи дідусь знай одне кажуть: не піду й годі… Ця неприязнь до таблеток, ін’єкцій у них, здається, в самих генах сидить. А поряд з тією неприязню – велика любов до всього живого, надія на трави, на Бога… Природа, серед чиєї краси минає життя цих людей, звісно, не може не накласти свій відбиток на їхні характери… Я спілкуюся з пані Марією Грицай, завідувачкою відділу природних методів оздоровлення Українського інституту людини і поволі доходжу думки, що лікарня, надто та, де займаються хронічними захворюваннями, – це вже нонсенс. Чомусь думається, що людина на те й людина, щоб сама собі могла дати раду. Ось простий приклад: якби ми по-справжньому дбали про своє харчування, то лікуватися б не довелося б…
– Разом з доцентами нашого інституту Мегалинською й Даниленко ми провели дослідження й виявили, що деякі продукти харчування негативно впливають на здоров’я. Наприклад, картопля. Як розповіла мені Галина Хоткевич, донька відомого українського письменника, етнографа, композитора, на батьківщині цієї рослини, в Перу, картоплею годували… рабів. Я гадаю, що краще нам перейти на топінамбур. Цій рослині, до речі, в Австрії й Канаді свого часу було поставлено пам’ятник… Чим же корисний топінамбур? Насамперед тим, що має протипухлинну дію, сприяє оздоровленню шлунка.
– А чи не краще вживати давню рослину – ріпу, яку оспівано у відомій народній казці?
– Так, ріпа – то наш давній хліб. Вона потрібна для того, аби у дітей були здорові зуби, аби кістки на все життя лишалися здоровими. Чудово смакує цей овоч у поєднанні з олією. До речі, про українського богатиря Івана Піддубного, знаного у світі, відомо, що він вживав багато варених овочів у поєднанні з олією.
– Навряд чи то були вінегрети…
– Так, брали якийсь один овоч. Сучасні дієтологи стверджують, що найкраще з плоду спочатку вичавити сік, а те що лишилося, тобто жмихи, протушкувати… Так справді можна виростити дужу людину, якій не потрібно буде звертатися до лікарів. До речі, про харчування богатирів відомо те, що вони виростали на кашах та воді високої якості. Чи ж надаємо ми потрібну увагу цим важливим складовим свого харчування? На жаль, сучасна людина забула про каші. Із злакових вона вживає переважно хліб. А чи знаємо ми, з яких сортів пшениці готується той хліб, який ми вживаємо? На жаль, з генетично змінених селекціонерами-лисенківцями сортів. Давній український сорт пшениці «полба», як мені відомо, вирощують лише поодинокі фермери в Західній Україні та швейцарці. Люди вимушені вживати хліб, який діє на організм як алерген. Буквально вчора з одного інтернет-видання мені передали інформацію про те, що лектини цієї генетично спотвореної рослини діють на організм людини так само, як токсини холерного ембріона, викликаючи хвороби тонкого кишківника. Це стосується, зрозуміло, не лише хліба. Якби господині знали, що, надаючи перевагу борошнові вищого сорту, аби приготувати вареники чи пиріжки, вони насправді готують не корисні, а, навпаки, шкідливі страви. Насамперед тому, що для приготування борошна вищого сорту із зерна знімається надзвичайно важливий зовнішній крохмалерозчинний шар, який містить вітаміни групи В. Що ж відбувається з організмом, який не отримує цих важливих речовин? У шлунку йде процес бродіння, що викликає безліч хвороб. А ще крохмаль, який змушений перетравлюватися без крохмалерозчинного шару (його якраз і відсіюють, виготовляючи борошно вищого сорту), призводить до передчасної втрати зору.
– Зрозуміло, що в цій ситуації найкраще все почати спочатку: переїхати жити в село, засіяти своє власне поле сортом пшениці «полба», змолоти борошно у власному млині… Але якщо це в даний момент здійснити неможливо, чи існує вихід?
– На щастя, так. Чудовою альтернативою борошняним виробам сьогодні є саме каші, про які я вже почала говорити вище. Чому саме каші? Тому що в переважній більшості круп зберігаються цільні зерна. До речі, недавно я познайомилася з книгою швейцарських авторів «Дитина від народження до повноліття». Там надзвичайно велика увага приділяється харчуванню. Читаючи книгу, я помітила, що швейцарці сьогодні готують їжу так, як це робили наші предки споконвіку. Наприклад, вони радять упродовж тижня (залежно від дії планет) вживати ті чи ті каші. Інформацію про це господині з покоління в покоління передавали. Та інформація прослідковувалася у певних народних традиціях приготування їжі. Наприклад, у понеділок, коли передбачається максимальна активність, вони радять вживати квасолю. Краще – кольорову. Як недавно з’ясували вчені, біла квасоля сприяє аглютинації, тобто склеюванню еритроцитів. У вівторок, коли максимально активний місяць, треба вживати продукти, які сприяють максимальному засвоєнню бактерицидного срібла. Добре вживати в цей день ячмінь. Це той злак, який сприяє не лише відновленню печінки, а одночасно оздоровлює весь організм, оскільки має яскраво виражений кровотворний ефект. А от в середу корисно їсти пшоно. Воно має протипухлинну дію, містить велику кількість мікроелементів, серед яких, наприклад, ртуть. Ця речовина, як відомо, сприяє активності людини. В четвер бажано вживати жито, яке надзвичайно цінне для печінки. Колись в народі готували з житнього зерна дуже поживні затерухи. Сьогодні жито можна вживати у вигляді хліба. У п’ятницю йде дуже активне засвоєння організмом кремнію. Цей елемент, як відомо, сприяє загоєнню виразок на шкірі, омолоджує шкірні покриви. У суботу наші предки надавали перевагу кукурудзі. Цей день вважається тяжким, а тому плюмбум (свинець), що має найтяжчу молекулярну масу, чудово йому підходить. Але особисто я раджу додавати до кукурудзи ще й пшоно, яке дає енергію, додає оптимізму, фізичної активності. Неділя – це той день, який здавна покровительствував нашим предкам. Вони, як відомо, цього дня вживали оту однозерняткову пшеницю «полбу», про яку я вже казала. До неї як додаток мусять йти прянощі. В деяких ресторанах нині неабиякою популярністю користуються так звані «трипільські каші». Це все чудово, якби в тих ресторанах кухарі знали, що до тих каш потрібно додавати наші давні рослини, такі, наприклад, як амарант (щириця). Жодне м’ясо за вмістом амінокислот не може зрівнятися з її дією.
– Пані Маріє, а які трави потрібно включати до свого зимового раціону, щоб жодна застуда не здолала?
– Насамперед, я би радила імбир. Ми можемо згадати про цілющі властивості цієї рослини, саме звернувшися до своєї глибинної пам’яті. Так, наші предки вважали імбир найсильнішим засобом від застуди та грипу. Крім того, він сприяє травленню, відновлює всі тканини організму, запобігає виникненню артритів та артрозів.
– Невже він росте на українських землях?
– Зараз ні, його нам завозять зі Сходу. А раніше він ріс у нас. Про це свідчать народні пісні, зокрема «На горі імбир росте». Наші пращури знали, що на горі виростає найсильніша рослина… Захистить організм від застуди й інфекції також чай з гілочок смородини. До речі, сьогодні деякі дослідники прирівнюють цю рослину до японської сливи, яка захищає від онкологічних захворювань. Непогано було б вживати зимової пори чай з листя шовковиці, яка відновлює діяльність підшлункової залози. Смачний і чай з листя черешні й вишні. Хто збирав це листя літньої пори, той навряд чи питиме сьогодні чорні й зелені заморські чаї невідомої якості…
Тетяна ОЛІЙНИК