Несхитно принципова позиція Українця і Вченого, науковий підхід і переконливо аргументоване, правдиве слово у написанні української національної історії — найперші засади, завдяки яким Ярослав Дашкевич повернув із забуття для теперішнього і для майбутніх поколінь постаті наших видатних політичних і військових діячів — творців Української державності. Своїм високоерудованим висвітленням — з фундаментальним аналізом історичних джерел — міждержавних стосунків України з Росією, Польщею, Туреччиною та іншими державами упродовж звивистої історичної траєкторії нашого народу, позначеної і трагічними втратами, і великими перемогами, він визначив також і свою особисту наукову та людську драматичну долю, постаючи перед сучасниками як високий інтелект і як сумління своєї нації.
Закінчивши 1949 року Львівський університет за спеціальністю
«Українська мова і література», Ярослав Романович повернувся, щоб викладати тут лише через декілька десятиліть – уже в незалежній Україні – повернувся добре знаним у світі україністом, вірменістом, сходознавцем, автором понад півтори тисячі наукових творів з багатьох ділянок історичної науки, коли тільки сам перелік міжнародних інституцій, що мали за честь запропонувати йому членство у них, підсвідомо викликав у кожного почуття гордості, вдячності і правдивої пошани до свого видатного сучасника. Яку ж потрібно мати віру в майбутню державність України, яке нестримне прагнення до пізнання й порятунку її долі, аби того ж таки 1949 року бути заарештованим і ув’язненим за звинуваченням у політичній неблагонадійності, пройти і подолати пересильні в’язниці, так звані виправно-трудові табори, і пізніше після багатьох звільнень з роботи через політичні причини, упродовж багатьох років душевного болю протистояти розчаруванням і зневірі, зберігаючи в собі ту питому українськість, яку боронили свого часу в лавах Українського січового стрілецтва мати Ярослава Романовича, визначний український вчений-географ, хорунжа Олена Степанів і батько, генерал Роман Дашкевич, — та інтенсивно творити в тих, можливо, найскладніших для українців як нації часах...Ярослав Дашкевич у 1995 році прийняв запрошення викладати у Львівському державному університеті імені Івана Франка. Він читав лекції на кафедрі давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін і передавав студентам та молодим ученим своє глибоке розуміння історії та свої унікальні досягнення в різних напрямках цієї науки. У 1996 році Вчена рада Львівського державного університету імені Івана Франка присвоїла йому звання професора, і 1998 року він очолив засновану тоді ж кафедру сходознавства, де працює дотепер. Професор Ярослав Дашкевич виявляє активну й тверду громадянську позицію і дає приклади, як рішуче потрібно діяти, коли виникає будь-яка загроза нашим національним інтересам; невтомно і послідовно, не раз тяжко страждаючи від вияву тих недоліків і хиб, що їх повторюємо й нині при утвердженні нашої державності, він здійснює свою місію служіння рідному народові.
Яскравий талант професора Ярослава Дашкевича, що формувався у складних життєвих обставинах з неодноразовими заборонами на наукову діяльність, пробивався до інтелектуального світу різними дорогами й шляхами, через що чи не більшість його творів і статей розкидані в малотиражних та періодичних виданнях або друкувалися за кордоном і є малодоступними.
До ювілею професора Ярослава Дашкевича Львівський національний університет видав збірник його праць
«Постаті», присвячений визначним діячам української історії, політикам, творцям нашої культури і науки. Це дещо запізнілий, однак щирий вияв глибокої шани незвичайній людині, наукова творчість і моральна велич якої є для кожного з нас промовистим зразком Ученого і Громадянина.Іван ВАКАРЧУК